Постанова № 32361735, 06.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 922/416/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Петрова О.В., дов. б/н від 10.01.2013 року

відповідача - ОСОБА_2, дог. б/н від 26.02.2013 року, ОСОБА_3, приватний підприємець,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1172 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року у справі № 922/416/13-г

за позовом Радгоспробкооп "Безлюдівський", смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області,

про виселення та стягнення 14295,85 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Радгоспробкооп «Безлюдівський», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідача, та з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих господарським судом Харківської області до провадження, просив суд :

1) виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, відповідача, із займаного нежитлового приміщення магазину № 23 площею 185,9 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1;

2) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Радгоспробкооп "Безлюдівський" 6823,00 грн. - суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору, 88,51грн. - штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати 2564,30 грн., 1,79 грн. - інфляційні, 1705,75 грн. - 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, 6000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2013 року у справі №922/416/13-г (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач у справі не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду, вважає його незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що договором оренди № 6 від 01.08.2011 року в абзаці 1 пункту 6.3 надане право орендодавцю достроково розірвати договір, зокрема, у випадках, передбачених законодавством.

А тому, у зв"язку з порушенням відповідачем пункту 3.8. договору оренди № 6 від 01.08.2011 року, а саме: укладенням без дозволу позивача договору суборенди на частину орендованого нежитлового приміщення, позивачем було реалізоване право на дострокове розірвання договору, встановлене статтею 611 та частиною 2 статті 783 Цивільного кодексу України, з попереднім повідомленням про це відповідача листом №23 від 28.11.2012 року.

Також, вказує на те, що у зв"язку із неповерненням відповідачем за актом приймання-передачі після розірвання договору орендованого приміщення, відповідачу з 19.12.2012 року було обґрунтовано нараховано неустойку у розмірі подвійної ставки орендної плати у сумі 6823,00 грн. відповідно до уточненої позовної заяви №17 від 19.02.2013 року. Проте, господарський суд першої інстанції не надав правової оцінки цим вимогам та у рішенні суду про це не зазначається.

Крім того, звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не обґрунтував відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення безпідставно отриманого доходу від неузгодженої з позивачем передачі орендованого приміщення в суборенду за договором від 01.08.2012 року ОСОБА_4, тоді як відповідач, не маючи правових підстав, без дозволу позивача розпорядився його майном, передав його в суборенду та незаконно отримав доход від передачі в суборенду -6000 гривень, що підтверджується розписками та листом ОСОБА_4, з яким відповідач уклав договір суборенди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15.05.2013 року на 11:00 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року про зміну складу колегії суддів для розгляду даної справи починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) розгляд справи було відкладено на 30.05.2013 року на 10:30 год. у зв"язку із необхідністю витребувати у відповідача розгорнуті заперечення на апеляційну скаргу із повним викладенням правового обгрунтування його позиції по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 04.07.2013 року на 10:00 год. у зв"язку із необхідністю дослідження судом наданих відповідачем заперечень на апеляційну скаргу та додаткових пояснень, а також додаткових доказів по справі.

Представник позивача та позивач у судових засіданнях 15.05.2013 року, 30.05.2013 року, 04.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 15.05.2013 року, 30.05.2013 року, 04.07.2013 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення з урахуванням додаткових пояснень по справі обгрунтовує тим, що позивач за наявності в нього наміру розірвати договір оренди та відсутності згоди відповідача на таке розірвання відповідно до вимог частини 4 статті 188 Господарського кодексу України мав передати спір на вирішення суду, чого здійснено не було.

Також вказує на те, що відповідач виконує всі умови договору оренди, а договору суборенди з третьою особою не укладав, оскільки направляв ОСОБА_4 лише оферту на його укладення, не отримавши відповідного акцепту, що з урахування вимог статті 638 Цивільного кодексу України свідчить про факт неукладення договору суборенди.

До того ж, як вказує відповідач, згідно з частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії, тоді як акту приймання-передачі до договору суборенди сторонами підписано не було, що також свідчить про неукладення такого договору.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2011 р. між Радгоспробкооп "Безлюдівський", орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, орендарем, було укладено договір оренди № 6 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 185,9 кв.м., розташовані у АДРЕСА_1.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.08.2011 року.

Пунктом 1.4. договору оренди встановлено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання договору по 31.07.2014 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди, зі змінами, внесеними підписаним сторонами додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди № 6 від 01.08.2011 року, орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця в сумі 2310,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у листопаді 2012 року йому стало відомо про передачу відповідачем об"єкта оренди у суборенду ОСОБА_4 за договором суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.08.2012р., що було не узгоджено з позивачем, чим було порушено пункт 3.8 договору, яким встановлено, що орендодавець надає орендоване приміщення в суборенду на підставі договору суборенди третім особам тільки з письмової згоди орендодавця.

При цьому, як зазначає позивач, у зв"язку з порушенням з боку відповідача умов укладеного договору, 28.11.2012 року правлінням Радгоспробкооп "Безлюдівський" прийнято рішення про розірвання договору оренди та здійснення повернення орендованого приміщення до 19.12.2012 року, яке було затверджене загальними зборами членів Радгоспробкооп "Безлюдівський" від 11.12.2012 року. Однак листом від 07.12.2012 року відповідач відмовився від передачі орендованого майна.

А тому, на думку позивача, договір оренди припинив свою дію в день отримання орендарем повідомлення №23 від 28.11.2012 року, тобто 28.11.2012р. Однак відповідач не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використовувати, у зв"язку з чим позивач просить суд виселити відповідача з орендованого нежитлового приміщення площею 185,9 кв.м. та стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору у сумі 6823,00грн., штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати - 2564,30грн., у сумі 88,51грн., інфляційні 1,79грн., 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України - 1705,75 грн.; безпідставно отриманих коштів у сумі 6000,00 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, посилався на норми пункту 1 статті 626, пункту 1 статті 629, статей 651, 759 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав суду доказів, які підтверджують виконання умов договору в частині порядку його розірвання, а саме доказів згоди відповідача на його розірвання в узгоджений термін, тоді позивач надав до суду листа відповідача від 07.12.2012 року, в якому відповідач не погоджується з наміром позивача розірвати укладений договір оренди.

Таким чином, як вважає господарський суд першої інстанції, оскільки сторони в договорі оренди домовилися, що цей договір може бути розірваний за взаємною домовленістю сторін і згоди відповідача на його розірвання позивачу не надійшло, позивач не мав права в односторонньому порядку розірвати договір оренди, оскільки це суперечить умовам укладеного договору та чинному законодавству України.

А оскільки в судовому порядку цей договір також розірвано не було, тому, за висновком місцевого господарського суду, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до змісту статті 525 Цивільного кодексу України відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України договір може бути розірвано в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом,

Як вбачається з матеріалів справи, договором оренди № 6 від 01.08.2011 року в абзаці 1 пункту 6.3. надане право орендодавцю (позивачу) з власної ініціативи, тобто в односторонньому порядку достроково розірвати договір, зокрема, у разі використання орендарем орендованих приміщень не за функціональним призначенням та з інших підстав, передбачених законодавством України.

До того ж, пунктом 2 статті 783 Цивільного кодексу України перелічені підстави та умови дострокового розірвання договору в односторонньому порядку орендодавцем у разі, зокрема, передачі речі орендарем без дозволу орендодавця у користування іншій особі.

Отже, розірвання спірного договору в односторонньому порядку у разі порушення його умов та передача орендованого приміщення в суборенду без погодження орендодавця передбачено як самим договором, так і нормами чинного законодавства України.

Реалізація зазначеного у договорі права одностороннього розірвання договору орендодавцем (позивачем) полягає у повідомленні орендаря про те, що договір слід вважати розірваним (таким, що втратив юридичну силу).

Як свідчать матеріали справи, позивач повідомив відповідача листом №23 від 28.11.2012 року про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 6 від 01.08.2011 року з 28.11.2012, та вимагав повернути йому орендоване приміщення до 19.12.2012 року, надавши час для добровільного виселення з приміщення.

Рішення виконавчого органу Правління Радгоспробкооп «Безлюдівський» від 28.11.2012 року про розірвання договору оренди № 6 від 01.08.2011 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, було затверджено вищим органом цієї юридичної особи- загальними зборами членів Радгоспробкооп «Безлюдівський» від 11.12.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов пункту 3.8. договору оренди № 6 від 01.08.2011 року без дозволу позивача уклав договір суборенди на частину орендованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_4

Укладення договору суборенди та використання ОСОБА_4приміщення за договором суборенди від 01.08.2012 року підтверджується письмовими доказами та нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_4

При цьому відповідач не надав жодних належних доказів, які б спростували укладання договору суборенди від 01.08.2012 року з ОСОБА_4 без письмового узгодження з позивачем.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6.3. договору оренди орендодавцю (позивачу) надано право достроково розірвати договір оренди, зокрема, у разі використання орендарем орендованих приміщень не за функціональним призначенням.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди орендоване приміщення передавалось відповідачу для ведення господарської діяльності та насищення споживчого ринку якісними та доступними товарами повсякденного попиту.

Однак, відповідач уклав договір суборенди з третьою особою, який передбачає передачу приміщення для інших, ніж у договору оренди цілей - офісне приміщення для здійснення політичної та суспільної діяльності (пункт 1.2 договору суборенди від 01.08.2012 року), що згідно з пунктом 6.3 договору оренди також є підставою для його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України розірванням договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, договір оренди №6 від 01.08.2011 року припинив свою дію в день отримання відповідачем повідомлення про його розірвання, тобто 28.11.2012 р.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди відповідач не передав позивачу займане приміщення 19.12.2012 року за актом приймання-передачі та продовжує його використання.

При цьому, оскільки спірний договір оренди припинив свою дію, то відсутні правові підстави для використання відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, а відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні права володіння майном.

Таким чином, позовна вимога про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення площею 185,9 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 є законною та обгрунтованою.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що регулює саме орендні відносини, передбачена можливість стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди. А тому статтею 785 Цивільного кодексу України встановлене спеціальне правило щодо нарахування окремого виду неустойки за прострочення поверення об'єкту оренди. Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.11 по справі №30/29 та постановах Верховного Суду України від 18.04.11 у справах №30/190, №30/191.

Відповідно до пункту 4.5 договору оренди при затримці повернення з вини орендаря орендованих приміщень по припиненню договору орендар проводить оплату у подвійному розмірі до дня фактичної передачі орендованих приміщень за актом приймання-передачі.

Отже, відповідачу з 19.12.2012 року обґрунтовано нараховано неустойку у розмірі подвійної ставки орендної плати у сумі 6823,00 гривень відповідно до уточненої позовної заяви №17 від 19.02.2013 року .

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем систематично не виконувалися пункти 3.2, 4.1 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року та додаткового договору №3 від 01.04.2012 року у частині своєчасної оплати орендної плати за договором оренди.

Відповідно до пункту 5.2 договору оренди позивачем було розраховано та застосовано до відповідача неустойку у вигляді пені за несвоєчасну оплату орендної плати у супереч пункту 4.1 договору у розмірі двох облікових ставок Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, що становить 6823,00 грн., а також 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, що становить 1705,75 грн.

Пунктом 5.5. договору оренди встановлено, що за невиконання зобов'язань, передбачених цим договором, орендар сплачує штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати, що складає 88,51 грн..

Також, відповідачем не було надано суду доказів своєчасного та в повному обсязі внесення платежів по орендній платі у розмірі встановленому пунктом 4.1. договору за період строку дії договору з 01.08.2011 року по 28.11.12 року та доказів оплати заборгованості з урахуванням неустойки за час прострочення за вказаний період.

Крім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів повернення приміщення або правомірності користування орендованим майном після припинення договору оренди, що є підставою для виселення позивача із займаного ним приміщення та стягнення з нього суми заборгованості.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2013 року у справі №922/416/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ІПН НОМЕР_1) із займаного нежитлового приміщення магазину № 23, що належить Радгоспробкооп "Безлюдівський" (62490, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДРПОУ 01768507), площею 185,9 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ІПН НОМЕР_1) на користь Радгоспробкооп "Безлюдівський" (62490, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДРПОУ 01768507) 6823,00 грн. - неустойки; 88,51 грн. - штрафу; 1,79 грн. - інфляційних; 1705,75 грн. - 25% річних, 6000,00 грн. - безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код ІПН НОМЕР_1) на користь Радгоспробкооп "Безлюдівський" (62490, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДРПОУ 01768507) 4301,25 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.