Ухвала суду № 32361681, 09.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.07.2013 р. Справа№ 914/1477/13

Господарський суд Львівської області в складі судді С. В. Іванчук розглянувши матеріали заяви Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківський район

про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2013року у справі №914/1477/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс», м.Київ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківський район

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

Від заявника(відповідача у справі): не з»явився

Від стягувача (позивача у справі): не з»явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява №514 від 25.06.2013року (вх. №24497/13 від 26.06.2013р.) Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2013року у справі №914/1477/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення заборгованості на 12 місяців, шляхом сплати протягом перших 11 місяів 4000,00грн. щомісяця , а за останній місяць 4117,04грн.

У поданій заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідач (заявник) посилається зокрема на те, що Приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс» перебуває у надзвичайно складному фінансовому становищі, зокрема: на рахунках підприємства відсутні кошти, які дозволяють виконати рішення суду; розмір поточних зобов»язань підприємства перевищує розмір оборотних активів; значна частина оборотних активів підприємства знаходиться в заставі контрагентів; значна частина основних засобів підприємства, а саме нерухомого майна в кількості 29 одиниць передано в іпотеку контрагентам; значна дебіторська заборгованість контрагентів підприємства, встановлена рішеннями судів, які ще не виконані. Також заявник зазначає про наявну загрозу банкрутства підприємства. Примусове виконання рішення суду може призвести до порушень справи про банкрутство підприємства, а розстрочка виконання рішення суду дозволить не допустити цих процесів. На підтвердження заяви про розстрочення виконання рішення суду заявником додано зокрема: довідки банків про залишок коштів на рахунках, довідка про фінансовий стан, звіт про фінансові результати станом на 1 квартал 2013року, баланс станом на 31.03.2013року, а також рішення судів про стягнення коштів на користь заявника (боржника).

Ухвалою суду від 27.06.2013року заяву Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» прийнято та призначено до розгляду в засіданні на 09.07.2013.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання 09.07.2013року не з»явився, вимог суду не виконав, витребуваних матеріалів не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 01.07.2013року та 02.07.2013року поштових відправлень за №7904004367172 та №8031600406649.

Стягувач (позивач) явку представника в судові засідання 09.07.2013року не забезпечив, подав пояснення від 03.07.2013року (вх.№26690/13 від 08.07.2013року) в якому просить відмовити в розстроченні виконання рішення суду. В поданих поясненнях, стягувач зазначає, що наведені відповідачем (заявником) підстави для розстрочення виконання рішення суду не відносяться до виняткових і обгрнутовуються лише на припущеннях відповідача. На думку позивача (стягувача) відсутність коштів на рахунках, та наявність інших судових спорів не є належною та допустимою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

Згідно із ст.124 Конституції Україні, судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи.

Згідно із Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежать зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Питання, щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

До поданої заявником заяви про розстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяців, не подано жодних доказів та в заяві жодним чином не обґрунтовано обставин, станом на день розгляду даної заяви, що заявником вжито всіх можливих та необхідних заходів, щодо добровільного виконання рішення, не обгрунтовано та не подано доказів факту примусового виконання судового рішення та обставин що унеможливлюють його подальше виконання. Додані до заяви довідки банків про відсутність достатніх коштів на рахунках, звіт про фінансовий стан на 31.03.2013року, звіт про фінансовий стан на 31.03.2013року, не можуть слугувати належними доказами винятковості обставин щодо розстрочки виконання рішення, оскільки дані довідки містять інформацію, щодо стану рахунків заявника станом на конкретну дату, (зокрема станом на 20.06.13р.), при цьому не підтверджують факту відсутності коштів у тривалий період . Окрім цього , заявником не представлено суду доказів про наявність усіх рахунків заявника та відповідно інформацію про наявність коштів на даних рахунках . Належить зазначити, що відсутність коштів на рахунках не унеможливлює виконання судового рішення , а може слугувати підставою для зміни способу виконання рішення. До поданої заявником заяви не додано жодних доказів, які підтверджують відсутність майна на яке може бути звернено стягнення, не подано доказів, які підтверджують наявну загрозу банкрутства, також заявником не наведено жодних документально обгрунтованих обставини, які підтверджували б загрозу банкрутства заявника. Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення неможливо, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками виконання такого рішення для боржника, які настануть в майбутньому. Обгрунтування заяви скрутним фінансовим становищем підприємства не може вважатися достатньою обставиною, що може слугувати підставою до розстрочення виконання рішення. Посилання заявника на наявність індексу інфляції за перші п»ять місяців 2013року, - 100,2%, судом до уваги не приймається, оскільки наявність інфляційних процесів впливає, як на заявника так і на інших суб»єктів господарювання, в тому числі і на стягувача. Окрім цього , слід зазначити, що з огляду на присуджену до стягнення рішенням суду у справі №914/1477/13 суму та на подані заявником рішення судів в інших справах про стягнення на користь заявника (відповідача) коштів з інших підприємств, є необґрунтованими твердження заявника щодо наявності загрози його банкрутства, а навпаки дані обставини свідчать про реальні можливості відповідачем виконати рішення суду в добровільному порядку.

Враховуючи представлені суду матеріали, заявником (відповідачем) не подано документальних обґрунтувань в підтвердження виняткових обставин, для вмотивованого розстрочення виконання рішення на один рік в розумінні приписів ст.121 ГПК України. Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду. Підстави для розстрочення виконання рішення суду, що наведені заявником вказують лише на несприятливість виконання рішення суду для нього, а не на наявність причин, що унеможливлюють таке виконання.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, наведені доводи боржника та стягувача подані докази, враховуючи вимоги ст.121 ГПК України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2013року у справі №914/1477/13.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 32, 33, 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відхилити заяву Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» №514 від 25.06.2013року (вх. №24497/13 від 26.06.2013р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2013року у справі №914/1477/13.

Суддя Іванчук С.В.