Постанова № 32359889, 01.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 р. Справа № 804/7278/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якій просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.04.2013 року №0000641502 в повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 27.02.2013 р. по 13.03.2013 р. Криворізькою центральною МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СК Магнат». За результатами перевірки головним державним податковим інспектором було складено Акт від 13.03.2013 року за №637/220/37065126 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за квітень-жовтень 2012 року, ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за вересень 2011 року - квітень 2012 року».

Відповідно до висновків, зазначених в Акті №637/220/37065126, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «СК Магнат» за вересень 2011 року - жовтень 2012 року встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податкових деклараціях з ПДВ, чим порушено вимоги п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 - документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TOB «Ривс» та TOB «Ферріт-Д»; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 74 556,00 грн. - по взаємовідносинам з TOB «Ферріт-Д» за квітень-жовтень 2012 року у сумі 56 520,00 грн. та TOB «Ривс» за вересень 2011 року - квітень у сумі 18 036,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, але Криворізька центральна МДПІ залишила вказаний Акт без змін.

На підставі Акту перевірки від 13.03.2013 року за №637/220/37065126 Криворізькою центральною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.04.2013 року №0000641502, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 93 195,00 грн., в тому числі за основним платежем - 74 556,00 грн. і штрафних санкцій - 18 639,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки від 13.03.2013 року за №637/220/37065126, оскільки вважає, що вони не відповідають чинному законодавству України та вважає дії податкового органу неправомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача з'явився в судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням позиції викладеної в письмових запереченнях.

Згідно письмових заперечень від 20.06.2013 р. стосовно тверджень позивача щодо необґрунтованості складання висновків з приводу заниження ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.06.2012 р. №41 ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «СК Магнат» уклали договір на поставку товару на що виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 339 121,30 грн., в т.ч. ПДВ 56 520,21 грн.

Відповідно договору поставки від 15.09.2011р. №53 TOB «Ривс» продавець та TOB «CK Магнат» покупець уклали договір про поставку продукції, на що виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 108 218,0 грн., у т.ч ПДВ 18 036,33 грн.

Сума податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включена до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним додатків №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій та реєстру отриманих податкових накладних до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Представник відповідача зазначив, що копія книги виданих довіреностей на отримання товару від TOB «Ферріт-Д» до перевірки не надано. До заперечення надано копії книг виданих довіреностей на отримання товару.

Придбаний товар від постачальників відповідно договору про виконання робіт від 15.02.2011р. №20 надавався виконавцю ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» для виготовлення продукції (плитки фасадної). Крім того, передано основні фонди для здійснення діяльності.

До перевірки не надано документи, які підтверджують наявність основних фондів та калькуляцію виготовленої продукції у TOB «CK Магнат» у зв'язку з чим не є можливим дослідити кількість затраченого матеріалу на виробництво готової продукції.

До перевірки завірених копій ТТН, маршрутних листів на перевезення товару зі складу TOB «Ферріт -Д» та TOB «Ривс» до TOB CK «Магнат» склад ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» не надано.

В письмових запереченнях представник відповідача також посилається на Наказ Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року № 363 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 ) в якому зазначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу (тобто TOB «CK Магнат»), третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З метою запобігання неправомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «СК Магнат», Криворізькою центральною МДПІ в ході перевірки було використано отриману інформацію від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, а саме Акт від 21.12.2012р. №7211/224/34914473 невиїзної документальної перевірки TOB «Ривс», код за ЄДРПОУ 24606641, під час здійснення господарських відносин з TOB «Будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 36274510) за період листопад 2011 року, TOB «Інфотерм» (код 31343537) за період червень 2011 року, TOB «Пасіфік» (код 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код 30668399) за період вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код 25158848) за червень 2011 року; Акт від 21.12.2012р. №7210/224/36441206 невиїзної документальної перевірки TOB «Ферріт-Д» (код 36441206) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB «Будівництво та комплектації» код 36274510 за листопад 2011 року, TOB «Інфотерм» код 31343537 за червень 2011 року, TOB «Олимп» код 31441243 за вересень 2011 року, TOB «ПАСІФІК» код 316884481 за вересень 2011 року, БПП «Сура» код 30668399 за вересень 2011 року, TOB «Кафепродакшн» код 37275541 за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код 36293292 за березень 2011 року, TOB «Хімагросервіс» код 37237904 за листопад 2011 року.

З аналізу зазначених актів в ході проведення перевірки відповідач констатував, що між позивачем, ТОВ «Ривс» і ТОВ «Ферріт-Д» відсутня реальність здійснення господарських операцій і як наслідок юридична дефектність відповідних первинних документів, що не дають змоги формувати дані податкового обліку.

Тому Криворізька центральна МДПІ прийшла до висновку, що первинні документи, щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д» не містять достовірної інформації та не несуть в собі доказової сили господарських операцій.

З урахуванням всього вищевикладеного, відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України Криворізькою центральною МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000641502 по податку на додану вартість на суму 93 195,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «СК Магнат» зареєстровано як платник податку на додану вартість в державній податковій інспекції, що підтверджується свідоцтвом №100283288 від 12.05.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до Статуту ТОВ «СК Магнат», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СК Магнат», протокол №1 від 25.10.2010 року (з урахуванням змін), основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля.

В свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №562978 від 21.04.2010 року зазначено, що ТОВ «СК Магнат» зареєстровано 21.04.2010 року як юридична особа та згідно довідки №560623 від 12.12.2012 року, виданої Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На підставі Наказу Криворізької центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 257 від 26.02.2013 р. у період з 27.02.2013 року по 13.03.2013 року Криворізькою центральною МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СК Магнат».

За результатами перевірки головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю було складено Акт від 13.03.2013 року за №637/220/37065126 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» (код ЄДРПОУ 37065126) з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за квітень-жовтень 2012 року, ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за вересень 2011 року - квітень 2012 року».

Відповідно до висновків, зазначених в Акті №637/220/37065126, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «СК Магнат» за вересень 2011 року - жовтень 2012 року встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податкових деклараціях з ПДВ, чим порушено вимоги п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 - документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TOB «Ривс» та TOB «Ферріт-Д»; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 74 556,00 грн. по взаємовідносинам з TOB «Ферріт-Д» за квітень-жовтень 2012 року у сумі 56 520,00 грн. TOB «Ривс» за вересень 2011р. - квітень 2012р. у сумі 18 036,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, фактами та даними, викладеними у Акті, TOB «CK Магнат» звернулося до Криворізької центральної МДПІ із запереченнями на вищевказаний Акт від 13.03.2013 року за №637/220/37065126, в яких просило переглянути його повністю.

За результатами розгляду заперечень позивач отримав лист-відповідь «Про розгляд заперечення до акту перевірки» Криворізької центральної МДПІ від 03.04.2013 року за вих. №4632/10/220, яким висновки Акту перевірки від 13.03.2013 року Криворізької центральної МДПІ залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 13.03.2013 року за №637/220/37065126 Криворізькою центральною МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.04.2013 року №0000641502, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 93 195,00 грн., в тому числі за основним платежем - 74 556,00 грн. і штрафними санкціями - 18 639,00 грн.

Відповідач в Акті перевірки від 13.03.2013 року зазначив, що позивач не надав до перевірки завірені копії ТТН, маршрутних листів на перевезення товару зі складу TOB «Ферріт-Д» та TOB «Ривс» до TOB «CK «Магнат» склад ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3.

Зазначивши в Акті про обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних у TOB «CK МАГНАТ» за договорами №20 від 15.02.2011 року, №Г-52 від 26.03.2012 року та №2812/90/10 від 14.06.2010 року, Криворізька центральна МДПІ посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) та наказ Міністерства транспорту та міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Суд вважає, що посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є безпідставним, оскільки відповідно до зазначених Правил, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно цих правил Перевізник це особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п. 3.1. ст. 3 встановлено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Тобто, вищевказані правила застосовуються до випадків, коли перевезення здійснюються саме на умовах договорів про надання перевізниками послуг з перевезення вантажів, що належать на праві власності не перевізнику, а іншим особам, і зовсім не стосуються до випадків перевезення власного майна.

Умовами договорів купівлі-продажу №41 від 06.06.2012 року та поставки №53 від 15.09.2011 року, передбачено, що поставка матеріалів здійснюється за рахунок Постачальника за місцем знаходження Покупця.

Тобто, саме TOB «Ферріт - Д» та TOB «Ривс» здійснювали перевезення матеріалів до місцезнаходження Покупця, TOB «CK Магнат». До того ж, даними договорами не передбачено обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

При цьому, TOB «Ферріт-Д» та TOB «Ривс», як Продавці, договірні правовідносини щодо транспортування товару не укладали. Таким чином TOB «Ферріт-Д» та TOB «Ривс», не були учасниками транспортного процесу з транспортування матеріалів.

Відповідно до умов договору про виконання робіт №20 від 15.02.2011 року та договору на виготовлення продукції з давальницької сировини №Г - 52 від 26.03.2012 року, укладеного між позивачем і ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)», договору поставки №2812/90/10 від 14.06.2010 року, укладеного позивачем з «Епіцентр К» поставка матеріалів на склад за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3 здійснюється TOB «CK Магнат».

При цьому, договорами №20 від 15.02.2011 року, №Г - 52 від 26.03.2012 року та №2812/90/10 від 14.06.2010 року також не передбачено обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Позивач, TOB «Ферріт-Д» та TOB «Ривс», які за умовами договорів №41 від 06.06.2012 року, №53 від 15.09.2011 року, №20 від 15.02.2011 року, №Г - 52 від 26.03.2012 року та №2812/90/10 від 14.06.2010 року здійснювали постачання матеріалів, і ніколи не надавали послуги з перевезення, а лише здійснювали перевезення власного вантажу, тобто перевезення для власних потреб, у зв'язку з чим, не є «Перевізниками» у понятті Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, так само як і вантажовідправниками чи вантажоодержувачами у цих випадках.

Крім того, позивач, листом за вих. №12 від 07.03.2013 року надавав до Криворізької центральної МДПІ пояснення по транспортуванню товару, в якому зазначив, що поставка матеріалів TOB «Ферріт-Д» та TOB «Ривс» здійснювалась за рахунок постачальників, за місцем знаходження покупця, а товарно-транспортні накладні не вимагались у постачальників за відсутністю потреби. Отримані матеріали позивач передавав ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» як давальницьку сировину для виготовлення продукції - плитки фасадної та гіпсової згідно договорів від 15.02.2011р №20 та від 26.03.2012р. №Г-52. Транспортування матеріалів та виготовленої продукції здійснювалось власним транспортом директора, при передачі матеріалів та продукції пропуски здавались підряднику. Виготовлена продукція реалізовувалась TOB «Епіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244, іпн.324902426531), згідно договору від 14.06.2010 року №2812/90/10. Транспортування продукції до покупця здійснювалось власним транспортом директора.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не містить відомостей про господарську операцію з поставки товару, а може підтверджувати виключно відомості про господарську операцію з перевезення.

Таким чином, вищевказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у цих випадках не визначають будь-яких прав, обов'язків і відповідальності для позивача.

Посилання Криворізької центральної МДПІ на спільний наказ Міністерства транспорту та міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» є також безпідставним, оскільки вищезазначений наказ в порушення Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992р. № 493/92 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

При цьому, жодним нормативним актом не заборонено використання підприємствами за власним розсудом для зручності будь-яких форм чи бланків, навіть якщо використання таких форм чи бланків не є обов'язковим. При цьому, з огляду на випадки, коли застосування певних бланків не є обов'язковим, підприємство за своїм розсудом має право визначати як саме і коли такі бланки заповнювати.

Товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності та не можуть бути єдиною підставою для спростування факту наявності у суб'єкта господарювання права на податковий кредит.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Крім того, відсутність певних дій сторін за правочином може мати місце і при невиконанні однією із сторін покладених на неї обов'язків. В останньому випадку, згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України 06.11.2009 року № 9 із змінами «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, невиконання обов'язку по передачі товарно-транспортних накладних не може розглядатися як доказ, що не підтверджує реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами по укладеним договорам.

Згідно ст. 198 ПК України будь-які інші документи, окрім податкової накладної, не є обов'язковими первинними бухгалтерськими документами, необхідними для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Також відповідачем в Акті зазначено, що TOB «CК Магнат» в наданих до перевірки Актах виконаних робіт до договору від 15.02.2011 року №20 укладеному з ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» зазначено лише найменування робіт - плитка фасадна, одиниия виміру - кв.м., кількість та ціна. При цьому в них відсутня інформація про проведену роботу, затрати матеріалів, енергії, заробітну плату, затрати праці працівників і т.д.

Слід зазначити, що в зазначених актах не повинна була вказуватись інформація про проведену роботу, затрати матеріалів, енергії, заробітну плату, затрати праці працівників і т.д., оскільки специфікою виконання послуг, які надавались ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департамент України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)» передбачено лише визначення в Актах переліку продукції, обсягу та вартості робіт з виготовлення продукції.

Відсутність в Актах інформації про проведену роботу, затрати матеріалів, енергії, заробітну плату, затрати праці працівників і т.д., не впливає на фінансові і податкові результати роботи підприємства, також не свідчить про дефектність первинних документів позивача.

Суд вважає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Первинними документами, наданими до перевірки та долученими позивачем до матеріалів позову, підтверджується фактичне отримання позивачем послуг та оплата їх вартості, в тому числі сплата ПДВ в складі вартості послуг, тобто реальні зміни у власному капіталі позивача відбулись.

Твердження податкової інспекції про ненадання до перевірки документів, які підтверджують наявність основних фондів у позивача є також неправомірним, оскільки в Акті перевірки зазначено, що підприємством надано договір оренди нежитлового приміщення від 15.08.2008р. укладений з ОСОБА_4

Також на сторінці. 11 Акту міститься інформація про наданий товариством договір оренди обладнання №6 від 01.06.2011 року укладений з ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департамент України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№80)», згідно з яким позивач взяв в оренду відповідне обладнання, перелік якого міститься на стр.11 Акту перевірки.

При цьому, суд наголошує, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість основних фондів для здійснення тієї чи іншої діяльності. Тому в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

В Акті відповідачем зроблено висновок, що враховуючи те, що між TOB «CK «Магнат» та TOB «Ривс», TOB «Ферріт-Д» відсутня реальність здійснення господарських операцій та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дають змоги формувати дані податкового обліку.

Тому, первинні документи, щодо здійснення господарських операцій з TOB «Ривс», TOB «Ферріт- Д» не містять достовірної інформації та не несуть в собі доказової сили господарських операцій.

В обґрунтування своєї правової позиції у якості доказу Криворізька центральна МДПІ посилається на Акт від 21.12.2012р. №7211/224/34914473 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Ривс», код за ЄДРПОУ 24606641 під час здійснення господарських відносин з TOB «Будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 36274510) за період листопад 2011 року, TOB «Інфотерм» (код 31343537) за період червень 2011 року, TOB «Пасіфік» (код 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код 30668399) за період вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код 25158848) за червень 2011 року; Акт від 21.12.2012р. №7210/224/36441206 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB «Будівництво та комплектації» код ЄДРПОУ 36274510 за листопад 2011 року, TOB «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, TOB «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, TOB «ПАСІФІК» код ЄДРПОУ 316884481 за вересень 2011 р., БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, TOB «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за березень 2011 року, TOB «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за листопад 2011 року.

На підставі даних Актів Криворізькою центральною МДПІ було зроблено висновок, про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій TOB «CK МАГНАТ» з TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» за періоди квітень - жовтень 2012 року та вересень 2011 року - квітень 2012 року.

При цьому, як вбачається з Актів, перевірки TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» проводилась у грудні 2012 року. Проте перевіряємими періодами є квітень - жовтень 2012 року та вересень 2011 року - квітень 2012 року. Це зовсім різні періоди.

Положення Актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7211/224/34914473 та №7210/224/36441206, що процитовані в Акті Криворізької центральної МДПІ, не містять аналізу правочинів, укладених між позивачем TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д».

В Акті не міститься відомостей про те, що TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» у перевіряємих періодах припиняли свою діяльність та не вправі були вступати в господарські відносини, виписувати податкові накладні тощо.

Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» у перевіряємих періодах податковою інспекцією не наведено.

Посилання відповідача на матеріали перевірки TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» взагалі не може бути обґрунтуванням наявності порушень з боку позивача, адже вони стосуються саме TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д», тим більш, що в актах, складених ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не наводиться інформація, чи виносилися податкові повідомлення-рішення, чи будь-які інші рішення на підставі Акту перевірки стосовно TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» і якщо так, то чи оскаржувалися вони TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» в адміністративному чи судовому порядку, чи прийнято остаточне рішення тощо.

Установчі документи TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» не були визнані недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової інспекції відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація підприємств не була скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались.

Суд вважає, що підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість не можуть бути порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норми щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже позивач не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії контрагентів своїх постачальників, у т.ч. порушення третіми особами податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що порушення допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»),

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 року («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Неможливість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Суд, зазначив, що прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Акти перевірки відповідно до Наказу ДПА України від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами та не можуть бути використаними для встановлення факту порушення.

Позивачем та його контрагентами були вчинені дії, спрямовані на виконання умов укладених між ними договорів, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даних типів договорів.

До того ж, за договорами були проведені розрахунки, що також доводить реальність здійснених операцій і жодна із сторін не заперечувала факту надання послуг в момент вчинення цих операцій.

Вказане підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані для перевірки та містяться в матеріалах справи, які було використано при проведенні перевірки, а саме: договори купівлі-продажу товарів, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку та інші.

Договори, а також всі господарські операції, здійснені в межах цих договорів спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідачем в Акті перевірки від 13.03.2013 року зроблено висновок, що фінансово-господарські операції здійснені позивачем з TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Чинним законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204- ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

В Акті перевірки відсутні посилання на конкретні факти ухилення TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д», як контрагентів позивача, від сплати податків та зборів, визначення ними податкових зобов'язань, винесення вироків щодо посадових осіб саме TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» чи наявність порушеної проти них кримінальної справи, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок та свідчили б про те, що фінансово-господарські відносини між позивачем та TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися здійсненими ними правочинами.

Акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у перевіряємих періодах, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємих періодах.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, для відображення податкового кредиту та валових витрат у випадку придбання товару необхідна податкова накладна та документ, що підтверджує факт оприбуткування товару.

Згідно із п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, позивач та його контрагенти на момент виписання податкових накладних, зазначених в Акті перевірки, були зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року по справі № 804/1263/13, яку залишено в силі в цій частині постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за період з грудня 2011 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р., щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Будівництво та комплектації" (код ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" ( код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ "ПАСІФІК" ( код ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ПП "СВ "Гермес" (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між TOB «CK Магнат» та TOB «Ривс» і TOB «Ферріт-Д» по придбанню товару.

Отже, право нарахування податкового кредиту позивачем підтверджується податковими накладними, банківськими виписками, довіреностями, рахунками.

Враховуючи, що відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку із задоволенням адміністративного позову, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд вважає також за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" судові витрати у сумі 931,96 грн. Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 05.04.2013 року №0000641502.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" судові витрати у сумі 931,96 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 01 липня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник