Вирок № 32356211, 08.07.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4132/13-к

1-КП/415/386/13

ВИРОК

Іменем України

08.07.2013 року Лисичанський міський суд Луганскої області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Сичова В.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 10 лютого 2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до 03 років позбавлення волі, на підставі ст.75, ст.104 КК України, з випробуванням строком на 2 роки, 22 лютого 2005 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до 03 років 06 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75, ст.104 КК України, з випробуванням строком на 2 роки, 14 лютого 2007 року Лисичанським міським судом за ст.263 ч.2, ст.71 КК України до 03 років 08 місяців позбавлення волі, 22 червня 2010 року Лисичанським міським судом за ст.296 ч.1, ст.71, ст.72 КК України до 02 років 06 місяців позбавлення волі, 21 грудня 2012 року звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, -

встановив:

Відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_2 - 17 квітня 2013 року, приблизно о 19 годині, більш точніший час не встановлено, перебуваючи, у стані алкогольного сп'яніння, в салоні транспортного засобу марки «ВАЗ 21011», державний реєстраційний номер «НОМЕР_1», та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), рухаючись по вулиці Жовтневій міста Лисичанська, повторно, таємно викрав - мобільний телефон марки «NOKIA - 200», вартістю 592 гривні 72 копійки, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В судове засідання надана угода про примирення, укладена 24 червня 2013 року, між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468-471 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої -

обвинувачений ОСОБА_2 визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, викладеному в обвинувальному акті, тобто - в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно,

потерпіла ОСОБА_1 і обвинувачений ОСОБА_2 остаточно примирилися і сторони досягли відповідних домовленностей, погоджуюючись на призначенні останньому покарання за ст.185 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст.468 КПК України - у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ст.469 КПК України - угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст.314 та ст.474 КПК України - розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність яких не є перешкодою, для розгляду, і, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду, з'ясувавши,

у обвинуваченого -

зрозумілість наданих законом прав, а також, наслідків укладення та затвердження угоди про примирення, передбачених ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженя угоди судом, в тому числі і наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України,

у потерпілого -

зрозумілість наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, зазначені обставини відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. З потерпілою ОСОБА_1 примирився та заключив відповідну угоду про примирення, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, характер пред'явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженя судом угоди про примирення між ним та потерпілою ОСОБА_1, і наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені у ст.473 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_2, визначені у ст.473 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої.

З матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, вбачається, що дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфіковані, як злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєному - визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про примирення від 24 червня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468-471 КПК України, є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 24 червня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 24 червня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_1 не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, міра покарання, узгоджена між сторонами кримінального провадження, визначена в межах санкції ст.185 ч.2 КК України, застосування покарання у виді позбавлення волі, а також, призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення від 24 червня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_1, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та думку потерпілої ОСОБА_1, які наполягали на затвердженні угоди, погоджуючись з думкою прокурора, який вважав, що угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 може бути затверджена судом, проаналізувавши надані матеріали та перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Питання щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 учасниками зазначеного кримінального провадження - не ставилося.

У зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи за №301-102/7 від 16 травня 2013 року (а.с.25-29), витрати у сумі 489 гривень 44 копійки (а.с.30) на залучення експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_1 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «NOKIA - 200», IMEI НОМЕР_2 - НОМЕР_3, що знаходиться на зберігання у потерпілої ОСОБА_1 (а.с.32-33),

- підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_1

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд -

засудив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 24 червня 2013 року між обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №1201303024001942 відносно ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

489 (чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 44 копійки за проведення товарознавчої експертизи.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «NOKIA - 200», IMEI НОМЕР_2 - НОМЕР_3, що знаходиться на зберігання у потерпілої ОСОБА_1,

- повернути потерпілій ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_2, потерпілою ОСОБА_1 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: