Рішення № 32355011, 08.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9649/13 08.07.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт»

про виплату страхового відшкодування 9 571,20 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Рябчикова О.О. за довіреністю № 29/12-12_Р від 29.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2013 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» (відповідач) про виплату страхового відшкодування 9 571,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту КАСКО 50/50 CLAU № 0309 від 25.12.2012 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «LEXUS RX 350», реєстраційний номер АА 8577 РВ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер АА 4142 ВВ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/1082179), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.06.2013 р. об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2013 р., яким просив суд долучити документи до матеріалів справи, а саме: копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи стосовно позивача; копію довідки АА № 712831 з ЄДРПОУ; копію витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; письмове повідомлення про відсутність аналогічного спору в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір.

Супровідний лист долучено до матеріалів справи і передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. було відкладено розгляд справи на 08.07.2013 р. о 12:30 год.

В судове засідання, призначене на 08.07.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.07.2013 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 27.05.2013 р. та 10.06.2013 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.07.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.07.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та Зініченко Наталією Петрівною (страхувальник) було укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту КАСКО 50/50 CLAU № 0309 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «LEXUS RX 350», реєстраційний номер АА 8577 РВ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 26.12.2012 р. до 24.12.2013 р.

31.12.2012 р. в м. Києві на вулиці Луначарського сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «LEXUS RX 350», реєстраційний номер АА 8577 РВ під керуванням Зініченко Наталії Петрівни та автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер АА 4142 ВВ, яким керував Таха Суліман Абдула Азіз. Наведене підтверджується довідкою № 9136099 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України від 10.01.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення Тахою Суліманом Абдулою Азізом п.п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2013 р. у справі № 755/863/13-п, відповідно до якої Таху Сулімана Абдулу Азіза визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «LEXUS RX 350», реєстраційний номер АА 8577 РВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 26 про визначення вартості матеріального збитку, що складений 24.01.2013 р. оцінювачем Врублевським В.О. (сертифікат № 14136/12 суб'єкта оціночної діяльності від 29.12.2012 р.) становить 6 663,48 грн. (надалі - звіт № 26 про визначення матеріального збитку від 24.01.2013 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № АС-005693 Регрес від 04.03.2013 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 571,20 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 9276 від 14.03.2013 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 31.12.2012 р.) зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. не представлено договору (полісу № АВ/1082179) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять копію зазначеного полісу, подану позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно до полісу № АВ/1082179, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Лафорт» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Таху Салаха Ахмада, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 00,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 06.01.2012 р. до 05.01.2013 р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Таха Суліман Абдула Азіза керував автомобілем «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер АА 4142 ВВ на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/1082179, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 26 про визначення матеріального збитку від 24.01.2013 р. Платіжним дорученням № № 9276 від 14.03.2013 р. позивач сплатив 9 571,20 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що дійсна вартість матеріального збитку автомобілю «LEXUS RX 350», реєстраційний номер АА 8577 РВ складає 6 663,48 грн. (сума підтверджена звітом № 26 про визначення матеріального збитку від 24.01.2013 р.).

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 6 663,48 грн., оскільки франшиза за полісом № АВ/1082179 не встановлена.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума оціненої шкоди в розмірі 6 663,48 грн.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захйсту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року (справа 23/279).

Відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню частково в сумі 6 663,48 грн.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити з огляду на те, що позивач не надав доказів підтвердження наявності оціненої шкоди в заявленому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Ціна позову становить 9 571,20 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 197,81 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 111-28, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10; ідентифікаційний код 25005889), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56; ідентифікаційний код 35429675) 6 663,48 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят три гривні 48коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 197,81 грн. (одну тисячу сто дев'яносто сім гривень 81 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2013 р.

Суддя Гумега О. В.