Постанова № 32354979, 04.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 914/708/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м.Стрий від 23.05.2013р. №01/269

на рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2013р.

у справі № 914/708/13-г

за позовом: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м.Стрий

до відповідача: Славської селищної ради, смт.Славське, Сколівського району

про: стягнення 91197,80грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пак О.В. - представник

від відповідача: Швець Д.Ю. - представник

30.05.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/708/13-г введено суддів Мирутенка О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 31.05.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.06.2013р.

За клопотання скаржника, який не з'явився в судове засідання 28.05.2013р., розгляд справи відкладено до 18.06.2013р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року, у зв'язку із зайнятістю судді Якімець Г.Г. в іншому судовому засіданні і перебуванням у відпустці судді Мирутенка О.Л., у склад колегії для розгляду справи №914/708/13-г замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Малех І.Б. та замість судді Мирутенка О.Л. суддю Кравчук Н.М.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 18.06.2013р., розгляд справи відкладено на 04.07.2013р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року, у зв'язку із зайнятістю судді Малех І.Б. в іншому судовому засіданні, у склад колегії для розгляду даної справи, замість судді Малех І.Б. введено суддю Мирутенка О.Л.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2013р. у справі №914/708/13-г (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» задоволено частково та стягнено з Славської селищної ради на користь позивача 8484,08грн. основного боргу, 2049,21грн. 3% річних, 3195,87грн. пені, 2839,08грн. інфляційних втрат та 360,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати теплової енергії суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення. При цьому суд відмовив у задоволенні частини вимог щодо стягнення боргу, оскільки розрахунок позивача базувався на показниках лічильника, правомірність встановлення якого не було доведено позивачем, а тому судом взято до уваги розрахунок відповідача, який базувався на тепловому навантаження, визначеного умовами договору №138 від 03.01.2008р.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності його висновків обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, оскільки згідно п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., передбачено, що - «У разі відсутності пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді», однак в супереч даній нормі вище зазначених правил, суд повністю відмовив КП «Стрийтеплоенерго» в задоволенні суми боргу за період з листопада 2011 р. по березень 2012 р.

В доповненні до апеляційної скарги від 03.07.2013р. за вих.№01/443 (вх.№05-04/3766/13 від 04.07.2013р.) Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» просить суд врахувати розрахунок згідно показів приладу комерційного обліку, так як вважає, що даний розрахунок враховує реально спожиту кількість спожитої теплової енергії будинком побуту Славської селищної ради.

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.07.2013р. (вх. №05-04/3771/13 від 04.07.2013р.) Славська селищна рада доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2013р. у справі №914/708/13-г слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2008р. між Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» та Славською селищною радою укладено Договір №138 (далі-Договір) про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором. Відповідно до п. 10.1. Договору термін його дії встановлено до 31.12.2008р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Зокрема, за умовами п.2.1 Договору теплова енергія постачається Славській селищній раді (Покупцеві) у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, а відповідач, відповідно до п. 6.3. Договору, зобов'язався сплачувати вартість фактично спожитої ним теплової енергії до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем здійснювалося постачання теплової енергії, відповідно до умов Договору, що відповідачем не заперечується. Натомість відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, щодо оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим, виникла заборгованість. Зокрема, позивач просив стягнути з відповідача 79983,48грн. основного боргу, а також 5229,20грн. пені, 3082,16грн. 3 % річних та 2902,97грн. інфляційних втрат. При цьому, позивач при розрахунку суми основного боргу враховував показники лічильника.

Натомість Відповідач вважає таке нарахування невірним та безпідставним, зважаючи на ту обставину, що жодних вузлів обліку теплової енергії селищною радою не встановлювалися, не укладалося будь-яких договорів на встановлення таких вузлів, а тому і не велося жодних журналів обліку споживання теплової енергії, а усі розрахунки здійснюються відповідно до теплового навантаження.

Так, Додатком №1 до Договору № 138 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.01.2008р. визначені об'єкти відповідача, на які постачається теплова енергія, а саме: 1) дошкільна установа, 2) будинок „Просвіта", 3) Будинок побуту та встановлено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається відповідачеві за поточний рік відповідно до діючих тарифів визначається за тарифом вартості теплової енергії за 1 Гкал за 1 м.кв. загальної опалювальної площі в місяць опалювального сезону. У вказаному додатку зазначена площа об'єктів відповідача, на які постачається теплова енергія.

Згідно із п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енргії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом.

Як вбачається із пояснень Славської селищної ради, та долученого до нього розрахунку вартості спожитої теплової енергії (а.с.133-139), здійсненого у відповідності до умов Договору та з врахуванням здійснених часткових проплат, заборгованість відповідача складає 8484,08грн., яка ним визнається.

Зважаючи на викладене, та враховуючи, що відповідачем доказів погашення боргу в сумі 8484,08грн. не надано, суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги позивача про їх стягнення.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2049,21грн. 3% річних та 2839,08грн. інфляційних втрат, правильність розрахунків яких перевірено судом першої інстанції.

Згідно п.7.2.3 умов договору, сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення. Згідно розрахунку позовних вимог Відповідачу нараховано пеню у розмірі 5229,20грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, зважаючи на перерахунок суми основного боргу, суд першої інстанції встановив, що правомірними є вимоги про стягнення лише 3117,83грн. пені.

Доводи апелянта про те, що судом невраховано всіх обставин справи та безпідставно здійснено перерахунок вартості спожитої теплової енергії, а також не взято до уваги акт обстеження системи опалення та теплового лічильника та акт контрольної перевірки показників лічильника, які свідчить про встановлення лічильника, що в свою чергу свідчить про правомірність вимог позивача, судом апеляційної інстанції відхиляються, зважаючи на наступне.

Пунктом 18 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 року (надалі - ПКЕТ) передбачено, що прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Отже у випадку відсутності окремої угоди, яка б врегульовувала відносини між Відповідачем та Позивачем щодо проведення обліку спожитої теплової енергії з використанням прилади комерційного обліку теплової енергії, облік проводиться розрахунковим способом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, подані Позивачем акт обстеження системи опалення та теплового лічильника від 01.11.2011 року та акт контрольної перевірки показників лічильників та їх технічного стану не є належними доказами, оскільки є односторонніми актами, не містять печатки та підпису уповноваженої особи Славської селищної ради і не міститься інформації передбаченої п. 19 Правил користування тепловою енергією. Не може вважатися належним доказом також і акт приймання-передачі теплової енергії за березень 2012 року, оскільки він містить посилання на договір від 22.03.2012 року, виконання умов якого не є предметом спору та не містить підпису представника Відповідача. Копії листа Славської селищної ради (Відповідача) від 06.08.2012р. до Позивача щодо надання останнім дозволу на зняття пломби та лічильника обліку теплової енергії та акту на зняття теплового лічильника від 19.09.2012р. не стосуються періоду з листопада 2011 року по березень 2012 року і не свідчать про наявність договірних відносин між сторонами спору щодо обліку теплової енергії за приладом обліку, як це передбачено п. 18 ПКЕТ та не можуть свідчити про обґрунтованість та підставність проведення обліку використаної Відповідачем теплової енергії за приладом обліку. Зважаючи на відсутність належним первинних бухгалтерських документів, акт звірки, який не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" також не може підтверджувати факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2013 року у справі №914/708/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 09.07.2013р.