Рішення № 32354720, 04.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 Справа № 917/772/13

м. Полтава

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит", 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58

до Приватного підприємця Проскурякової Олени Іванівни, 37500, Полтавська область, м. Лубни, 1-пров.Молодіжної, 7

про стягнення 95834,26 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники 20.06.2013 р. та 04.07.2013 р.:

Від позивача: Скляров Д.М., довіреність №124 від 24.12.2012 року.

Від відповідача: Проскурякова О.І., паспорт КО923609 від 27.03.2013 р, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 30.06.1999 р. №677953.

Павліченко П.І., довіреність № 05 від 18.06.2013 року.

Рішення прийняте після перерви, оголошеної в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2013 року.

В судовому засіданні 04.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 08.07.2013 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 9 від 29.02.2008 року в розмірі 95834,26 грн., з яких: 27887,65 грн. - сума заборгованості за кредитом, 18256,83 грн. - сума заборгованості за відсотками, 29645,87 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3538,21 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 4 771,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 697,18 грн. - 3% річних від простроченої суми відсотків; 10376,96 грн. - інфляційні витрати за час прострочення повернення кредиту; 660,29 грн. - інфляційні витрати за час прострочення суми відсотків.

Позивач позов підтримав повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №9 від 29.02.2008 р.

Відповідач обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав, в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.02.2008 року між АКБ "Національний кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк Національний кредит" та приватним підприємцем Проскуряковою О.І. укладено кредитний договір №9 (далі - Кредитний договір), згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 35000,00 грн. (п.1.1 Договору) (а.с. 20-21).

Додатковою угодою №1 від 26.03.2008 р. та Договором про внесення змін №2 від 18.04.2008 р. було внесено зміни та доповнення до п. 2.1 Договору та визначено що банк надає позичальнику кредит у сумі 100 000,00 грн (а.с. 22-23).

За п. 3.1. Кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20627503490808, відкритого банком в філії АКБ "Національний кредит" в м. Лубни, код банку 25783670, МФО 331746 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення.

Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 18 % річних.

Договором про внесення змін № 3 від 01.07.2008 року внесено зміни та доповнення до п.3.2 договору та встановлено, що 01.07.2008 року відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи з встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 22% річних (а.с. 24).

14.10.2008 року між АКБ "Національний кредит" та відповідачем було підписано Договір про внесення змін №4, яким визначено, що з 20.10.2008 р. відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 23% річних (а.с. 25).

Пунктом 3.5 Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником встановленого п 2.2 цього Договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3, 3.4 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, банком виконані умови Кредитного договору - надано кредит відповідачу, що підтверджується банківськими виписками по руху коштів відповідача по рахунку №20627503490808 з 29.02.2008 року по 18.04.2008 р. (а.с. - 26): 29.02.2008 року відповідачем отримано 35000,00 грн., 26.03.2008 року отримано 5500,00 грн., 18.04.2008 року отримано 59500,00 грн., а всього 100 000,00 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору (п.4.2.1) Позичальник зобов'язується використовувати кошти за цільовим призначенням і погасити заборгованість за кредитом перед банком відповідно до п. 2.2 Договору, а саме: не пізніше 27.02.2009 р.

Договір набирає чинності після його підписання повноважними представниками сторін (п. 6.1. Договору).

Матеріали справи (виписка особовому по рахунку, розрахунок заборгованості) свідчать про те, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором про надання кредиту виконав належним чином .

Проте, відповідач зобов'язання за договором щодо повернення кредиту належним чином та у повному обсязі не виконав. Зокрема, згідно розрахунку (а.с. 7-19) відповідач заборгував перед позивачем станом на 01.02.2013 року 95834,26 грн., з яких: 27887,65 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 18256,83 грн. - сума заборгованості за відсотками за період з 01.06.2010 р. по 31.01.2013 р., 29645,87 грн. суми пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 02.03.2009 р. по 31.01.2013 р., 3538,21 грн. сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 30.06.2010 р. по 31.01.2013 р., 4 771,27 грн. 3% відсотка річних від простроченої суми кредиту за період 02.03.2009 р. по 31.01.2013 р., 697,18 грн. 3% річних від простроченої суми відсотків за період з 30.06.2010 р. по 31.01.2013 р., 10376,96 грн. індекс інфляції за час прострочення повернення суми кредиту за період з березня 2009 р. по січень 2013 р. , 660,29 грн. індекс інфляції за прострочення суми відсотків по кредиту за період з червня 2010 р. по січень 2013 р.

Відповідачем дана заборгованість не сплачена, будь-яких доказів, що підтвердили б факт її відсутності суду не надано.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З боку позивача зобов'язання за Кредитним договором про надання кредиту виконані в повному обсязі, що встановлено зібраними по справі доказами.

За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Пункт 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Дані вимоги закону та умови кредитного договору відповідачем не виконанні, позовні вимоги про стягнення 27887,65 грн. поточної заборгованості за кредитом та 18256,83 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.06.2010 р. по 31.01.2013 р.(розрахунок в матеріалах справи. а.с. 7-10) відповідачем не спростовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач правомірно нарахував 4 771,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 697,18 грн. - 3% річних від простроченої суми відсотків; 10376,96 грн. - інфляційні витрати за час прострочення повернення кредиту; 660,29 грн. - інфляційні витрати за час прострочення суми відсотків (розрахунок в матеріалах справи, а. с. - 13-18), а тому позовні вимоги про стягнення грошових коштів в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником.

У зв'язку з порушенням відповідачем терміну повернення кредитних ресурсів, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 02.03.2009 р. по 31.01.2013 р. у сумі 29645,87 грн. та 3538,21 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 30.06.2010 р. по 31.01.2013 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с.10-12 ).

Сторонами у договорі встановлений інший, не заборонений законом, порядок застосування та нарахування штрафних санкцій, який дозволяє виходити за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України: за змістом п. 3.6 кредитного Договору нарахування пені, передбаченої цим Договором, припиняється в момент виконання позичальником зобов'язання, за невиконання якого така пеня чи інша штрафна санкція була застосована до позичальника.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором на даний час залишаються не виконаними відповідачем, позивач здійснює нарахування заборгованості відповідно до законодавства та кредитного Договору.

Розмір заявленої до стягнення пені за порушення строків погашення кредиту, процентів за користування кредитом відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3538,21 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 30.06.2010 р. по 31.01.2013 р. Щодо стягнення 29645,87 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 02.03.2009 р. по 31.01.2013 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Приписами п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Користуючись даним правом, з урахуванням усіх обставин справи у сукупності, враховуючи те, що сума пені перевищує суму основного боргу, суд вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення пеню за несвоєчасну сплату кредиту на 70 %, а саме на 20 752,11 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82-85, ч. 3 ст. 83 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Проскурякової Олени Іванівни, 37500, Полтавська область, м. Лубни, 1-пров. Молодіжної, 7, ідентифікаційний номер 2462910969 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663, розрахунковий рахунок №290959131 в ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702 - 27887,65 грн. заборгованості за кредитом, 18256,83 грн. заборгованості за відсотками, 8893,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3538,21 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 4 771,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 697,18 грн. - 3% річних від простроченої суми відсотків; 10376,96 грн. - інфляційні витрати за час прострочення повернення кредиту; 660,29 грн. - інфляційні витрати за час прострочення суми відсотків та 1916,69 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 20752,11 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту в позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя І.І. Пушко