Рішення № 32354697, 04.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" липня 2013 р. Справа № 906/619/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Довбик М.О., довіреність № 31/10-03 від 31.10.2012 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" (м.Бровари)

до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (м.Житомир)

про стягнення 52604,67 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" 52604,67грн., з яких 36355,60грн. боргу, 795,67грн. пені, 13863,00 грн. штрафу та 1590,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/619/13 та призначено її розгляд на 23.05.2013 р.

В судовому засіданні 23.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомивши про сплату відповідачем 1000,00грн. 08.05.2013р., а також заявив клопотання про продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України (додаток до протоколу судового засідання від 23.05.2013 р., а.с.35).

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про свідчить повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.29).

За таких обставин, ухвалою суду від 23.05.2013р. продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України до 04.07.2013 р. та відкладено на вказану дату слухання справи (а.с.37).

04.07.2013р. до суду надійшло клопотання представника Приватного підприємства "Житомироблдрукарня", в якому зазначалось, що станом на 10.05.2013 р. відповідачем частково погашено борг перед позивачем, у зв'язку з чим та з метою об'єктивного вирішення спору, просить зобов'язати позивача направити свого повноважного представника до відповідача для здійснення звірки взаєморозрахунків. При цьому, вказано, що відповідач позбавлений можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, розгляд клопотання відповідач просить здійснити без участі представника відповідача (а.с.39).

В засідання суду 04.07.2013р. представник відповідача не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача заперечив, зазначивши, що часткове погашення заборгованості відповідачем, а саме, сплата останнім 1000,00 грн., врахована позивачем, оскільки про вказаний платіж суд повідомлено, а тому здійснення взаємозвірки між сторонами не є обов'язковою потребою. Представник позивача просить розглядати справу за наявними матеріалами справи за відсутності представника відповідача.

Стосовно клопотання відповідача суд приймає до уваги, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" про стягнення 52604,67 грн.

Так, при наявності доказів погашення заборгованості (повністю або частково) відповідач мав можливість подати їх безпосередньо суду, оскільки взаємозвірка розрахунків між сторонами не є обов'язковою для господарського суду. Суд відзначає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. При цьому, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та оцінюється судом в порядку ст.43 ГПК України. В свою чергу, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача від 04.07.2013 р. та про відмову у його задоволенні.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, та що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув, а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, при цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" (продавець) та ПП "Житомироблдрукарня" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1 (а.с.15-16), за яким продавець зобов'язується постачати покупцю папір, картон, плівки, іншу целюлозно-паперову продукцію та інший товар, згідно видаткової документації (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Згідно пункту 2.3. договору, поставка товару здійснюється продавцем на підставі заявок покупця та/або рахунків фактур, специфікації чи додатків до договору, з обов'язковою вказівкою в ній асортименту, кількості товару, реквізитів сторін та терміни поставки окремої партії.

Товар відвантажується покупцеві на умовах ЕХW (в редакції Інкотермс 2000) зі складу продавця. Завантаження товару на складі продавця здійснюється за рахунок продавця у присутності представника покупця. За згодою сторін можуть встановлюватись інші умови поставки, про що сторонами підписуються додатки до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору (п.2.4. договору).

Відповідно до пункту 2.6. договору, підтвердженням передачі товару від продавця до покупця є підпис представника покупця на накладній та надання продавцю довіреності на отримання ТМЦ. В пункті 3.4. договору також обумовлено, що підписанням накладної покупець підтверджує за зовнішніми ознаками належну якість та кількість отриманого на підставі цієї накладної товару, а також неушкодженість заводської упаковки, в яку упаковано товар і наявність маркувальних ярликів. В момент передачі товару покупець передає продавцю оформлену у встановленому порядку довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінал). Наявність у продавця оригіналу вказаної довіреності є достатнім підтвердженням отримання покупцем вказаних у довіреності товарно-матеріальних цінностей належної якості у неушкодженій заводській упаковці з маркувальними ярликами.

Згідно пункту 4.1. договору, асортимент, кількість, ціна поставки товару вказуються в рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом пункту 4.2. договору, взаємною згодою сторін є згода покупця на отримання товару від продавця за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах та нкаладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що загальна сума цього договору визначається як загальна сума поставок за цим договором з врахуванням ПДВ.

В пункті 5.1 договору сторони визначили, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту одержавння товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності до пункту 7.2. договору, передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме, з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми.

В пункті 7.4. договору зазначено, що керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, сторони домовились, що за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п.5.1. та п.5.2. цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також, 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до пункту 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. Якщо до завершення строку цього договору жодна із сторін не підтверджуватиме факту припинення його дії, дія цього договору вважатиметься продовженою на той самий строк.

Згідно п.11.5. договору, весь товар, який покупець буде отримувати у продавця протягом строку дії цього договору, вважається придбаним на умовах та відповідно до цього договору, навіть якщо в товарно-супровідних документах (рахунки-фактури, накладні тощо) посилання на цей договір буде відсутнє.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу №1 від 21.09.2012р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, поставивши в лютому 2013 року на підставі довіреності №517 від 15.05.2013 р. (а.с.20) обумовлений сторонами товар за видатковими накладними (а.с.17-19):

- №КБ-0000346 від 15.02.2013 р. на суму 10385,00 грн.;

- №КБ-0000352 від 18.02.2013 р. на суму 17856,00 грн.;

- №КБ-0000353 від 18.02.2013 р. на суму 17969,40 грн.,

а всього на загальну суму 46210,40 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав. Згідно наявних у справі доказів, до звернення позивача до суду з приводу сплати заборгованості відповідачем було здійснено частково оплату товару, а саме: 02.04.2013 р. - 7354,40 грн., 04.04.2013р. - 500,00грн., 09.04.2013р. - 1000,00грн., 10.04.2013р. - 500,00грн., 16.04.2013р. - 500,00грн., а всього 9854,40 грн. (банківські виписки, а.с.21-25).

Несплата відповідачем та виникнення заборгованості в сумі 36355,60 грн. й стала підставою для звернення з даним позовом до суду 18.04.2013 р. (згідно фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа з позовними матеріалами, адресованими суду (а.с.26).

В судовому засіданні 23.05.2013р. представником позивача подано до справи виписку з банківського рахунку (а.с.33), з якої вбачається, що 08.05.2013р. ПП "Житомироблдрукарня" було перераховано на рахунок ТОВ "Прем'єр Папір" за папір газетний 1000,00 грн.

Відповідач, стверджуючи у клопотанні від 04.07.2013р. про здійснення часткового розрахунку з позивачем доказів інших оплат, окрім сплати 08.05.2013р. - 1000,00 грн., суду не надав.

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 1000,00грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №1 від 21.09.2002р.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 1000,00грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення 35355,60 грн. основного боргу, то вони є підтверженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №1 від 21.09.2012р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось, в пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме, з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

Крім того, пунктом 7.3. договору встановлено, що при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми.

У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 795,67 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів по кожній з видаткових накладних та 13683,00 грн. штрафу у розмірі 30% від суми основного боргу.

З приводу даних вимог суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, судом враховується, що як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 7.2. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та за весь період прострочення, а також, в пункті 7.3. договору у випадку прострочення оплати понад 7 календарних днів, - штраф у розмірі 30% від несплаченої у строк суми.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі №5019/976/11.

Також, суд приймає до уваги, що в підписаному сторонами чинному договорі сторони чітко встановили два випадки порушення та обумовили відповідальність у разі їх допущення, а саме:

- у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків за договором - у вигляді пені та

- у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 7 календарних днів - у вигляді штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2011 р. у справі №16/66.

Судом враховується також, що 21.09.2012р. сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу №1 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, а також, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків (а.с.3-4), господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 795,67 грн. пені та 13863,00 грн. штрафу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1590,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи з обумовленого договором їх розміру - 30% річних. Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В договорі купівлі-продажу №1 від 21.09.2012р. (п.7.4 договору), сторонами встановлено, що за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п.5.1. та п.5.2. цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, зокрема, 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару - 30% річних, що нараховуються на суму заборгованості за період прострочення.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1590,40 грн. Позовні вимоги в цій частині є законним та обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 35355,60 грн. основного боргу, 795,67 грн. пені, 13863,00 грн. штрафу та 1590,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу провадження припиняється відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська,17, ідентифікаційний код 37151728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем"єр Папір" (07403, Київська область, м.Бровари, вул.Залізнична, буд.4, ідентифікаційний код 32932642):

- 35355,60 грн. основного боргу,

- 795,67 грн. пені,

- 13863,00 грн. штрафу,

- 1590,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,

- 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.07.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.)