Рішення № 32350578, 02.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2013 р. Справа № 906/819/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чижикова Л.О. - довір. №2639-ЖО від 17.06.2013; Бацан О.В. - довір. №2639-ЖО від 17.06.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 23331,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23331,64грн. заборгованості за договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Товкачівський Південно-Західної залізниці №1335 від 02.03.2011, з яких: 12266,08грн. заборгованості за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці та 11065,56грн. заборгованості за подачу та збирання вагонів.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомили, що заборгованість відповідача згідно договору №1335 від 02.03.2011 не змінилась і станом на день розгляду справи складає 23331,64грн., на підтвердження чого надали довідку про заборгованість та інші документи, які були долучені судом до матеріалів справи (а.с.88-91).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Копії ухвал господарського суду Житомирської області від 07.06.2013 та від 18.06.2013, направлені відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, повернулися до суду з відмітками поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.80-82,84-86).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

02.09.2011 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (позивач/залізниця) та Публічним акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (відповідач/власник колії) було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Товкачівський Південно-Західної залізниці №1335 від 02.03.2011 (далі - договір, а.с.16-17) (зі змінами внесеними згідно Додаткової угоди від 18.06.2012, а.с.18).

Пунктом 1 договору №1335 від 02.03.2011 визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає стрілкою №5 до колії №5 станції Товкачівський Південно-Західної залізниці і яка обслуговується власним локомотивом.

Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлений на відстані 72,1м. від стрілки примикання №5.

Згідно п.2 договору, розгорнута довжина під'їзної колії становить 6211,09 погонних метрів (6138,99 погонних метрів та 11 стрілочних переводів на балансі власника, 72,1 погонних метрів залізниці).

У межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 1700кв. метрів (п.3 договору).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про транспорт", до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст.19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Земельна ділянка, у тому числі, площею 1700кв.м., яку зайнято під'їзною колією ПАТ Овруцького гірничо-збагачувального комбінату "Кварцит" у межах смуги відведення залізниці, перебуває у постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЖТ №001981 (а.с.19), викопіюванням із кадастрового плану встановлення зовнішніх меж земельної ділянки ДТГО "Південно-Західна залізниця" (а.с.62-64) та планом зовнішніх меж землекористування (а.с.60-61).

Стаття 21 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належать до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Пункти 71 та 76 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлюють, що взаємовідносини залізниці із підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджені у відповідності із пунктом 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з наступними змінами і доповненнями), у додатку 1 наводять зразок договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, який у пункті 16 передбачає обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату, в тому числі, за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення, інші збори і плати.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Аналогічні положення закріплені в п.6 розділу 1 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво №1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317.

Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в табл.5 пункту 32 розділу II цього Збірника.

Так, в зазначеній таблиці вказано найменування видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними (договірними) тарифами, зокрема, інші послуги на прохання вантажовласників, що пов'язані з перевезенням вантажів, для яких не наведено готової плати у цьому Збірнику та перелік яких визначається Укрзалізницею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 №316, якою затверджено Перелік робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок перерозподілу надходжень доходу від основної діяльності залізничного транспорту", визначено, що до робіт і послуг, які належать до основної діяльності залізничного транспорту відноситься, зокрема, роботи з утримання смуги відведення.

Власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниці, якщо це передбачено договором сторін (п.18 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/917).

З огляду на викладене, залізниці вправі встановлювати відповідні розміри тарифів та зборів на власний розсуд як у вигляді конкретних грошових сум, виражених у національній грошовій одиниці України, так і у вигляді формул розрахунку розміру таких тарифів та зборів з урахуванням розміру відповідних витрат, понесених залізницею у зв'язку з наданням певних видів послуг фізичним та юридичним особам, а також інших обставин, що мають значення.

У зв'язку з цим, у п.16 договору №1335 від 02.03.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, було закріплено відповідний порядок визначення розміру плати за утримання ділянок землі у смузі відведення у вигляді певної формули (П+К)*S, що не суперечить чинному законодавству України. Зазначена формула, згідно з п.16 договору, включає площу земельної ділянки, зайнятою під'їзною колією у межах смуги відведення (S), витрати залізниці на утримання 1 кв.м. землі у межах смуги відведення залізниці (К), а також розмір діючої ставки місцевого земельного податку за 1 кв.м. (П).

Так, площа земельної ділянки, зайнята під'їзною колією у межах смуги відведення визначена та погоджена сторонами у пункті 3 договору та становить 1700кв.м.

Щодо розміру ставки місцевого земельного податку за 1 кв.м. (П), що є складовою формули розрахунку плати за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці, то вона залежить від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

У статті 278.1 Податкового кодексу України "Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено" зазначено, що ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно листа ГУ Держземагентства у Житомирській області №167/05/11-13 від 15.01.2013 (а.с.41), грошова оцінка ріллі по Житомирській області з розрахунку на 1 га (з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 та коефіцієнту 1,756 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185) станом 01.01.2013 складає 13731,64грн.

В матеріалах справи містяться обґрунтований розрахунок позивача розміру відшкодування земельного податку за 2013 рік (а.с.37), згідно якого розмір податку на землю в місяць становить 9,73грн., а за 1кв.м. на площу орендованого позивачем майна - 0,0057грн.

Умовами договору №1335 від 02.03.2011 сторони погодили, що витрати залізниці на утримання 1 кв. м. землі в межах смуги відведення залізниці (К), розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вирішення оголошень в товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб виходячи з умов технологічної роботи станції).

Згідно калькуляцій витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення (1місяць) по службі колії, затверджених начальником служби колії 01.04.2012 та 19.02.202013, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.35-36), витрати на утримання 1 метра квадратного смуги відведення за 1 місяць на 2012 та 2013 роки становлять 1,61грн. та 1,46грн. відповідно (без ПДВ).

Телеграмами позивача №Н/273 від 29.03.2012 та №Н/202 від 25.02.2013 Коростенську дирекцію залізничних перевезень ДТГО "Південно-Західна залізниця" було повідомлено про те, що витрати на утримання ділянок землі, зайнятих під під'їзними коліями в межах смуги відведення залізниці складають з 01.04.2012 - 1,61грн. (без ПДВ) та з 01.04.2013 1,46грн. (без ПДВ) за 1 кв. м. (а.с.20-21).

Таким чином, за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за 1 місяць у березні 2013 року - 2746,69грн. без урахування ПДВ (( 0,0057 + 1,61) х 1700 = 2746,69), та за квітень-червень 2013 року - щомісячно по 2491,69грн. без урахування ПДВ (( 0,0057 + 1,46) х 1700 = 2491,69) (а.с.26,29).

Разом з цим, у відповідності з ч.3 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У разі відмови вантажовласника від підписання накопичувальної картки, складається Акти загальної форми. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п.3 "Правила складання актів (стаття 129 Статуту)", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи накопичувальних карток №18030127 від 18.03.2013 (а.с.25), №22020096 від 22.02.2013 (а.с.28), №17040162 від 17.04.2013 (а.с.31), №16050193 від 16.05.2013 (а.с.33), від підписання яких представник відповідача відмовився, що підтверджується відповідними актами загальної форми ГУ-23 (а.с.24,27,30,32) у відповідача існує заборгованість по сплаті витрат за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці в сумі 10221,76грн. без урахування ПДВ., у тому числі за березень 2013 року в сумі 2746,69грн. без ПДВ, за квітень 2013 року в сумі 2491,69грн. без ПДВ, за травень 2013 року в сумі 2491,69грн. без ПДВ, за червень 2013 року в сумі 2491,69грн. без ПДВ.

Зважаючи на те, що податок на додану вартість є обов'язковим до сплати і він становить 20% від суми, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті витрат за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці становить 2044,32грн., у тому числі: за березень 2013 року в сумі 549,33грн., за квітень 2013 року в сумі 498,33грн., за травень 2013 року в сумі 498,33грн., за червень 2013 року в сумі 498,33грн.

Таким чином, загальна сума витрат на утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці за період з березня по червень 2013 року, враховуючи ПДВ, склала 12266,08грн.

Поряд з цим, п.16 договору №1335 від 02.03.2011 сторони погодили, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за подачу, збирання вагонів згідно Тарифного керівництва №1 (збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги) та плату за користування вагонами (контейнерами) згідно Тарифного керівництва №1 та Правил користування вагонами та контейнерами.

Судом встановлено, що з метою використання вагонів на колії залізниці, відповідачем було отримано у позивача вагони, свідченням чого є підписи працівника станції та працівника вантажовласника проставлені на пам'ятках про подавання та забирання вагонів № 9 від 22.01.2013, № 7 від 19.01.2013, №6 від 18.01.2013, №4 від 18.01.2013, № 5 від 15.01.2013, № 4 від 14.01.2013, №3 від 08.01.2013, № 1 від 03.01.2013 (а.с.46-53). В подальшому працівником станції було оформлено накопичувальну картку №29030141 від 29.03.2013 на суму збору 9221,30грн. без ПДВ (11065,56грн. з ПДВ)(а.с.45). Однак на повідомлення про необхідність її підписання відповідач не з'явився, про що було складено акт загальної форми ГУ-23 (а.с.44).

Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості по сплаті витрат за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці та збору за подачу та збирання вагонів згідно договору №1335 від 02.03.2011 (а.с.23,43), факт направлення яких підтверджується фіскальними чеками (а.с.22,42). Проте, зазначені вимоги були залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, на час розгляду справи доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 23331,64грн. боргу згідно договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Товкачівський Південно-Західної залізниці №1335 від 02.03.2011.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцького гірничо-збагачувального комбінату "Кварцит" (11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, буд.1, ідент. код 00191879)

на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м.Київ, вул.Лисенка, буд.6, ідент. код 04713033):

- 23331,64грн. - боргу;

- 1720,50грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати: 1- в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.