Постанова № 32354631, 03.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 червня 2013 року 12:13 Справа № 814/1041/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Баштанська птахофабрка", вул.Заводська 2, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100;доБаштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Миколи Аркаса 2, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101;проскасування податкового повідомлення - рішення від 21.02.2013р. №0000030022;за участю представників:

Від позивача: Омельчук Є.М., довіреність №31 від 11.03.13р.;

Від відповідача: Дудар О.В., довіреність №1255/8/10-003 від 25.03.13р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" звернулось з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013р. №0000030022 на суму 161508грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та відповідній судовій практиці (а.с.4-11).

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що ДПІ прийняло рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.48-51).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

05.02.2013р. Баштанською МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків: ПП "Аладея", ПП "Абсолют Тера", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПП "САПфір і К". За результатами перевірки був складений акт №17/22-36074464 від 07.02.2013р. (а.с.14-33).

У висновках акту відповідачем було зазначено про порушення позивачем п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та штучне формування податкового кредиту на суму 109.910,02грн. по податковим деклараціям із ПДВ.

Крім того, у висновках акту відповідачем було зазначено, що встановлено відсутність поставок позивачу товарів від ПП "Аладея" за березень 2012р., ПП "Абсолют Тера" за липень 2012р., ТОВ "БК Київбудмонтаж" за травень та липень 2011р., ПП "Сапфір і К" за липень 2010р. та липень 2011р., що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

21.02.13. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000030022 яким було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання на 161508грн.(а.с.13).

Відповідач дійшов висновку, що правочини, які були укладені позивачем та його контрагентами (ПП "Аладея", ПП "Абсолют Тера", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПП "САПфір і К") є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та суперечать інтересам держави, є фіктивними, а отже недійсними.

Позивач не погодився із висновками акту та прийнятим податковим повідомленням - рішенням з огляду на те, що в нього (у позивача) є всі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, весь придбаний товар використовувався в господарській (виробничій) діяльності позивача. Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за можливі порушення з третіх осіб (контрагентів у ланцюгу), які навіть не були у будь - яких відносинах із позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності. В той же час, відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача та всі висновки були зроблені на підставі актів перевірок третіх осіб, які не перебували у господарських відносинах із позивачем.

В свою чергу, позивачем, на підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся, було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, щодо підтвердження товарності (реальності) господарських операцій із контрагентом - приватним підприємством "Аладея":

- акт звірки взаєморозрахунків за березень 2012р., видаткова накладна на сою подрібнену від 06.03.2012р., товарно - транспортні накладні, податкова накладна, витяг з ЄДРЮОФОП ПП "Аладея", довідка з ЄДРПОУ ПП "Аладея", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "Аладея", договір поставки від 06.03.2012р. між позивачем та ПП "Аладея" (а.с.80-88);

Щодо підтвердження товарності (реальності) господарських операцій із контрагентом - приватним підприємством "Абсолют Тера":

- акт звірки взаєморозрахунків за липень 2012р., видаткова накладна на сою від 19.07.2012р., товарно - транспортна накладна, податкова накладна, свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Абсолют Тера", довідка з ЄДРПОУ ПП "Абсолют Тера", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ "Абсолют Тера", договір поставки №ДГ-08-12 від 19.07.2012р. між позивачем та ПП "Абсолют Тера", додаткова угода до договору (а.с.90-98);

Щодо підтвердження товарності (реальності) господарських операцій із контрагентом - ТОВ "БК Київбудмонтаж":

- акт звірки взаєморозрахунків за період 01.05.11р. - 30.11.11р., видаткові накладні на пісок мраморний від 05.05.2011р., 16.05.11р., 05.07.11р. та від 25.07.11р., товарно - транспортні накладні, податкові накладні, довідка з ЄДРПОУ ТОВ "БК Київбудмонтаж", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "БК Київбудмонтаж", свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "БК Київбудмонтаж" (а.с.99-115);

Щодо підтвердження товарності (реальності) господарських операцій із контрагентом - ПП "САПфір і К":

- акти звірки взаєморозрахунків за період 01.07.11р. - 31.10.11р. та за липень 2011р., видаткові накладні на пшеницю та зернові від 07.07.10р., 11.07.11р., 15.07.11р., 18.07.11р., товарно - транспортні накладні, податкові накладні, довідка з ЄДРПОУ ПП "САПфір і К", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "САПфір і К", свідоцтво про державну реєстрацію ПП "САПфір і К", договір купівлі - продажу від 29.05.2010р. з додатком від 07.07.10р., договір поставки зернових від 11.07.11р. (а.с.116-139).

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у своїх контрагентів (ПП "Аладея", ПП "Абсолют Тера", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПП "САПфір і К") підтверджується зазначеними документами та фактом використання отриманих товарів в своїй господарській діяльності.

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акти перевірки інших податкових органів.

Зазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про нікчемність правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів господарювання з яким у позивача відсутні будь - які господарські правовідносини.

Крім того, відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти (ПП "Аладея", ПП "Абсолют Тера", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПП "САПфір і К"), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ПП "Аладея", ПП "Абсолют Тера", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПП "САПфір і К") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними або безтоварними, як помилково стверджує відповідач та зазначається в актах перевірки інших податкових органів.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними або фіктивними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Таким чином, проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів суд встановив, що висновки про безтоварність операцій позивача та нікчемність (недійсність та фіктивність) угод його контрагентів є необґрунтованими, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди безтоварними або нікчемними (недійсними або фіктивними) правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

В обґрунтування безтоварності правочинів відповідач посилається на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок.

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Отже, висновки щодо нікчемності (недійсності або фіктивності) угод, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.02.2013р. №0000030022 на суму 161508грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013р. №0000030022 на суму 161508грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (код ЄДРПОУ 36074464) судові витрати у розмірі 1615грн. 08коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.