Постанова № 32354623, 11.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 року Справа № 812/5324/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

позивач: не з'явився,

представника відповідача: Стоянова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області в особі ВРЕВ УДАЇ Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області в особі ВРЕВ УДАЇ Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 травня 2013 року позивачем відповідно до Закону України «Про інформацію» було здано до ВРЕВ УДАЇ УМВС України інформаційний запит з додатком, про що службова особа зробила відповідний запис на екземплярі позивача. В цьому запиті позивач намагався отримати інформацію стосовно будь - яких обмежень на автомобіль, що належить йому на підставі рішення суду.

На даний час ніякої відповіді на цей запит позивач не отримав, що є порушенням статтею 5, 13, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 10 Закону України «Про інформацію». З огляду на вищевикладене позивач вважає, що відповідач порушив його законні права, та не надав відповіді на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З метою захисту своїх прав позивач був змушений звернутися за правовою допомогою до спеціалістів, та сплатив послуги у сумі 800 грн., що підтверджується договором від 05.06.2013 року №7 та квитанцією про сплату послуг.

На підставі викладеного позивач просить:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача, в частині не надання відповіді на інформаційний запит у встановлений законом термін;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді на запит стосовно того, чи існують якісь обмеження з боку відповідних органів (арешт та інше) на автомобіль AUDI А4 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- зобов'язати відповідача надати відповідь на запит стосовно того, чи існують якісь обмеження з боку відповідних органів (арешт та інше) на автомобіль AUDI А4 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- зобов'язати відповідача в порядку ст. 163 КАС України надати звіт про виконання судового рішення;

- судові витрати у вигляді судового збору у сумі 34,70 грн. стягнути з відповідача;

- судові витрати у вигляді сплати правової допомоги у сумі 800,00 грн. стягнути з відповідача.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав на адресу суду письмову відповідь на заперечення у якій заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Крім того, у письмовій відповіді на заперечення позивач зазначив, що внесення запису у журнал вихідної кореспонденції за певним номером та певною датою, ще не свідчать про фактичну дату відправки або відправку взагалі та те, що сам журнал є внутрішнім документом зацікавленої особи.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових заперечення, в яких зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене, співробітниками ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Луганськ, Слов'яносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України у Луганській області було підготовлено відповідь на інформаційний запит позивача та поштою направлено на адресу заявнику (вих. від 28.05.2013 №11/14-1832). Враховуючи вищевказане слід зазначити, що посилання позивача щодо визнання незаконною бездіяльності, в частині ненадання відповіді на інформаційний запит є такими, що не відповідають дійсності.

Також, позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 800 грн. Відповідач вважає, що дані вимоги є необґрунтованими та також не підлягають задоволенню, тому що співробітниками ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Луганськ, Слов'яносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України у Луганській області було своєчасно надано відповідь заявнику та наданий позивачем Акт виконаних робіт не є документом, який є підтвердженням понесених збитків.

На підставі вищезазначеного відповідач вимоги адміністративного позову не підтримує в повному обсязі та просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог слід наголосити на наступному.

Так, законом загальної дії, який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації є Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, №2657-ХІІ (далі по тексту Закон №2657).

Відповідно до статті 5 Закону №2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно статті 20 Закону №2657 за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939.

При цьому, суд зазначає, що згідно з преамбули Закону №2939 кожний має право на доступ не тільки інформації, що становить суспільний інтерес, а й іншої інформації що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень.

По своєму змісту норми Закону №2939 кореспондуються з нормами Закону №2657, зокрема в частині порядку доступу до інформації.

У відповідності до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 Закону № 2939-VI; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Тобто, відповідач, в розумінні вищевказаної статті, є розпорядником публічної інформації.

Частинами 1-5 статті 19 Закону № 2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 25.05.2013 року позивачем на ім'я ВРЕР УДАЇ УМВС України в Луганській області будо подано інформаційний запит в порядку статей 10, 32 Закону України «Про інформацію» та статей 5, 13, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.6). В зазначеному інформаційному запиті ОСОБА_2 просив повідомити чи не перебуває автомобіль «Audi а4» ЗНГ, державний номер НОМЕР_1 у розшуку, або не покладено на нього арешт або будь - які інші обмеження з боку відповідних органів.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI забезпечення доступу до інформації забезпечується наданням відповіді за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевикладених вказаних норм діючого законодавства листом від 28.05.2013 №11/14/1832 начальником ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Луганська, Слов'яносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого УДАІ) УМВСУ у Луганській області А.С. Ескузян була надана відповідь на інформаційний запит позивача, в якій зазначено, що станом на 28.05.2013 року транспортний засіб AUDI А4 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_2 під арештом або в розшуку не перебуває. Інформація, щодо перебування під заставою або інших обмежень фінансового характеру відсутня (а.с.33). Вказаний лист було направлено на адресу позивача поштою 28.05.2013 року про, що свідчить відповідний запис у журналі 127 обліку вихідних документів ВРЕР м. Луганськ. Тобто, відповідь позивачу надана відповідачем у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким, чином в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що інформаційний запит позивача було розглянуто у формі і у строк, встановлений законом та надано відповідь позивачеві, що спростовує посилання позивача у позовній заяві на порушення його законних прав, у зв'язку з ненаданням відповіді на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Посилання позивача у відповіді на заперечення про те, що внесення запису у журнал вихідної кореспонденції за певним номером та певною датою, ще не свідчать про фактичну дату відправки або відправку взагалі та те, що сам журнал є внутрішнім документом зацікавленої особи суд до уваги не бере, виходячи з наступного.

По-перше, Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено порядок направлення відповіді на інформаційний запит.

По - друге, підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України затвердженої Наказ МВС України 23.08.2012 N 747 передбачено, що ця Інструкція встановлює обов'язковий для виконання в структурних підрозділах апарату Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях (далі - ГУМВС, УМВС), органах та підрозділах внутрішніх справ, науково-дослідних установах, вищих навчальних закладах МВС, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління МВС (далі - ОВС, органи внутрішніх справ), порядок підготовки, обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, що не містять секретних відомостей.

Підпунктом 2.6.32. пункту 2.6 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України затвердженої Наказ МВС України 23.08.2012 N 747 передбачено обов'язок ведення журналу обліку вихідних та внутрішніх документів відповідачем (додаток 11 до Інструкції).

Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України затвердженої Наказ МВС України 23.08.2012 N 747, вихідну кореспонденцію опрацьовують підрозділи з діловодства і надсилають централізовано в день її одержання від структурних підрозділів. За неможливості організувати опрацювання і надсилання вихідної кореспонденції у визначеному порядку, її направляють структурні підрозділи самостійно через поштове відділення зв'язку. Працівникам органу заборонено надсилати або передавати документи без реєстрації в канцелярії.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частинах визнання незаконною бездіяльності відповідача, в частині не надання відповіді на інформаційний запит у встановлений законом термін, визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині ненадання відповіді на запит стосовно того, чи існують якісь обмеження з боку відповідних органів (арешт та інше) на автомобіль AUDI А4 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача надати відповідь на запит стосовно того, чи існують якісь обмеження з боку відповідних органів (арешт та інше) на автомобіль AUDI А4 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання бездіяльності протиправною, відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами в судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Таким чином, враховуючи прийняте рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача у порядку ст. 163 КАС України надати звіт про виконання судового рішення.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.07.2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання про судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. В зв'язку з відмовою в задоволені позову, судові витрати, понесені позивачем, не компенсуються у тому числі витрати на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області в особі ВРЕВ УДАЇ Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12 липня 2013 року.

Суддя О.П. Островська