Рішення № 32354007, 08.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/8563/12

пр. № 2/759/336/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року

Святошинський районний суд м.Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Намазової Г.Л., Олешко В.В., Прохоренко К.М., Кузнець Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1-ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/6 частину квартири, визнання права власності на 1/6 частину гаража, зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на 1/6 частину квартири та 1/6 частини гаража і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1-ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину гаража АДРЕСА_2, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10; зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити реєстрацію права власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та 1/6 частини гаража АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_1

При цьому, посилається на те, що 6.02.2008 р. ОСОБА_10 складено заповіт і після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина у складі квартири АДРЕСА_1 та гаража АДРЕСА_2. Спадкоємцями цієї спадщини за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_4-син померлого, а також ОСОБА_8, ОСОБА_5-діти ОСОБА_4 3.03.2008 р. ОСОБА_4 направив до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_10 на користь свого брата ОСОБА_3 Тому, спадкоємцями після померлого ОСОБА_10 є ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 на 5/6 частин складу спадщини, в рівних частках кожному та ОСОБА_1 на 1/6 частину складу спадщини. Після смерті заповідача ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, спадщину прийняла, звернувшись 15.04.2008 р. до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і було заведено спадкову справу №2287/08. Але у відповідь отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.02.2012 р. з тих мотивів, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Відповідачі утримують у себе правовстановлюючі документи на нерухоме майно: на квартиру та на гараж, оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця. За таких обставин ОСОБА_1 не може реалізувати права на отримання спадщини, а тому ці права повинні бути поновлені.

В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 позовні вимоги змінила та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину гаража АДРЕСА_2, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10; зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції в місті Києві здійснити реєстрацію права власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та 1/6 частини гаража АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_1 При цьому, зміну позовних вимог мотивує тим, що 1.01.2013 р. набрали чинності зміни до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р., якими встановлено, що з 1.01.2013 р. державна реєстрація права власності на нерухоме майно в тому числі, на підставі рішення судів, що набрали законної сили, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав-Міністерством юстиції України та його територіальними органами, які є органами державної реєстрації прав. Органом, що здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно в місті Києві є Реєстраційна служба Головного управління юстиції в місті Києві.

Відповідач ОСОБА_4 позов представника ОСОБА_1 не визнав, пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_10, посвідченого у м. Києві 6.02.2008 р. о 10 год. 30 хв. приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №215, недійсним; визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, що залишилася у спадок від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, в порядку спадкування, у відповідності до закону.

При цьому, посилається на те, що він є сином його покійного батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1. Від його батька залишилось спадкове майно, яке в тому числі складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1. На протязі останніх років життя стан здоров'я його батька, як фізичного, так і психічного, зазнав різкого та суттєвого погіршення, він переніс кілька інсультів, страждав на церебральний атеросклероз, кардіосклероз, ішемічну хворобу серця. На фоні цих захворювань у нього погіршувався стан психічного здоров'я. Батько був визнаний інвалідом першої групи 13.07.2005 р. та потребував стороннього догляду. Проте, якось в 2006 р. через службу знайомств Українського радіо вже після двох перенесених інсультів головного мозку батько познайомився з ОСОБА_1, яка переслідувала корисливі цілі у цьому знайомстві. ІНФОРМАЦІЯ_1 після чергового інсульту батько помер. Спірний заповіт було посвідчено за десять днів до смерті заповідача та за три дні до того, як заповідач втратив свідомість внаслідок останнього в його житті інсульту, на користь сторонньої до сім'ї заповідача особи. ОСОБА_10 внаслідок стану свого психічного здоров'я не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і цей правочин укладено та посвідчено в нотаріальному порядку помилково. В жовтні 2008 р. ОСОБА_3 до Святошинського райсуду м. Києва було подано позов про визнання вищевказаного заповіту недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за попереднім заповітом. По цій справі призначалась посмертна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, і згідно акту експертизи від 5.08.2009 р. було зазначено на психічний стан здоров'я ОСОБА_10, де сказано, що психічний його стан здоров'я порушений в період підписання заповіту і це суттєво впливало на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність. Ця експертиза дала відповідь стосовно здатності ОСОБА_10 усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними, що підпадає під приписи ст. 225 ч.1 ЦК України. Але рішенням суду від 9.06.2010 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, що передував спірному.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги своєї довірительниці підтримала, зустрічний позов не визнала з тих підстав, що він не грунтується на дійсних обставинах справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник зустрічний позов підтримали, проти задоволення основного позову заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 основний позов не визнав, проти задоволення зустрічного позову не заперечує, підтримавши викладені ОСОБА_4 у зустрічному позові обставини.

Представник відповідача ОСОБА_3 основний позов не визнала, проти задоволення зустрічного позову не заперечує, підтримавши викладені ОСОБА_4 у зустрічному позові обставини, з тих же підстав, що і її довіритель.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_5 подали до суду заяви про слухання справи без їх участі, з невизнанням основного позову, визнанням зустрічного позову, тому суд, враховуючи думку інших відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_5

Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві подала до суду заяву про слухання справи без участі її представника, тому суд, враховуючи думку відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника даної третьої особи.

Третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора подала до суду заяву про слухання справи без участі її представника, тому суд, враховуючи думку відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника даної третьої особи.

Третя особа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» належним чином про час, місце слухання справи повідомлялась, її представник в судове засідання не з'явився, тому суд, враховуючи думку відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника даної третьої особи.

Притягнута до участі в справі в якості третьої особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 належним чином про час, місце слухання справи повідомлялась, в судове засідання не з'явилась, тому суд, враховуючи думку відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі даної третьої особи.

Притягнута до участі в справі в якості третьої особи Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві належним чином про час, місце слухання справи повідомлялась, в судове засідання її представник не з'явився, тому суд, враховуючи думку відповідачів, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника даної третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення відповідачів, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що основний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 6.02.2008 р. о 10 год. 30 хв. на випадок своєї смерті розпорядився заповісти ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 все його майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті й на що він матиме право за законом, 5/6 частин в рівних частках кожному, ОСОБА_1 1/6 частину. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 по місцю проживання заповідача за адресою: АДРЕСА_1, в присутності свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Після смерті спадкодавця ОСОБА_10 до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3, який є сином померлого, та ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав до цієї державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_10 на користь іншого сина померлого ОСОБА_3 Постановою державного нотаріуса від 20.02.2012 р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, належну ОСОБА_10 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 16.02.2001 р., та на 1/6 частину гаража з мотивів ненадання правовстановлюваних документів про належність цього майна спадкодавцеві (т.1. а.с.4-8, 64-67, 70, 98-100, 103-108).

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Суд, оцінивши всі фактичні обставини справи, зібрані та надані докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що не знайшло свого підтвердження обґрунтування відповідача по справі ОСОБА_4 про недійсність заповіту з підстав, вказаних у зустрічному позові.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи №822 від 5.08.2009 р., яка міститься в матеріалах оглянутої судом цивільної справи №2-157/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4, що діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування, ОСОБА_10 у період підписання заповіту 6.02.2008 р. виявляв ознаки органічного ураження головного мозку сосудистого ґенеза з помірно вираженим інтелектуально-мнестичним пониженням. Наявні у ОСОБА_10 психічні порушення у період підписання заповіту суттєво впливали на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи дану можливість (т.2.а.с.6-11).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

У суду не має підстав визнавати заповіт недійсним, бо не встановлені обставини, які б свідчили про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_10 щодо розпорядження належним йому майном не було вільним і не відповідало його волі, а також, що він у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення свої дій та (або) не міг керувати ними. Вищевказаним судом рішення такі обставин також не встановлені (т.1.а.с.9-14).

Допитана в судовому засіданні як свідок з боку відповідачів по справі ОСОБА_14 суду показала, що проживаючи в квартирі ОСОБА_10 з 2004 р. по 2011 р., бачила часто в квартирі ОСОБА_1, яка доглядала за хворим ОСОБА_10 ОСОБА_10 вів себе адекватно, вона з ним спілкувалась, іноді виконувала його прохання в побутових питаннях. Як оформлювався заповіт, не знає очевидцем цього не була.

Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_15, заявленої з боку відповідачів, не мають суттєвого значення для розгляду спору про визнання заповіту недійсним, бо вказана особа показала про загальний стан здоров'я ОСОБА_10, який є для неї свекром, та дії синів покійного по догляду за ним.

Заповіт є одностороннім правочином і кожна фізична особа вправі заповідати належне йому майно будь-кому на власний розсуд, без обмежень, чим ОСОБА_10 у своєму заповіті від 6.02.2008 р. і скористався.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила заповіт, підписаний особисто ОСОБА_10, у присутності двох свідків, які зачитували спадкодавцю зміст заповіту, з занесенням нотаріусом до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, про що свідчить текст заповіту, а також показання допитаного судом як свідка ОСОБА_13

Заповіт був складений і посвідчений з дотриманням вимог ст. 1247 ЦК України, тому приватний нотаріус діяла правильно, посвідчуючи цей заповіт.

Безпідставними є посилання відповідача ОСОБА_4 на положення ст.ст. 225, 1257 ЦК України як на підставу визнання недійсним заповіту, виходячи з конкретних обставин та умов його складання і посвідчення, а також особи ОСОБА_10

Крім того, суд приймає до уваги, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9.06.2010 р., яке набрало законної сили, по цивільній справі №2-157/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4, що діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування, яку суд оглянув в судовому засіданні, було відмовлено у задоволенні позову. Суд у рішенні мотивував, що не встановлені обставини у підтвердження того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_10 щодо розпорядження належним йому майном не було вільним і не відповідало його волі, а також, що він у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Предмет спору по вказаній цивільній справі та по цивільній справі, що розглядається є одним і тим же.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд виходить також з того, що вказана особа заявою від 3.03.2008 р. до державної нотаріальної контори відмовилась від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця ОСОБА_3, дана відмова не відкликалась, а тому ОСОБА_4 не є зацікавленою особою, законні права та інтереси якої б зачіпались відповідно до ст.ст. 12, 15 ЦК України оформленням спадщини і видачі відповідного свідоцтва позивачу по справі ОСОБА_1

Крім того, представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи заявила про застосування до спірних правовідносин про визнання заповіту недійсним строку позовної давності. Тому, суд застосовує положення ст. ст. 257, 267 ЦК України в даному випадку, враховуючи, що пропущений строк звернення ОСОБА_4 з позовом до суду про визнання недійсним заповіту, посвідченого 6.02.2008 р., коли таке звернення з позовом відбулось 15.11.2012 р., тобто, з пропуском трирічного терміну.

Таким чином, відсутні підстави для визнання заповіту недійсним, а доводи ОСОБА_4 та його представника є необґрунтовані та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні згідно до положень ст. 60 ЦПК України.

При ситуації, коли не визнається недійсним заповіт, то не можуть бути задоволені й позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Суд вважає, що є правомірними позовні вимоги представника позивачаОСОБА_1-ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10, оскільки не має законних підстав визнавати заповіт недійсним, вказаній особі державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, і спір повинен вирішуватись в даному випадку в судовому порядку.

Суд не може задовольнити позовну вимогу представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину гаража АДРЕСА_2, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10, бо не представлено правоустановчого документа у підтвердження права власності ОСОБА_10 на вказаний гараж, такий документ у матеріалах справи відсутній, відповідачі по справі, їх представники заявили в судовому засіданні про те, що вищевказаного гаражу не існує в природі й ніколи не реєструвалось право власності на гараж за ОСОБА_10 Отже, суд виходить з тих доказів, що надані суду та отримані ним.

Суд не може задовольнити позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 про зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції в місті Києві здійснити реєстрацію права власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та 1/6 частини гаража АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_1 Спірних правовідносин ОСОБА_1 з Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м. Києві ще не виникло. ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до вказаного державного органу з заявою про державну реєстрацію визнаного за нею судом права власності на 1/6 частину спірної квартири, а на даній стадії суд не вправі зобов'язувати Реєстраційну службу вчиняти певні дії, які ще не наступили та підміняти в своїй компетенції вказаний орган державної реєстрації права власності.

До того ж, представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, прохаючи зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, вказує цей державний орган у позові як третю особу, а не відповідача, на якого б можна було покладати обов'язок здійснити певні дії, і в ході розгляду справи подавач основного позову не просила змінити правовий статус цієї третьої особи на відповідача, а суд згідно ст. 33 ЦПК України самостійно це зробити не вправі.

Крім того, як було зазначено вище, не представлено правоустановчого документа у підтвердження права власності ОСОБА_10 на вищевказаний гараж, такий документ у матеріалах справи відсутній, відповідачі по справі, їх представники заявили в судовому засіданні про те, що вищевказаного гаражу не існує в природі й ніколи не реєструвалось право власності на гараж за ОСОБА_10

Представник позивача ОСОБА_1 не просить у позові стягнути на користь її довірительниці понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору, що є її правом, тому суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 15, 225, 257, 267, 1223, 1247, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 14, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Основний позов представника ОСОБА_1-ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/6 частину квартири, визнання права власності на 1/6 частину гаража, зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на 1/6 частину квартири та 1/6 частини гаража задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_10.

В іншій частині основного позову відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошеня рішення, можуть подати апеляційні скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя