Вирок № 32353488, 12.07.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 1-кп/263/90/2013

Справа № 263/2121/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Марцині Д.С., за участю прокурора Івченко Д.В., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 3, кв.76

обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 16.12.2012 року о 15 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва, виданого 1-м ВРЕР м. Маріуполя при УДАІ ГУМВС в Донецькій області від.05.07.2011 року, здійснюючи рух по проїзній частині проспекту Леніна, в районі перехрестя з проспектом Будівельників, зі сторони вул. Зелінського у напрямку до вул. Казанцева, у Жовтневому районі м. Маріуполя, діяв у порушення вимог п.2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, із змінами, які наказують, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, маючи обєктивну можливість виявити перешкоду для руху, при виникненні небезпеки, у вигляді пішохода ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є особою похилого віку, ОСОБА_1 відволікся від керування транспортним засобом, а саме почав переключати клавіші магнітоли автомобіля, внаслідок чого скоїв наїзд на вищевказаного пішохода, який переходив проїзну частину з права на ліво відносно руху транспорту .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забита рана лоба, струс головного мозку, ушкодження внутрішньої бокової звязки лівого колінного суглоба, крововилив під шкіру та забій в області верхньої і середньої третини лівої гомілки і стегна, та по ступеню тяжкості в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як не небезпечних для життя під час заподіяння, але які потягли тривалий розлад здоровя на строк, більш ніж 21 день.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.3 б Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному звязку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, висунутого проти нього в обвинувальному акті, визнав частково, визнав, що за кермом був неуважний, але вважав, що потерпіла також винувата у виникненні дорожньо-транспортної пригоди та повинна нести відповідальність. Позовні вимоги потерпілої визнав частково, а саме матеріальну шкоду визнав у розмірі, яка буде доведена суду, моральну у сумі 1000 грн., позов прокурора визнав у повному обсязі. Суду показав, що має водійський стаж з жовтня 2012 року, з потерпілою раніше знайомий не був. Так, 16.12.2012 року близько 15 год. 00 хв. він здійснював рух на автомобілі у другому ряду по проспекту Леніна в м. Маріуполі в напрямку вул. Казанцева. В автомобілі поруч знаходився його товариш ОСОБА_5, який його не відволікав. Був світлий час доби, видимість у напрямку руху понад 300 метрів, оглядовість не обмежена. Коли він під'їхав до перехрестя, то загорівся червоний сигнал світлофора, і він зупинив автомобіль біля стоп-лінії. Після того, як загорівся зелений сигнал світлофора він почав рух по прямій та не побачив, як перехрестя переходила потерпіла. Для пішоходів горів червоний сигнал світлофора. Швидкість його автомобіля складала приблизно 30 км/год., смугу руху він не міняв. В цей час він відволікся від керування автомобілем, в зв'язку з тим, що він почав перемикати клавіші на магнітолі автомобіля, щоб вимкнути магнітолу, оскільки вона зашипіла. Після того, як він знову почав стежити за дорожньою обстановкою, то побачив, що приблизно в трьох метрах від його автомобіля, на пішохідному переході, в другому ряду для руху транспортних засобів, знаходиться жінка, яка перетинала проїжджу частину справо на ліво відносно руху його автомобіля. Момент, коли жінка вийшла на пішохідний перехід він не бачив. Побачивши це, він вирішив запобігти наїзд на пішохода, та вивернув кермо вправо, але жінка, побачивши його автомобіль, зупинилася на проїжджій частині, та він скоїв на неї наїзд. Контакт відбувся лівою передньою частиною транспортного засобу, жінка була звернена до нього лівою частиною тіла. З того моменту як він помітив пішохода до моменту наїзду, жінка подолала приблизно 1,5 - 2 метра та замерла. Після цього він зупинив автомобіль, вийшов та разом з ОСОБА_5 допомогли жінці встати і посадили її в його автомобіль, після чого відвезли її в лікарню м. Маріуполя.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його вина у пред'явленому йому обвинуваченні також підтверджується наступною сукупністю доказів.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що раніше з обвинуваченим знайома не була. Так, 16.12.2012 року близько 15 год. 00 хв. вона переходила на зелений сигнал світлофору по пішохідному переходу, який знаходився на пр. Леніна, в бік магазину "Обжора". Інших пішоходів вона не бачила, оскільки по сторонам не дивилася. Вона зробила приблизно 3 шага від бардюру, відчула удар з лівого боку та втратила свідомість та впала. Прийшла до тями, коли обвинувачений ніс її до автомобілю. Обвинувачений через 3 дні провідував її у лікарні, але допомоги не надавав. Після дорожньо-транспортної пригоди вона два місяця не могла перетинатися, ходила за допомогою ходунків, за оренду яких платила по 100 грн. на місяць. У звязку із травмою ноги, у неї змінився життєвий устрій: вона не може самостійно себе доглядати, вийти з будинку, винести сміття, сходити до магазину, хвилюється за подальший стан свого здоровя.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що з обвинуваченим він товаришує протягом шести років, з потерпілою не знайом. Так, у грудні 2012 року, точну дату не памятав, він перебував в автомобілі під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 на передньому пасажирському сидінні. Вони рухалися зі сторони АС-2 м. Маріуполя у бік вул. Казанцева по проспекту Леніна в середньому ряду. Погода була ясна, без опадів. Після того, як загорівся зелений сигнал світлофора, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 почав рух, напрям він не міняв. Коли вони підїжджали до вказаного перехрестя, він не бачив, чи робив обвинувачений щось з магнітолою. Коли на пішохідний перехід вийшла жінка, він також не бачив, оскільки розмовляв по мобільному телефону. Для того, що б уникнути наїзд на пішохода, ОСОБА_1 повернув кермо вправо і змінив траєкторію руху автомобіля, однак уникнути наїзду не вдалося. Він побачив потерпілу, коли її вже вдарив автомобіль. Дорожньо-транспортна пригода відбулася приблизно на відстані 5-6 метрів від правого бордюру, інших пішоходів не було.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що з обвинуваченим була знайома за 2 роки до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілу раніше не знала. Так, приблизно у грудні 2012 року у другій половині дня, знаходячись близько магазину « 1000 дрібниць», по проспекту Леніна в м. Маріуполі, вона почула удар, обернулася та побачила аварію. Зіткнення відбулося на полосі руху яка ближче до сторони де знаходився магазин «1000 дрібниць». Погода була ясна, без опадів, видимість гарна, було світло. ОСОБА_4 подію дорожньо-транспортної пригоди вона не бачила. Вона підбігла до потерпілої та, разом з обвинуваченим та іншим хлопцем, який був з автомобілю обвинуваченого, допомогла потерпілій піднятися. Припустила, що потерпіла переходила пішохідний перехід на красний сигнал світлофору, оскільки коли вона почула удар, то через приблизно 1,5 секунди побачила, що загорівся зелений сигнал світлофору для пішоходів.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і схеми до нього від 16.12.2012 року, згідно з яким дорожньо-транспортна пригода відбулася на регульованому перехресті проспекту Леніна та проспекту Будівників, видимість не обмежена.

Висновком судової-медичної експертизи № 1 від 28.12.2012 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні медичних документів ОСОБА_2 знайдені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забита рана лоба, струс головного мозку, ушкодження внутрішньої бокової звязки лівого колінного суглобу з гемартрозом лівого колінного суглобу, крововиливи під шкіру та забій в області верхньої і середньої третини лівої гомілки і бедра утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, можливо в строк і при обставинах, викладених в описовій частині постанови про призначення експертизи, та по ступеню важкості в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як не небезбечних для життя під час отримання, але тягнучих за собою довгий розлад здоров'я на строк, більш ніж 21 день.

Висновками судово-автотехнічної експертизи № 88 від 15.02.2013 року, згідно яких оскільки в Постанові про призначення судово-автотехнічної експертизи від 06.02.2013г. зазначено, що водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 відволікся від керування автомобілем, то, з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, він для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був не відволікатися транспортним засобом в дорозі, тобто повинен був діяти у відповідності з вимогами п.2.3(б) Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1, виконуючи вимоги п.2.3(б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди.

З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.2.3(б) Правил дорожнього руху України та перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку медичного огляду водій ОСОБА_1. за кермом автомобілю був тверезий.

Оцінюючи досліджені судом докази, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_5 в частині того, що автомобіль під керуванням обвинуваченого почав рух на перехресті на зелений сигнал світлофору, оскільки свідок також поясняв, що він не бачив, що робив обвинувачений з магнітолою, не бачив як на пішохідний перехід вийшла жінка, оскільки розмовляв по мобільному телефону, тобто його увага була застережена саме на розмові по мобільному телефону.

Що стосується показань свідка ОСОБА_7, то вона взагалі не бачила самої події дорожньо-транспортної пригоди та лише припускала, на який сигнал світлофору потерпіла переходила проїжджу частину дороги, тому судом беруться до уваги її показання в частині наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, зазначені свідки були раніше знайомі з обвинуваченим, що також викликає сумніви у їх показаннях в частині руху автомобіля під керуванням обвинуваченого на зелений сигнал світлофору,

Та обставина, на яку посилався обвинувачений, що потерпіла також порушила правила Дорожнього руху України, не є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності або перекваліфікації його дій, а також для зменшення додаткових витрат потерпілої на придбання ліків.

Обєктивність показань потерпілої у суду не викликає сумнівів, оскільки вона раніше не була знайома з обвинуваченим, неприємних стосунків з ним не має, розповіла суду, що останній допоміг їй піднятися та доїхати до лікарні, провідував її.

Таким чином, оцінюючи досліджені по кримінальному провадженню докази в їх сукупності, суд вважає, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Але суд вважає, що органами досудового слідства невірно включена до кваліфікації вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення дія в частині порушення експлуатації транспорту, оскільки з матеріалів кримінального провадження вказане не знайшло свого підтвердження.

Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, після скоєння злочину надав допомогу потерпілій.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження можливості здійснення ним нових злочинів можливо при призначенні йому покарання у вигляді штрафу в мінімальному розмірі.

Суд також вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на мінімальний строк, оскільки з урахуванням характеру злочину, а саме, обвинуваченим було грубо порушені правила дорожнього руху України. Крім того даних про те, що для обвинуваченого керування транспортним засобом є основним джерелом існування, матеріалами кримінального провадження не доведено.

При вирішенні цивільного позову потерпілої та прокурора, суд виходить з того, що хоча цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно з полісом № АВ 9608052 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але у звязку із тим, що позивачі вимагали стягнення матеріальної та моральної шкоди саме з обвинуваченого, дані про те, що обвинувачений повідомив страховика про настання страхового випадку у передбачений законом строк в матеріалах кримінального провадження відсутні, позов прокурора обвинувачений визнав у повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 1010 грн. 80 коп., оскільки також підтверджені довідкою Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 2», а позов потерпілої пядлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно виписного епікризу № 16428/1530 потерпілій рекомендовано ходьба за допомогою милиць та приймання ліків. На витрачання рекомендованих ліків та придбання тростини потерпілою підтверджено розмір витрат у сумі 935 грн. 05 коп.

Що стосується витрат потерпілої на масаж, відшкодування транспортних витрат та відвідування на дому лікаря, то жодним доказом такі витрати не підтверджені та необґрунтовані.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, відповідно до ч. 2 п 1 цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я зазнала.

У відповідності зі ст. 3 Конституції України здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю.

Факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_2 підтверджено як показаннями обвинуваченого, потерпілої, показаннями свідків, так і матеріалами кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини заподіювача шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Внаслідок вчиненого щодо потерпілої кримінального правопорушення, остання перенесла стрес, їй були спричиненні моральні і фізичні страждання, з приводу яких вона перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні № 2 м. Маріуполя з 16.12.2012 року по 24.12.2012 року, був змінений звичайний уклад її життя, тобто наявність заподіяння їй моральної шкоди доведена, як і протиправна поведінка обвинуваченого, а також зв'язок між шкодою і протиправними діями останнього. Однак, враховуючи, що середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій були заподіяні не навмисними діями обвинуваченого, характер злочину, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на користь потерпілої з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі не має.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 88 від 15.02.2013 року у сумі 196 грн.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_3, переданий на зберігання ОСОБА_1 необхідно залишити останньому.

Керуючись ст. ст. 124, 194, 368, 370, 371, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень з позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4 на користь Маріупольської міської ради (р/р 33217800700052 в головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694) витрати на стаціонарне лікування потерпілої у Комунальному закладі «Маріупольська міська лікарня № 2» у сумі 1010 грн. 80 коп. (одна тисяча десять грн. 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 935 грн. 05 коп. (девятсот тридцять пять грн. 05 коп.) та моральну шкоду у сумі 5000 грн. (пять тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 88 від 15.02.2013 року у сумі 196 грн.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_3, переданий на зберігання ОСОБА_1 залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.В. Степанова