Постанова № 32353125, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року № 826/9216/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Експозиційного центру "Наука"" Національної академіїх наук України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000882270 від 31.01.2013

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Експозиційний центр «Наука» Національної академії наук України (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493), а також зазначено про те, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання 02 липня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2013 року про витребування доказів не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі пункту 1 та пункту 3 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХII «Про державну податкову службу в Україні», підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 статті 75 та пункту 76.1 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України з питань податкової звітності з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29 грудня 2012 року № 2333/15-225-24073995.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 680,00 грн. та за жовтень 2010 року на суму 198,33 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Експозиційному центру «Наука» Національної академії наук України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1098, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 878,00 грн., за штрафними санкціями - на 220,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270 залишено без змін, а скарги позивача від 07 лютого 2013 року № 32/14 та від 18 квітня 2013 року № 1907/6 - без задоволення (копія рішення Державної податкової служби у місті Києві від 05 квітня 2013 року № 3198/10/12-1-03 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2013 року № 2042/6/99-99-10-01-15 містяться в матеріалах справи).

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано акт від 13 березня 2012 року № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто», код ЄДРПОУ 36791493 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями, постачальниками за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 31 липня 2011 року, з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7, про що складено акт ГВПМ ДП1 у Голосіївському районі м. Києва про невстановленння місцезнаходження, згідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) від 26 грудня 2011 року № 7439/26-1/30.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманого засновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за період 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, з 01 травня 2011 року по 31 липня 2011 року, з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.03.2012р. №117/26-1/51, ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності».

Посилаючись на вищевикладені обставини, на постанову про порушення кримінальної справи та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), відповідач стверджує, що операції між позивачем та ТОВ «Дормашавто» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи задекларований позивачем податковий кредит у вересні 2010 року в сумі 680 грн. та у жовтні 2010 року в сумі 198 грн. 33 коп. виник в результаті взаємовідносин із ТОВ «Дормашавто».

На виконання усного договору, ТОВ «Дормашавто», як перевізником, було надано позивачу - Експозиційному центру «Наука» Національної академії наук транспортні послуги у вересні 2010 року на суму 4080 грн. (в т.ч. ПДВ 680 грн.), у жовтні 2010 року на суму 1190 грн. (в т.ч. ПДВ 680 грн.).

Згідно актів виконаних транспортних послуг № 200908 від 20 вересня 2010 року та № 051004 від 05 жовтня 2010 року, ТОВ «Дормашавто» була виконана, Замовником прийнята послуга з перевезення вантажів по маршрутах: м. Київ вул. Салютна 26-м. - Гостомель 20 вересня 2010 року; м. Гостомель - м. Київ вул. Салютна 26-м 05 жовтня 2010 року.

Відповідно до рахунків - фактур № 200908 від 20 вересня 2010 року та № 051004 від 05 жовтня 2010 року ТОВ «Дормашавто» надано послуг позивачу на загальну суму 5270,00 грн. з ПДВ.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» виписано позивачу податкові накладні від 20 вересня 2010 року № 200908 та від 05 жовтня 2010 року № 051004.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжними дорученнями від 11 жовтня 2010 року № 376 та від 26 жовтня 2010 року № 403, копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Дормашавто», у зв'язку з придбанням послуг (перевезення, транспортування).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Дормашавто» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав Ліцензію серії АВ № 530858, видану Міністерством транспорту та зв'язку України, на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27 травня 2013 року підтверджує, що ТОВ «Дормашавто» станом на день вирішення спору зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент здійснення спірних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно Статуту Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України, Експозиційний центр «Наука» Національної академії наук (НАН) України (державне підприємство), надалі «Експоцентр», є спеціалізованою науково-виробничою організацією в складі Національної академії наук України при Президії НАН України та є правонаступником Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України.

Основним завданням (метою створення) Експоцентру є наукове забезпечення, організація та проведення заходів з розповсюдження інформації та маркетингових досліджень наукових розробок та наукомісткої продукції установ, організацій, інститутів та центрів, які входять до складу НАН України, та сприяння реалізації на комерційних засадах зазначених розробок і продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Як свідчать матеріали справи, транспортні послуги замовлялись позивачем у ТОВ «Дормашавто» з метою виконання взятих на себе, як виконавця, зобов'язань перед державною корпорацією «Вектор» за договором від 08 червня 2010 року № АС-08-10, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного договору, Експозиційним центром «Наука» Національної академії наук України здійснювалось виконання робіт по облаштуванню виставкових стендів учасників, оргкомітету, конференц-залів та залу офіційних заходів на 7-му Міжнародному авіаційно-космічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» (смт. Гостомель, аеродром «Київ-Антонов», Україна).

Виконання робіт позивачем здійснювалось з використанням власних матеріалів та обладнання, яке необхідно було транспортувати до місця проведення виставки.

Факт виконання позивачем робіт по договору від 08 червня 2010 року № АС-08-10 підтверджується самим договором, додатковою угодою та додатками до нього, актом здачі-прийняття робіт від 04 жовтня 2010 року.

Крім того, як підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, виконані роботи були оплачені ДК «Вектор» грошовими коштами в повному розмірі.

На підтвердження факту проведення 7-го Міжнародного авіаційно - космічного салону "Авіасвіт XXI" надано роздруківку фотозвіту, який також міститься в мережі інтернет.

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Дормашавто» можливостей здійснювати поставку меблів на адресу позивача відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України із ТОВ «Дормашавто» здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а послуги замовлялись позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд не приймає посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27 вересня 2011 року щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), відповідно до якої в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217, порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3 та 366 ч.2, 205 ч.2 КК України, який разом із невстановленими особами протягом 2008-2011 років без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Дормашавто», оскільки на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Експозиційним центром «Наука» Національної академії наук України правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР є помилковими, відтак збільшення Експозиційному центру «Наука» Національної академії наук України суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1098, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 878,00 грн., за штрафними санкціями - на 220,00 грн., є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000882270.

3. Судові витрати в сумі 1147,00 грн. присудити на користь Експозиційного центру «Наука» Національної академії наук України за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник