Ухвала суду № 32352733, 08.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:124/1364/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В. № провадження:22-ц/190/3270/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В. суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим до ОСОБА_6 про стягнення компенсації витрат на навчання,

за апеляційною скаргою Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 березня 2013 року позовну заяву Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим повернено позивачеві за непідсудністю Центральному районному суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за підстав частини 3 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України.

Зобов'язано Управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з державного бюджету м. Сімферополя (ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, рахунок № 31213206700005, відкритий в ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі АР Крим за КБКД 22030001) Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим судовий збір у розмірі 229,41 грн., сплачений 11 лютого 2013 року згідно платіжного доручення № 362.

В апеляційній скарзі Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим ставить питання про скасування ухвали суду та просить направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, предметом якого є надання послуг з навчання (його оплата) з умовою повернення витрачених на це коштів у випадку звільнення відповідача раніше визначеного строку, а відповідно до частини 8 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть

пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Також, посилається на те, що поза увагою суду залишилася та обставина, що ОСОБА_6 перебував з позивачем у трудових правовідносинах, а відповідно до частини 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Отже, вважає, що, повертаючи позовну заяву як непідсудну, суд першої інстанції порушив правила підсудності, тому що позовна заява Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим до ОСОБА_6 про стягнення витрат на навчання повинна розглядатися у Центральному районному суді м. Сімферополя Автономної Республіки Крим - за місцем виконання договору та за місцем перебування позивача, що буде відповідати вимогам частин 1, 8 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву оскаржуваною ухвалою від 15 березня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі з'ясувалося, що позовна заява Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим подана з порушенням правил територіальної підсудності і є не підсудною Центральному районному суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, відповідним обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 115 Цивільного процесуального кодексу України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

При апеляційному перегляді питання встановлено, що Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим звернулося з позовом до ОСОБА_6 про стягнення компенсації витрат на навчання, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором та норми зобов'язального права ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі та Вінницьким вищим професійним училищем ДДСО при МВС України було укладено договір № 929 від 27 жовтня 2011 року про навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони, за умовами якого позивачем було перераховано навчальному закладу кошти на навчання ОСОБА_6 в розмірі 12483,92 грн., у тому числі стипендія - 2168,36 грн.

За пунктом 2.3. зазначеного договору кандидат зобов'язаний прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим 16 лютого 2012 року і відпрацювати мінімум три роки.

Відповідач відпрацював на посаді міліціонера взводу з охорони об'єктів окремого батальйону міліції Управління ДСО при ГУ МВС України в АР Крим з 16 лютого 2012 року по 04 грудня 2012 року, тобто 292 дні, і до закінчення обов'язкового визначеного договором строку не допрацював 804 календарних дні, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 2.4. зобов'язаний компенсувати витрати, що здійснив підрозділ на його навчання, за невідпрацьований час та суму податку з доходів фізичних осіб з усієї суми, що перерахована на користь учбового закладу, що становить 8964,07 грн., але в добровільному порядку не погашає.

Переглядаючи питання, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги повинні розглядатися в суді, визначеному за загальними правилами підсудності, а саме, відповідно до вимог статті 109 Цивільного процесуального кодексу України.

За частиною 1 статті 109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 34, 37 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що питання про підсудність справ визначається Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження.

Якщо інше не встановлено Цивільним процесуальним кодексом України, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відповідно до частини 3 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа непідсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини 3 статті 121 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в АР Крим від 12 березня 2013 року відповідач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 червня 2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5), тобто за межами територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Сімферополя.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Центральному районному суду м. Сімферополя і ухвала суду про повернення позовної заяви за непідсудністю для звернення до належного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача є такими, що відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги позивача про можливість застосування правил альтернативної підсудності та порушення судом вимог частини 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України про підсудність справи за місцем перебування позивача, оскільки позов виникає з трудових правовідносин, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права, оскільки, окрім трудових між сторонами складися також договірні правовідносини, і спір виник саме із останніх.

Крім того положення частини 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України щодо пред'явлення позовів, що виникають із трудових правовідносин, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача стосуються позивача - фізичної особи, яка звертається до суду за захистом своїх трудових прав, і не наділяють таким правом позивачів - юридичних осіб звертатися до суду за своїм місцезнаходженням у спорах з працівниками.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим може розглядатися у Центральному районному суді м. Сімферополя Автономної Республіки Крим також за місцем виконання договору, що буде відповідати вимогам частини 8 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з наступним.

За частиною 8 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункту 39 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина восьма статті 110 Цивільного процесуального кодексу України).

Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 Цивільного кодексу України. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Таким чином, враховуючи, що у тристоронньому договорі про навчання № 929 від 27 жовтня 2011 року не зазначено його місце виконання всіма сторонами, договір сторін не має особливостей виконання лише в певному місці, зі специфіки спірних відносин також не вбачається така особливість, через яку зобов'язання за договором можна виконувати лише у певному місті, колегія суддів вважає, що посилання в апеляційній скарзі на можливість виконання договору лише за місцезнаходженням позивача як кредитора і, відповідно, дію правил альтернативної підсудності, є такими, що засновані на помилковому тлумаченні норм процесуального і зобов'язального права, що відносить визначення підсудності цього спору за загальними правилами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог процесуального закону і підстав для її скасування не має.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.