Ухвала суду № 32351379, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 820/2140/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 820/2140/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення недоїмки,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області (62002, вул. Леніна, 152, смт. Краснокутськ, Харківська обл., р/р № 37196104002017 в ГУКСУ в Харківській області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 22682187) недоїмку по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 106,30 грн. (сто шість гривень 30 коп).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області.

Відповідач склав і подав до Територіального органу Пенсійного фонду звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 р.

Відповідач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, однак обов'язку по своєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування не виконав, внаслідок несвоєчасного перерахування сум страхових внесків у встановлені терміни, а саме до 21.01.2013 року, у відповідача виникла заборгованість за 2012 рік на загальну суму 106,30 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена по даній справі вимога про стягнення заборгованості у розмірі 106,30 грн. є обґрунтованою, адже доведена матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Згідно з ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (п.4 ч.2 ст.6).

Правила подачі такої звітності визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309; далі за текстом - Порядок №22-2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання норм даного Порядку №22-2 відповідач склав і подав до територіального органу Пенсійного фонду звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 р.

Частиною 5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім"ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно абз.3 п.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач обов'язку по своєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування не виконав, внаслідок несвоєчасного перерахування сум страхових внесків у встановлені терміни, а саме до 21.01.2013 року, у відповідача виникла заборгованість за 2012 рік на загальну суму 106,30 грн.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз.1 ч.4 ст.25); вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз.2 ч.4 ст.25); платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз.3 ч.4 ст.25); у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (абз.4 ч.4 ст.25); у разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку (абз.5 ч.4 ст.25); у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз.6 ч.4 ст.25); у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (абз.7 ч.4 ст.25).

Колегією суддів досліджена наявна в матеріалах справи копія вимоги від 18.02.2012 р. № Ф-16, яка була отримана відповідачем 22.02.2012 р. та у встановленому порядку не оскаржувалось.

Доказів проведення відповідачем процедури узгодження даної вимоги з територіальним органом ПФУ, доказів оскарження названої вимоги в судовому або позасудовому порядку, доказів оплати названої вимоги або направлення її до органів державної виконавчої служби України, скасування цієї вимоги або її невідповідності закону сторонами до матеріалів справи не надано.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 820/2140/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.