Ухвала суду № 32350593, 09.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/124/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

УХВАЛА

09.07.2013 Справа № 5009/4734/12

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І.,

розглянувши матеріали заяви та доповнення до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжя,

про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. у справі № 5009/4734/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (52005, Дніпропетровська область, смт.Ювілейний, вул. Радгоспна, 74; поштова адреса: 49000,м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 54)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Д)

про стягнення 947 212 грн.86 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Костюченко Є.Б. (довіреність від 11.02.2013 р., б/н);

від відповідача - Комісарова Н.В. (довіреність від 14.01.2013 р., б/н).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» 947 212 грн. 86 коп. заборгованості. Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. у справі № 5009/4734/12 позов задоволено частково, припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 735388 грн. 25 коп. основного боргу - за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» 70 604 грн. 06 коп. пені, 141 220 грн. 55 коп. 30% річних та 18 944 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. у цій справі рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. скасовано частково. Відмовлено в частині стягнення пені в сумі 23 200 грн. 74 коп., в решті рішення залишено без змін.

07.05.2013 року на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду видано накази: 1) про стягнення 141 220 грн. 55 коп. 30% річних, 47403 грн. 32 коп. пені та 18 489 грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору, всього на суму 207 113 грн. 85 коп. та 2) про стягнення 232 грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 червня 2013 р. у цій справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. у справі № 5009/4734/12 залишено без змін.

25 червня 2013 р. на адресу господарського суду Запорізької від відповідача у справі надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду у цій справі на строк 12 місяців зі сплатою в липні 2013 р. - 17 363 грн. 85 коп. з серпня 2013 р. по червень 2014 р. - щомісячно в сумі 17 250 грн.

Заяву про розстрочку виконання судового рішення подано на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, стосується наказу про стягнення 207 113 грн. 85 коп., і обґрунтовано посиланням на те, що за результатами діяльності підприємства в 2012 р. воно є збитковим, у 2012 році збиток склав 317 тис. грн. Щомісячно підприємству доводиться здійснювати оплату по невідкладним і обов'язковим платежам. Підприємство має заборгованість перед фізичними та юридичними особами, а також заборгованість по заробітній платі станом на 23.06.2013 р. Відповідач, також, просить врахувати те, що підприємство відповідача є виробничим, не займається звичайною оптовою торгівлею, а сума 207 113 грн. 85 коп., яку відповідач просить розстрочити, є штрафними санкціями, сума ж основного боргу була погашена відповідачем в процесі розгляду справи, а отже, реальних збитків, за період розстрочення виконання рішення суду, позивач не понесе. Зауважує, що інших виконавчих проваджень по відношенню до відповідача не здійснюється і відповідач веде переговори про погашення заборгованостей з кредиторами, і у випадку задоволення цієї заяви, відповідач матиме можливість здійснювати погашення суми заборгованості шляхом перерахування щомісячних платежів. До заяви, в підтвердження збитковості підприємства, відповідачем було додано баланс на 31.12.2012 р. та звіт про фінансові результати за 2012 р.

03 липня 2013 року до суду надійшло доповнення до заяви про розстрочку виконання рішення, у якій відповідач просить розстрочити виконання рішення суду у цій справі на 24 місяці з наступним погашенням заборгованості: в липні 2013 р. - 9 313 грн. 85 коп., з серпня 2013 р. по червень 2015 р. - по 8600 грн. 00 коп. Відповідач обґрунтовує доповнення тим, що основним ринком збуту продукції ТОВ «ЗІМЗ» є промислові та сільськогосподарські підприємства. За останні три роки фінансовий стан підприємства відповідача збитковий. Коливання в бік зменшення як обсягів виробництва так і обсягів збуту продукції ТОВ «ЗІМЗ» пов'язані з сезонними коливаннями попиту на продукцію, що може вироблятись ТОВ «ЗІМЗ». На сьогоднішній день, ТОВ «ЗІМЗ» співпрацює з ПАТ «Запоріжтрансформатор», який несвоєчасно проводить розрахунки за придбану продукцію. Також за друге півріччя 2013 р. портфель замовлень на ТОВ «ЗІМЗ» не сформований, що не дає можливості планувати значні суми для погашення заборгованості перед стягувачем. Зауважує, що аналіз фінансового стану підприємства та планово-економічні показники господарської діяльності свідчать про те, що єдиним способом можливого погашення заборгованості за рішенням суду без доведення підприємства до зупинки і можливого банкрутства є розстрочка виконання рішення суду на 24 місяці.

Позивач у відзиві на заяву відповідача просить у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити, з підстав того, що обставини зазначені відповідачем не є винятковими та застосовуються для затягування процесу. Позивач наголошує також на тому, що ТОВ «ЗІМЗ» безпідставно користувався грошима ТОВ «НВКФ «Вест-Пром» і сплатив суму основного боргу тільки в ході розгляду справи в суді. Крім того, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач вимушений сплачувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату обов'язкових платежів по кредиту, так як для того, щоб поставити продукцію ТОВ «ЗІМЗ» з відстрочкою платежу ТОВ «НВКФ «Вест- Пром», взяв кредити у банках. Посилається на те, що станом на 01.07.2013 р. позивач має заборгованість по кредитам у розмірі 50 203 884 грн. 67 коп., що підтверджується відповідною довідкою за підписами директора та бухгалтера товариства позивача.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у заяві, доповненнях та запереченні.

По закінченні судового засідання, судом було винесено ухвалу про часткове задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, за наступних підстав:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічне положення закріплене статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні (виключні) обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, розстрочка виконання рішення надається лише в випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або утруднює його виконання, у зв'язку з чим, суд зобов'язаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник (відповідач), та докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В обґрунтування поданої заяви, відповідач, зокрема, посилається на скрутний фінансовий стан товариства.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві, тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 р. у справі № 1-7/2013 (№ 5-рп/2013) зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Як заявляє відповідач у заяві, останні три роки ТОВ «ЗІМЗ» працює зі збитками, за 2010 р. збиток склав 233 тис. грн., за 2011 р. - 719 тис. грн., за 2012 р. - 317 тис. грн.. знаходячись у скрутному економічному стані.

Збитки за 2012 рік підтверджуються інформацією, зазначеною у звіті про фінансові результати ТОВ «ЗІМЗ» за 2012 рік, та у балансі підприємства за 2012 рік. Враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, не виключена й реальна можливість банкрутства.

Аналіз фінансового стану підприємства та планово-економічні показники господарської діяльності свідчать про те, що єдиним способом можливого погашення заборгованості за рішенням суду без доведення підприємства до зупинки і можливого банкрутства є розстрочка виконання рішення.

При цьому, відповідач веде переговори щодо можливого укладення зовнішньоекономічних контрактів. Враховуючи сподівання на подальше покращення фінансового стану товариства, при наданні розстрочення виконання судового рішення, відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму заборгованості частинами, згідно розстрочення.

До того ж, підприємство відповідача є виробничим, не займається звичайною оптовою торгівлею, на заводі працює чимала кількість робітників, а сума, яка була стягнута судовим рішенням, та яку просить розстрочити відповідач, є наслідком відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме - 30% річних та пеня, суму основного боргу відповідач сплатив ще в процесі розгляду справи.

В свою чергу, суд також враховує і матеріальні інтереси позивача у справі, а також значну суму заборгованості, яка рахується за позивачем перед банками. Однак, слід зазначити, що достатньо значна сума заборгованості позивача перед банками не є лише виною відповідача у справі.

На підставі дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, дослідження обставин справи, судом встановлено, що підприємство боржника (відповідача у справі) дійсно знаходяться у скрутному фінансовому стані, що підтверджується фінансовим звітом та балансом відповідача за 2012 рік, наслідком чого можуть статися негативні наслідки для підприємства, зокрема, й повне припинення господарської діяльності підприємства, банкрутство, тощо.

В свою чергу, товариство стягувача (позивача у справі) також знаходиться у тяжкому фінансовому стані, і несплата відповідачем у найближчий час суми, стягнутого рішенням суду у цій справі, може призвести до негативних наслідків для позивача.

Проаналізувавши надані боржником та стягувачем документи, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, беручи до уваги, що сума основного боргу була сплачена відповідачем ще в процесі розгляду справи, а сума, яка підлягає розстрочці є значною і складається з 30% річних та пені, враховуючи наявність інфляційних процесів у економіці держави, вид діяльності відповідача, реальну можливість та намагання сплатити стягнуту суму, але з розстроченням платежу, суд дійшов висновку про надання розстрочки виконання судового рішення на шість місяців.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

За результатами розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. у справі № 5009/4734/12 (з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. у справі № 5009/4734/12) на шість місяців, зі сплатою боргу щомісячно, наступним чином: у липні 2013 року - 34 519 грн. 00 коп., з серпня 2013 року по грудень 2013 року (включно) - щомісячно по 34 518 грн. 97 коп. В іншій частині заява відповідача залишається без задоволення.

У Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121). Ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. Врахувавши стадійність господарського процесу, процедуру виконання рішення господарського суду на підставі наказу, юридичну природу ухвали господарського суду про розстрочку виконання судового рішення, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 р. у справі № 1-7/2013 (№ 5-рп/2013) дійшов висновку, що така ухвала не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким лише розстрочується виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» про розстрочку виконання рішення задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. у справі № 5009/4734/12 (з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. у справі № 5009/4734/12) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейний, вул. Радгоспна, 74; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 54) 207 113 (двісті сім тисяч сто тринадцять) грн. 85 коп. на шість місяців, зі сплатою боргу рівними частками щомісячно, наступним чином: у липні 2013 р. - 34 519 (тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп., з серпня 2013 року по грудень 2013 року (включно) - по 34 518 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 97 коп.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» про розстрочення виконання рішення залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя О.І. Немченко