Ухвала суду № 32348974, 03.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 2а-12135/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників сторін:

Позивача - Озацької О.В., Добронравової О.П.

Відповідача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Куликова Ю.Ю.

Відповідача ПФ "Кібела" - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-12135/12/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" , Приватної фірми "Кібела"

про стягнення заборгованності по податковим векселям,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватної фірми "Кібела" про стягнення заборгованості по податковим векселям - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (код 19017842) та Приватної фірми "Кібела" (код 30035446) до Державного бюджету України суму заборгованості по 697 податковим векселям на загальну суму 15 303 142 (п'ятнадцять мільйонів триста три тисячі сто сорок дві) грн. 07 коп., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у період вересень 2006 року - березень 2007 року солідарно.

В апеляційній скарзі відповідач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" , пп.4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №1104, та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача Добронравової О.П. та Озацької О.В., представника відповідача Куликова Ю.Ю., вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що З 01 січня 2007 р. на податковий облік СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові був взятий платник податків - Приватна фірма "Кібела", яка була зареєстрована, як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом від 08.02.2007р. № 100020456. Індивідуальний податковий номер Приватної фірми "Кібела" - 300354420239.

На протязі вересня 2006 року - жовтня 2007 року Приватна фірма "Кібела" при імпорті товарів на митну територію України надав органам митного контролю податкові векселі у кількості 697 штук на загальну суму 15 303 142,07. Перелік цих векселів та їх копії надані до матеріалів справи. Дані векселі були авальовані Харківською філією ВАТ "ВАБанк у м. Києві".

На дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю, позивач мав підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 301 626,10 грн. і жоден із векселів цю суму не перевищував.

Звертаючись з адміністративним позовом про стягнення заборгованості по 697 податковим векселям на загальну суму 15303142,07 грн., позивач вважає, що оскільки по всім вищезазначеним векселям термін сплати зобов'язань виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за відповідний звітний (податковий) період, у яких відбулася їх поставка органу митного контролю, отже платник податку повинен був погасити векселя шляхом перерахування коштів до бюджету.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харків про стягнення заборгованості по 697 податковим векселям на загальну суму 15303142,07 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у період вересень 2006 року - березень 2007 року - є правомірними, нормативно та документально обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (далі Закон).

Абзацом першим п. 11.5. ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Відповідно до п. 1.16 Закону податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Таким чином, у разі, якщо податкові векселі своєчасно не погашені, суми по них вже вважаються податковим боргом та стягуються в порядку погашення податкового боргу, який визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Даним Законом передбачено примусове стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. При цьому органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (2.3.1 п. 2.3, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Суб'єктами зобов'язання водночас може бути кілька боржників.

З точки зору способу виконання зобов'язання з множинністю осіб (боржників) вони можуть бути солідарними. У солідарному зобов'язанні кредитор вправі вимагати виконання зобов'язань у повному обсязі від будь-якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про виконання до всіх боржників водночас.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю. Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відповідно до ст. 2 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 року №1104, аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

З наведених норм законодавства випливає, що аваліст, який взяв на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем, відповідає так само, як і та особа (платник податку), зобов'язання якої він забезпечив.

Відтак, заявлена податковим органом позовна вимога щодо стягнення податкового боргу, що утворився в результаті непогашення платником податку податкових векселів у встановлений Законом строк, солідарно з обох боржників - платника податку та аваліста, узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Згідно із абз. сьомим п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким відповідач обґрунтовує власну позицію щодо погашенням ним зобов'язання за податковими векселями, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

З наведеної норми Закону випливає, що обов'язковими умовами для виникнення у платника податку на додану вартість права включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, і таким чином, погашати податковий вексель, є наявність у такого платника на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

При цьому само по собі відображення платником у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка податкового векселя органу митного контролю, зобов'язань за векселем у складі податкових зобов'язань, не є підтвердженням погашення зобов'язань за податковим векселем у такий спосіб.

За змістом цієї норми, підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування є необхідним для кожного податкового векселя, а тому платник податку мав право погасити лише частину поставлених податкових векселів у відповідному звітному періоді, загальна сума яких не перевищувала підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на час їх поставки.

Разом з тим, підстави для відмови у задоволенні позову щодо стягнення частини суми, яка не перевищує підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на час поставки податкових векселів, відсутні, з огляду на ту обставину щодо ненадання ПФ "Кібела" до податкового органу відповідних письмових заяв згідно із вимогами абз. 5 п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №1104.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" філія банку - це відокремлений структурний підрозділ банку, який не має статуту юридичної особи і здійснює свою діяльність від ім'я банку.

Виходячи з вимог діючого законодавства ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як юридична особа від ім'я якого діє Харківська філія, якою були авальовані вказані податкові векселя, бере на себе відповідальність за оплату вищезазначених податкових векселів.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що змінилося найменування першого відповідача, а саме з 18 травня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" має офіційне найменування - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 625853 та Статут Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Позивачем, як векселедержателем, направлялися вимоги до ХФ ВАТ "ВАБанк" про оплату векселів, копії міститься в матеріалах справи, однак до теперішнього часу векселі не погашені.

А отже, оскільки вказані векселі своєчасно погашені не були, суми по них повинні бути стягненні в судовому порядку.

В ході розгляду справи встановлено, що обов'язок відповідача ПФ "Кібела" по оплаті векселів поставлених ним органу митного контролю не виконаний, а тому є не припиненими. Обов'язок по оплаті спірних векселів не виконаний також і комерційним банком, який підтвердив спірні векселі шляхом авалю.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно, так як обов'язок жодного з них по оплаті спірних податкових векселів є не припиненим.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті, обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" , пп.4.2.2. п. 4.2 ст. 4, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №1104, та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 2а-12135/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.