Постанова № 32348435, 09.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа №818/5056/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Похилько Л.В.

представника відповідача Сошенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі по тексту - позивач, ПАТ СМНВО ім. М.В. Фрунзе), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту -ДПІ в м. Суми, відповідач ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000331550/29240 від 07.06.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування. Надані для перевірки первинні документи в повній мірі підтверджують виконання укладених договорів та право позивача на заявлене в податковій декларації право на бюджетне відшкодування та податковий кредит. Також, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стало встановлення ДПІ у м. Сумах порушень податкового законодавства у постачальників позивача, при цьому, самим позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, спірне податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим, звертав увагу суду на те, що контрагенти хоча і задекларували податкові зобов'язання по правовідносинам із позивачем, але не виконали свого обов'язку щодо сплати суми податку на додану вартість до бюджету, а тому у позивача відсутнє право заявляти дану суму до відшкодування.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією в м. Суми проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період січень 2012р., червень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., про що складено акт від 22.05.2013р. №1734/15.5-22/05747991 (а.с.13-31).

На підставі висновків акту від 22.05.2013 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 р. № 0000531550/29240, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166604 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 83302 грн. (а.с.11).

Як вбачається із пояснень представників сторін, порушення, які були підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень виникли по взаємовідносинам ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" щодо отриманих товарів від контрагентів : ТОВ "Мир-інвест" (бюджетне відшкодування за січень 2012 р. в сумі 27561грн., за червень 2012р. в сумі 16,83 грн.), ТОВ "ВКФ "Меридіан-Дніпро" (бюджетне відшкодування за жовтень 2012р. в сумі 138831грн.), ТОВ "Діапринт" (бюджетне відшкодування за листопад 2012р. в сумі195грн.)

Як вбачається із пояснень представника відповідача та акту перевірки підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, стало отримання ДПІ у м. Сумах результатів зустрічної перевірки його контрагентів - ТОВ "Мир-інвест", ТОВ "ВКФ "Меридіан-Дніпро", ТОВ "Діапринт".

Так, від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ було отримано акт №57/22/34366757 від 08.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мир-Інвест" по взаємовідносинам із ПНВП "Техніка", ТОВ "Ліга", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт Д", ПП "Екосан Сервіс" (а.с.66-97), від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпрпетровськ №479/222.5-11/32515299 від 15.02.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Меридиан-Дніпро" по взаємовідносинам із ТОВ "Феррыт-Д" (а.с.93-108) , від Олександріїської ОДПІ Кіровоградської області №73/22-10/32282334 від 25.02.2013р. "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Діапринт" (а.с.109-129).

За результатами проведених перевірок, згідно вищезазначених актів перевіряючим зроблено висновок про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..185,188,200 ПК України, а дані, зазначені в деклараціях з податку на додану вартість не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки по ТОВ "Мир-інвест" та ТОВ "ВКФ "Меридіан-Дніпро" взагалі неможливо провести перевірку в зв'язку із відсутністю за місцем реєстрації підприємств, в зв'язку з цим, враховуючи висновки актів вищезазначених перевірок, відповідач вважав необхідним зменшити позивачу суму бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд не погоджується із висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та ТОВ "Мир-інвест" було укладено договір №3/153 від 19.10.2009р. та додаткові угоди (а.с. 132-137), із ТОВ "ВКФ "Меридіан-Дніпро" №3/54 від 02.02.2007р. та додаткові угоди (а.с.156-164). Товар було оплачено безготівковим шляхом, отримано позивачем та використано в господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, картками складського обліку матеріалів, копією книги реєстрації виписаних довіреностей, завданням на відрядження водіїв, посвідченнями про відрядження, наказами на відрядження (а.с. 138-155,165-185,199-228).

Із пояснень представника позивача вбачається, що між ТОВ "Діапринт" та ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" було виписано рахунок на оплату товару дисків реєстрові діаграмні, товар було доставлено перевізником ТОВ "Деливери", оприбутковано на підприємстві, що також підтверджуються матеріалами справи, зокрема, рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладною, актом отримання багажу від ТОВ "Деливери", платіжним дорученням, приходним ордером, картками складського обліку матеріалів (а..186-183).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що надана на перевірку копія товарно-транспортної накладної від 03.05.2012р. (а.с.46зворот.стор.) не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема відсутня печатка підприємства ТОВ "Мир-Інвест" та підпис уповноваженої особи. Як вбачається із пояснень представника відповідача у податкового органу відсутня зворотня сторінка даної ТТН в зв'язку із ненаданням на перевірку її копії. Слід зазначити, що судом було оглянуто оригінал даної ТТН, із якої вбачається, що даний документ містить підпис уповноваженої особи підприємства, що скріплена печаткою ТОВ "Мир-Інвест", копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.142-143).

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ "Мир-інвест", ТОВ "ВКФ "Меридіан-Дніпро", ТОВ "Діапринт" були задекларовані суми податкових зобов'язань, при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірок, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер.

Податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередні контрагенти позивача, були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді даної справи судом з'ясовано, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками якого ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" заявлено до відшкодування зазначену суму податку на додану вартість. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Навпаки, сама податкова інспекція м. Суми в акті перевірки підтверджує наявність у позивача необхідних первинних документів, що свідчать про реальність виконання господарських операцій, а саме: податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень на перерахування грошових коштів, товарно-транспортних накладних, тощо.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.

Згідно вимог ст.ст.15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Діючим законодавством надано право податковим органам здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх чи відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки та підстави відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Податковим кодексом України, чим порушується право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що в судовому засіданні не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині визнання скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000331550/29240 від 07.06.2013р. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 2294грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000331550/29240 від 07.06.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (м. Суми, вул Горького,58,і.к. 05747991) суму судового збору в розмірі 2294 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складений та підписаний 12.07.2013р.