Постанова № 32347079, 08.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2013 р. № 820/4181/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Варич Б.В.

відповідача Данканич М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елав" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії

встановив:

Позов заявлено до ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС, у якому з урахуванням уточнень позивач просить суд: скасувати наказ № 635 від 16.04.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Елав"; визнати неправомірними дії ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Елав" на підставі якої складений акт від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346; визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визначення в акті перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2.-05/33204346 висновків про порушення підприємством вимог ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.626,629,662,655,656 ЦК України, п.135.4, ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138 ПК України; визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визначення в акті перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2.-05/33204346 висновків про порушення підприємством вимог ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.626,629,662,655,656 ЦК України, п.135.4, ст.135, п.137.1 ст.137, ст.ст.187-188, п.198.2 , п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у податкових деклараціях з податку на прибуток за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що у податкового органу на момент проведення спірної перевірки були відсутні підстави для проведення останньої, оскільки підприємством надані усі документи на відповідний запит податкового органу. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки за даними операціями послуги поставлені у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазнаючи, що призначення документальної позапланової виїзної перевірки проведено у відповідності до положень ст. 78 Податкового кодексу України, за наявності підстав для її проведення. При проведенні перевірки позивача взяті до уваги висновки актів перевірок ДПІ, на обліку у якому знаходиться контрагент позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а отже не підтверджено реальності вчинених правочинів та як насідок відкориговані показники податкової звітності позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи, взятий на податковий облік в ДПІ у Московському районі м.Харкова (а.с.7,8, т.1). Основними видами діяльності підприємства згідно довідки ЄДРПОУ АА № 595028 згідно КВЕД в т.ч. є оптова торгівля товарами господарського призначення (46.49), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (46.69)- а.с.103, т.1.

У період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року на підставі наказу № 635 від 16.04.2013 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елав» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сотерма» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ БК «КХК» за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року, ТОВ «Нанотехнобуд» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 3 1678/22.2-05/33204346, яким встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216,ст..ст.626,629,662,655,656 ЦК України, п. 135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1,138.2 ст.138 ПК України, внаслідок чого завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 437065 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 397079 грн.; стс.т.187, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87413 грн. та податковий кредит на суму 79416 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для коригування показників податкової звітності за період, що ревізувався та внесення відповідних відомостей до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Позовна вимоги про скасування наказу № 635 від 16.04.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Елав"; визнання неправомірними дій ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Елав" на підставі якої складений акт від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п. 1 ч.2 ст.17 КАС України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1.,75.1.2 ст..75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок передбачені ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 78 цього Кодексу, в т.ч. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження а обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.78.1.1).

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на адресу позивача із посиланням на пп.20.1.6, 20.1.23 п.20.1 ст.20 ПК України направлено запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Сотерма» ,ТОВ БК «КХК», ТОВ «Нанотехнобуд» за відповідні періоди, на які підприємством надано відповіді із дорученням первинних бухгалтерських документів (а.с.40-53, т.1)

Виходячи зі змісту ст..78 ПК України суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на запит податкового органу надано не в повному обсязі

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Оглянувши копію спірного наказу від 16.04.2013 року № 635 суд зазначає, що він містить посилання на положення п.78.1.1.ст..78 ПК України та стосується перевірки позивача з питань взаємовідносин з вказаними вище контрагентами. Спірний наказ та направлення на проведення перевірки вручені уповноваженій особі позивача, що підтверджується підписом (а.с.71,72, т.1).

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Таким чином право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Проте суд зауважує, що сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що фахівці податкового органу були допущені до проведення перевірки, остання проведена та за її результатами складено відповідний акт. Тобто наказ на проведення перевірки на момент звернення до суду вичерпав свою дію, оскільки ненормативні правові акти державних органів є актом одноразового застосування, який вичерпує вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тобто вони не можуть бути скасовані після їх виконання. Враховуючи викладене вище, суд вважає в цій частині позовних вимог позов таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визначення в акті перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2.-05/33204346 висновків про порушення підприємством вимог ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.626,629,662,655,656 ЦК України, п.135.4, ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138 ПК України; визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визначення в акті перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2.-05/33204346 висновків про порушення підприємством вимог ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.626,629,662,655,656 ЦК України, п.135.4, ст.135, п.137.1 ст.137, ст.ст.187-188, п.198.2 , п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта. Положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА Уркаїни 22.12.2010 року за № 984 визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже викладення в акті перевірки тих чи інших висновків фахівця податкового органу носить суб'єктивний момент надання оцінки господарським взаємовідносинам, і є оціночними судженнями та/або думкою фахівця податкового органу. Крім того, як зазначено вище акт перевірки є носієм доказової , податкової інформації а не породжує сама по собі правових наслідків для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо встановлення в акті перевірки порушень податкового законодавства, які на його думку мали місце у господарських відносинах позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у податкових деклараціях з податку на прибуток за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Суд також зазначає, що наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п.2.21 Наказу №266, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків акту до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" внесені відомості про зняття показників ТОВ "Елав" податкового зобов'язання (ПДВ та податок на прибуток) та податкового кредиту в розрізі контрагентів за оскаржуваний період (а.с.221, т.2). Суд зауважує, що у спірних правовідносинах податковим органом податкові повідомлення-рішення не приймались, податкові зобов'язання не узгоджувались.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне. Пунктом 44.1. ст..44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом положень ст.ст.3,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

З наявних у справі документів вбачається, що позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарювання юридичної особи (а.с.8,т.1), основним видом діяльності якого згідно довідки з ЄДРПОУ АА № 595028 (а.с.103, т.1) є в т.ч. оптова торгівля товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

На виконання основних видів господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сотерма», укладено договір від 01.11.2012 року № 01/11, ТОВ «Нанотехбуд» договір 02/04 від 02.04.2012 року, ТОВ «БК» ХК» б/н від 24.11.2011 року (а.с.132,153-154,164 т.1), відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар та договори від 01.11.2012 року № 01/11-2 та від 01.06.2012 року № 01/06-7 щодо надання вантажних послуг (а.с.137,157-158, т.1)

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні (а.с.133-134,138-139,155,159,165-169, т.1). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідним наказам ДПА та Мінфіну, що регулювали заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у період виникнення спірних правовідносин, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с.141-150, 161-163, 195-220, т.1) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару (послуг) та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.135-136,156,180-194, т.1) та прибутковими накладними (а.с.1-22, т.3), актами приймання робіт (а.с.140,160, т.1)

Подальша реалізація ТМЦ підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, копіями довіреностей та податковими накладними (а.с.129-220, т.2, а.с.23-177, т.3).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з вказаними вище контрагентами та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими та відповідно правомірне формування показників податкової звітності за спірні періоди.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість дій щодо внесення змін до АС "Аудит" "Результат відпрацювання між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по ПДВ", відомостей щодо задекларованих ТОВ "Елав" податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим, правомірність своїх дій відповідачем не доведена, належних та допустимих в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства доказів на підтвердження обґрунтованості вчинених дій податковим органом до суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про обов'язання вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року та зобов'язання вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у податкових деклараціях з податку на прибуток за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елав" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково

Зобов'язати ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року;

Зобов'язати ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС вчинити дії щодо вилучення з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей, внесених на підставі акту перевірки від 26.04.2013 року № 1678/22.2-05/33204346 з поновленням в ній даних, задекларованих ТОВ «Елав» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у податкових деклараціях з податку на прибуток за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, червень, листопад 2012 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 12 липня 2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.