Рішення № 32346135, 11.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

11 липня 2013 року Справа № 927/739/13

Позивач: приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",

пр-т. Перемоги, 65, м. Київ, 03062

Відповідач: приватне акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 3183,7 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" подано позов до приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про стягнення з відповідача 3183,70 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, згідно договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року.

На виконання вимог ухвали суду від 14.06.2013 року про порушення провадження у справі, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи від Моторного (транспортного) бюро України надійшов лист №7/2-28/16271 від 21.06.2013 року, відповідно до якого дирекція Моторного (транспортного) бюро України здійснила запит до єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ та надала інформацію щодо наявності страхового полісу серії ВС №9272575 та розміру встановленої по ньому франшизи (510 грн.). Дана інформація наведена в додатку до вищевказаного листа. Лист №7/2-28/16271 від 21.06.2013 року з додатком залучено до матеріалів справи.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника в судові засідання 02.07.2013 року та 11.07.2013 року не направив.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, але повноважного представника в судові засідання 02.07.2013 року та 11.07.2013 року не направив. Ухвала суду від 14.06.2013 року про порушення провадження у справі та від 02.07.2013 року про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037) повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління регіональної статистики щодо державної реєстрації відповідача - приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", станом на 01.05.2013 року, місцезнаходження відповідача - приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс": вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037.

Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача про розгляд даної справи, але ухвала суду від 14.06.2013 року про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, яка також зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління регіональної статистики щодо державної реєстрації відповідача, повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

До початку судового засідання від позивача надійшла телеграма про розгляд справи без участі повноважного представника, у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. Подане клопотання задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також до початку розгляду справи від позивача надійшла письмові пояснення в яких позивач вказує на те, що згідно додатку №1 до договору ДСТР/21/44/48 №А0160363 від 17.06.2010 року було застраховано транспортний засіб „ИЖ 27175", д.н.АА1845НК, номер двигуна XWK27175070013053 - підтвердження номеру двигуна у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Подані на підтвердження цього документи, залучено судом до матеріалів справи.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши подані документи та матеріали, дослідивши докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Аналогічні визначення поняття „договір страхування" закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Аналогічна норма міститься в ст.979 Цивільного кодексу України.

17.06.2010 року між приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховиком) та ТОВ „Пластікс Україна" (страхувальником) було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363, відповідно до п.19.1. якого предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та застрахованим ДО - страхування КАСКО.

Додатком 1 до договору ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року визначено перелік застрахованих транспортних засобів, зокрема, автомобіль марки ИЖ 27175, реєстраційний №АА1845НК, 2007 року випуску, номер кузова (шасі) XWK27175070013053.

Відповідно до заяви від 17.06.2010 року на укладення договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 ТАС-КАСКО застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки ИЖ 27175, реєстраційний №АА1845НК, 2007 року випуску, належний страхувальнику на праві власності, номер кузова (шасі) XWK27175070013053.

Пунктом 14 договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року також передбачено, що строк дії договору з 00 год.00хв. 18 червня 2010 року до 24 год.00хв. 17 червня 2011 року.

З аналізу договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року вбачається, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України "Про страхування", і у укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором страхування.

Частиною 2 ст. 8 Закону України „Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 20 договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року, одним із страхових випадків є „пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП". Зі страхування КАСКО - настання збитків страхувальника внаслідок пошкодження та/або знищення та/або втрати Застрахованого ТЗ та/або Застрахованого ДО (п. 20.1.1. договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року).

Як вбачається із довідки ДАІ № 52/1-6062 від 03.11.2010 року (а.с.39-40), 21.09.2010 року в 14 год. 30 хв. по проспекту Спартаківському на перехресті з площею Конституції у м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ВАЗ-21011, державний номер АХ 1729 АВ, під керуванням Ляшенко Ю.В. та автомобіля ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК, належний страхувальнику ТОВ „Пластікс Україна", під керуванням Рогового М.Б., в результаті якої транспортні засоби, в тому числі і автомобіль ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК, отримали механічні пошкодження.

Як вбачається з матеріалів справи, водій Роговий М.Б., який керував автомобілем ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК, належний страхувальнику ТОВ „Пластікс Україна" (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС402271), перебував з ТОВ „Пластікс Україна" у трудових відносинах, що підтверджується витягом з наказу №22 від 11.06.2010 року та подорожнього листа вантажного автомобіля від 21.09.2010 року серії 01 БЗС №047160.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 7 договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року, на підставі п. 20 договору, визначено перелік страхових подій, в тому числі ДТП, на випадок яких здійснювалось страхування.

Згідно ч. 16 ст.9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 27.2.4. договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року передбачено, що страхувальник при настанні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, зобов'язаний виконати умови статті 28 договору, зокрема у разі знаходження у межах будь-якого населеного пункту - не пізніше 12 годин, а у разі знаходження поза межами будь-якого населеного пункту - не пізніше 24 годин після настання події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок повідомити страховика про настання цієї події та надати інформацію і виконати дії, перелік яких наведено в п. 28.1.1.1.-28.1.2.1. договору.

23.09.2010 року, водій автомобіля ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК, належний страхувальнику ТОВ „Пластікс Україна", Роговий М.Б. звернувся до позивача із заявою (реєстраційний №08840/01/2010/61) про настання страхового випадку, передбаченого договором добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року, в якій було зазначено про випадок, який стався 21.09.2010 року по проспекту Спартаківському на перехресті з площею Конституції у м. Харкові (ДТП), за участю автомобіля ВАЗ-21011, державний номер АХ1729АВ та автомобіля ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК, належний страхувальнику ТОВ „Пластікс Україна", в результаті якої застрахований транспортний засіб (автомобіль ИЖ-27175, державний номерний знак №АА1845НК) отримав механічні пошкодження (а.с.25-28).

У відповідності до звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин №526 від 18.11.2010 року, додатку №2 до нього, висновку №526 про вартість ремонту транспортного засобу, який складено суб'єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин автомобіля ИЖ 27175, реєстраційний № АА1845НК, 2007 року випуску, номер кузова XWK27175070013053, на момент ДТП 21.09.2010 року складає 3324,89 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст.20 Закону України „Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Аналогічна норма міститься в ст.990 Цивільного кодексу України.

Також 23.09.2010р. ТОВ «Пластік Україна» було подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування, згідно якої страхувальник - ТОВ «Пластік Україна» просило перерахувати страхове відшкодування на станцію технічного обслуговування - ФОП Афанасьєв Ю.В. (код 2238313117).

06.12.2010 року позивачем було складено страховий акт №26863 Р/а/2010 (а.с. 45-46), відповідно до якого дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок, в зв'язку з чим, згідно заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування (а.с.36) та наданого пакету документів, було вирішено виплатити на рахунок ремонтного підприємства страхове відшкодування у розмірі 3183 грн. 70 коп.

На виконання умов договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року, позивачем, відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування (а.с.36) було перераховано на рахунок ФОП Афанасьєв Ю.В. (м. Харків, вул. Клочківська, 195, кв.34) страхове відшкодування у розмірі 3183 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням №51568 від 07.12.2010 року (а.с.47), призначення платежу: „страхове відшкодування згідно договору №0160363 від 17.06.2010 року, на ремонт ТЗ, ИЖ 27175, н.з.АА1845НК, стр-к Пласт ікс-Україна ТОВ".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 3183 грн. 70 коп., у зв'язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне за змістом правило щодо переходу до страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат викладене в ст.993 Цивільного кодексу України.

Із Довідки ДАІ № 52/1-6062 від 03.11.2010 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, слідує, що дорожньо-транспортна пригода 21.09.2010 року сталась внаслідок порушення водієм Ляшенко Ю.В. п. 16.11. Правил дорожнього руху України.

За фактом правопорушення, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.09.2010 року, який направлено для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 року у справі №3-6342/10/16 (а.с.41) Ляшенка Юрія Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно - правова відповідальність Ляшенко Ю.В., як водія автомобіля „ВАЗ", державний номер АХ1729АВ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (21.09.2010р.) була застрахована в ПАТ „УІСК „Інвестсервіс" за полісом №ВС/9272575 (а.с.49, а.с.62-63).

Із тексту полісу №ВС/9272575 вбачається, що поліс є діючим на 21.09.2010 року (дату скоєння ДТП); франшиза становить - 510 грн.

В силу п.9 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування", страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов'язкового страхування, яке здійснюються в Україні.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно із ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За змістом ст.ст.28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Приймаючи до уваги, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована відповідачем на підставі полісу №ВС/9272575, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП автомобілю ИЖ 27175, реєстраційний № АА1845НК, 2007 року випуску, номер кузова XWK27175070013053, належному ТОВ „Пластікс Україна".

Оскільки, позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортних ризиків ДСТР/21/44/48 № А0160363 від 17.06.2010 року, у зв'язку із настанням страхового випадку, відповідно до платіжного доручення №51568 від 07.12.2010 року, здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 3183,70 грн., до позивача, відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування", перейшло право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Статтею ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Оскільки, відповідно до полісу №ВС/9272575, згідно якого застрахована цивільна -правова відповідальність Ляшенко Ю.В. як власника наземного транспортного засобу, франшиза становить 510 грн., тому розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу, має бути зменшено на розмір франшизи.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач, не надав суду належних доказів сплати позивачу страхового відшкодування в добровільному порядку, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення виплаченої суми страхового відшкодування є правомірними та підлягають частковому задоволенню в сумі 2673 грн. 70 коп. (3183 грн. 70 коп. (розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування) - 510 грн. (франшиза, визначена полісом №ВС/9272575).

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1444 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 979, 980, 981, 983, 989, 990, 1191 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 174, 175, 354 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 6, 7, 8, 9, 16, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування"; ст.ст. 3, 5, 12, 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; ст.ст. 49, 64, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23498273) на користь приватного акціонерного товариства приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", пр-т. Перемоги, 65, м. Київ, 03062 (р/р 26500422 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) 2673 грн. 70 коп. страхового відшкодування та 1444 грн. 90 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 12.07.2013 року.

Суддя Л.М. Лавриненко