Ухвала суду № 32342905, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 2а-13041/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Бєлкіна А.Д.

представника відповідача Зіборова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-13041/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. позов ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 06.04.2012 р. Вовчанської МДПІ у Харківській області ДПС України .

Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (надалі Відповідач Вовчанська МДПІ), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1,2 ст. 215,ч.1 ст. 216 ЦК України, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не врахування актів перевірок податковими органами контрагентів позивача, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СП "Білий Колодязь" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 29.02.2012р. по взаємовідносинах з ТОВ "Восток", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" та ПП "Союз" Автоматика Електрокомплект", за результатами якої складено акт № 53/22-31235456 від 28.03.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1,2 ст. 215,ч.1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ СП "Білий Колодязь" з постачальником ТОВ "Восток", ПП "Союз"Автоматика Електрокомплект" та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс";

-п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ТОВ "Восток", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" та ПП "Союз" Автоматика Електрокомплект" всього у сумі 22 511 грн., в т.ч. у вересні 2011 року - 16 917 грн., у листопаді 2011 року - 952 грн. та лютому 2012 року - 4 642 грн.

06.04.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від №0000172301, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33 766,50 грн. (основний платіж - 22511грн., штрафні (фінансові) санкції -11 255,50 грн.)

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення, скарга ТОВ "СП "Білий Колодязь" залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Підставою для донарахування оспорюваних сум податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження Товариством податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з поставки товарів та послуг в рамках правовідносин з ТОВ "Восток", ПП "Союз"Автоматика Електрокомплект" та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс».

При цьому ДПІ , з посиланням на акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, зазначає про не можливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його конвергентами, та неправомірне формування податкового кредиту за цими операціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства внаслідок формування податкового кредиту з операцій, що не мали реального характеру, спростовані доказами по справі, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідно до статуту та жданих ЄДРПОУ позивач є цукровим заводом, видами діяльності якого є виробництво цукру, переробка цукрової сировини.

27.06.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (постачальник) укладено договір № 27/06, за умовами якого позивач придбав металопрокат в асортименті, кількості за ціною, погоджених сторонами договору в видаткових накладних (а.с. 117-118).

На підтвердження виконання угоди, позивачем як до перевірки так і до суду надано видаткові, податкові накладні, акти приймання ТМЦ позивачем, банківські виписки по рахунку позивача (а.с. 119-129).

02.08.2011 р. між позивачем (замовник) та ПП "Союз "Автоматика електрокомплект" (виконавець) укладено договір №020811 ремонту та технічного обслуговування перетворювачів частоти Danfoss, за умовами якого контрагент зобов'язався виконати для позивача обслуговування частотних перетворювачів та пристроїв повільного пуску. (а.с. 130-133).

Виконання робіт за договором суду підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними , оплата робіт здійснена в безготівковий спосіб, що підтверджується копіями банківських виписок. (а.с. 134-139).

Позивач має у власності нежитлові приміщення за адресою Харківська область, Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Димитрова,2, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Також судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Восток" (постачальник) шляхом обміну документами укладено договір поставки пароніту на суму 27 170,40 грн. (ПДВ 4528,40 грн.), позивачу поставлено ТМЦ вагою 658 кг.

Реальне проведення операцій підтверджено суду наданими видатковими, податковими накладними, актами приймання позивачем отриманих ТМЦ, банківські виписки по рахунку з відомостями про оплату поставок (а.с.100-116).

Транспортування ТМЦ здійснено власними транспортними засобами позивача, автомобілями ГАЗ 33021, та МАЗ 5551, від постачальників до складських приміщень, які належать йому на праві власності, що підтверджується наданими суду свідоцтвами реєстрації транспортних засобів, про право власності на нежитлові приміщення, подорожніми листами (а.с. 188-193, 269-270, 272-274).

Товари, отримані позивачем за операціями з ТОВ "Восток", за угодою № 27/06 від 27.06.2011 р. з ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", а також, послуги за угодою №020811 від 02.08.2011 р. з ПП "Союз "Автоматика електрокомплект", використано позивачем у власному виробництві, що підтверджено актами списання ТМЦ зі складу позивача, технічною довідкою (а.с. 108-113, 126-127, 271).

На час проведення господарських операцій позивач та його контрагенти мали належний обсяг правосуб'єктності та були платниками податків (а.с. 221-224, 257-268).

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Первинні бухгалтерські документи по операціям позивача з ТОВ "Восток", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" та ПП "Союз" Автоматика Електрокомплект", що перевірялися податковим органом, надавалися позивачем до податкової перевірки та до суду.

Заперечення з приводу їх належності в акті податкової перевірки відсутні.

Колегія суддів також вважає, що вказані документи, зокрема податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для нарахування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що єдиною підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, покладено судження про неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Колсалтінг Плюс" по відносинам з ТОВ "Агро-Синергетика", акти податкових перевірок ТОВ «Восток», ПП "Союз" Автоматика Електрокомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за червень, липень, серпень 2011 р., якими встановлено відсутність факту реального вчинення контрагентами позивача господарських операцій з ТОВ "Спарта-10", ТОВ "Промспецконсалтінг", ТОВ "Промтехноопт". У вказаних актах податковий орган зазначив про неможливість здійснення контрагентами позивача операцій зі своїми контрагентами (по ланцюгу) внаслідок відсутності в останніх матеріальних та недостатності трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень для ведення підприємницької діяльності, незнаходження господарюючих осіб за юридичною адресою.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає про неправильну оцінку вказаних доказів та обставин судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, і відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акти податкових перевірок контрагентів позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, за умови, що висновки податкового органу про порушення (дотримання) платником вимог законодавства не ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів такого платника за відповідний період.

Оцінка документам первинної бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача в межах перевірки позивача податковим органом не надавалася.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угоди, укладеної між цим контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є, первинні документи податковим органом під час проведення звірки не досліджувалися.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами його безпосередніх контрагентів порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою. Зокрема, відсутність контрагентів контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодою із вказаним контрагентом у момент її укладення та виконання, оскільки господарські відносини між сторонами відбулися в часі раніше моменту звірки.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування пояснень охоронця , сусідів, які пояснюють про відсутність ТОВ « Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ « Промтехноопт» за місцезнаходженням колегія суддів вважає необґрунтованими.

Пояснення осіб, опитаних податківцями на предмет знаходження підприємства за місцезнаходженням не є належними доказами в підтвердження зазначеного факту, тому як згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб- підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

Крім того, самі по собі покази ОСОБА_4 (директора ТОВ «Спарта-10») охоронця ОСОБА_5,щодо знаходження ТОВ " Промтехноопт" за місцем реєстрації, не можуть слугувати свідченням безтоварності спірних операцій, позаяк зазначені особи не мають ніякого відношення до діяльності позивача та його контрагентів, а відтак не можуть володіти інформацією про фактичний стан правовідносин цих суб'єктів господарювання з контрагентами.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Посилання ДПІ на відсутність у постачальників позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

За таких обставин висновок суду про недоведеність відповідачем безтоварного характеру спірних операцій ґрунтується на правильній юридичній оцінці обставин справи.

Посилання відповідача на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як підставу висновку щодо не підтвердження податкового кредиту позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки дані вище наведених інформаційних систем не є належним доказом, відсутності реальності вчинення угод позивача з його контрагентами, з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України.

В процесі розгляду даної справи, податковим органом не надано доказів на спростування доводів позивача про реальність вчинених угод позивача з ТОВ "Восток", ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" та ПП "Союз" Автоматика Електрокомплект".

Крім того, надаючи оцінку правочинам між позивачем та контрагентами на відповідність вимогам цивільного законодавства, податковий органу вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою застосувавши ст. 203, 215, 216 ЦК України, дійшов до висновку про нікчемність укладених угод.

Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як наслідки згідно зазначених норм закону можуть застосовуватися лише в межах судової оцінки правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача не наведено.

Доводи апеляційної скарги щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану варту у ТОВ «Спарта-10», колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зазначене підприємство не мало безпосередніх правовідносин з позивачем.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012р. №0000172301, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33 766,50 грн. (основний платіж - 22511грн., штрафні (фінансові) санкції -11 255,50 грн.) .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-13041/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.