Ухвала суду № 32342900, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-13338/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-13338/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального виробничо водопровідно-каналізаційного підприємства

про про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. задоволено адміністративний позов Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС (далі-позивач) до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізіційного підприємства про стягнення податкового боргу (далі-відповідач).

Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на користь бюджету грошові кошти у розмірі 106 303,08 грн. в погашення податкового боргу.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем до Ізюмській ОДПІ Харківської області з 07.05.1997 р. надано декларації з податку на додану вартість № 9039854571 від 12.07.2011 року, № 9040276018 від 13.07.2012 року, № 9039124999 від 09.07.2012 року, якими відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104 223,43 грн.

Самостійно визначені податкові зобов'язання з ПДВ відповідачем не сплачено. Ізюмською ОДПІ проведено заходи по стягненню податкового боргу: направлено першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 р., яку відповідач отримав 25.10.2001 р. та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 р., яку відповідачем 27.11.2001 р. (а.с. 6,7).

18.03.2002 р. Ізюмською ОДПІ Харківської області було прийнято рішення № 16/24-24673063/2448 "Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів".

Активи Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства знаходяться у податковій заставі на підставі акту опису № 1/24673063 від 20.05.2011 р. ,що також підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.05.2011 р.,

Податковий борг Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з часу складання вказаних податкових вимог не переривався, що підтверджується довідкою Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС від 17.12.2012 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг відповідача не сплачено у встановленому законом порядку, а тому він підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.59.1. ст. 59 ПК України, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу).

Відповідно до п.п.20.1.18, п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.95.1 та 95.3 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Відповідно до приписів п. 96.2 зазначеної норми, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що 11.07.2012 р. та 14.09.2012 р. позивачем надіслано Ізюмському міському голові подання про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу відповідача. Відповідями виконавчого комітету Ізюмської міської ради позивача повідомлено про відсутність коштів на погашення податкового боргу, та наявності боргу не заперечено.

Доказів оскарження та скасування податкових вимог позивача № 1/47 від 16.10.2001 р. та № 2/107 від 21.11.2001 р. відповідачем не надано, погашення податкового боргу в добровільному порядку не здійснено.

Самостійно визначене платником податкове зобов'язання, з огляду на приписи 14.1.175 ст.14, п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, є узгодженою заборгованістю по відповідному платежу, яка підлягає стягненню у випадку непогашення у встановлені законом строки.

Посилання апелянта на те, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство не є належним відповідачем по даній справі, оскільки воно є власністю Ізюмської територіальної громади, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на. ст. 87, 96 Податкового кодексу України, за якою арешт і подальше стягнення боргу здійснюється на майно платника податків, яке перебуває в його господарському віданні або оперативному управлінні.

Твердження апелянта, що податкові вимоги позивача № 1/47 від 16.10.2001 р. та № 2/107 від 21.11.2001 р. не стосуються податкового боргу, який виник у жовтні 2012 року, судова колегія відхиляє, оскільки з часу складання вказаних податкових вимог податковий борг не переривався та не був погашений відповідачем. Доказів протилежного суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а або суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-13338/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.