Ухвала суду № 32342787, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5054/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем в порушення вимог законодавства України невчасно сплачуються страхові внески, у результаті чого виникла заборгованість, яка у добровільному порядку останнім не сплачена. Враховуючи зазначене позивач просить стягнути вказані кошти в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року задоволено даний позов. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 350708,87 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

У зв'язку з поданням платником внесків заяви щодо припинення підприємницької діяльності позивачем на підставі направлення від 20.09.2012 року № 233 у відповідності з положеннями статті 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» згідно наказу № 103 від 12.06.2012 року проведено позапланову перевірку позивача.

За результатами даної перевірки складено акт від 20.09.2012 року за № 0899-09-Н.

Згідно закріплених в акті даних перевірка проводилась в присутності довіреної особи відповідно до доручення № 309 від 29.01.2010 року.

У висновках акта перевірки зафіксовано порушення підприємцем вимог п. 2 ст. 20, п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого платнику донараховано 33,2%, 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8% за 2004-2010 роки на суму 91573,53 грн., у тому числі за періодами: січень-грудень 2004 року у розмірі 4592,00 грн.; січень-грудень 2005 року - 10882,91 грн.; січень-грудень 2006 року - 16758,60 грн.; січень-грудень 2007 року - 13944,00 грн.; січень-грудень 2008 року - 12793,62 грн.; січень-грудень 2009 року - 14176,40 грн.; січень-грудень 2010 року - 18426,00 грн.

Вказаний акт перевірки, з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» був направлений позивачем на адресу відповідача через поштове відділення 21 вересня 2012 року і отримано 24.09.2012 року уповноваженою особою.

Як вбачається з акта перевірки, загальна сума страхових внесків, яка підлягає донарахуванню за період з січня 2004 року по грудень 2010 року, у зв'язку з не нарахуванням платником самостійно 33,2%, 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8% становить 91573,53 грн.

20 вересня 2012 року УПФУ в Оболонському районі м. Києва винесено рішення за № 0126 про застосування на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фінансових санкцій у розмірі 35052,73 грн. за порушення вимог п. 2 ст. 20 цього Закону - донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення отримано відповідачем 25.09.2012 року).

11 січня 2013 року позивачем винесено рішення № 0182 про донарахування фінансової санкції у розмірі 224082,61 грн., яке отримано 17.01.2013 року уповноваженою особою відповідача.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки був направлений позивачем на адресу відповідача через поштове відділення 21 вересня 2012 року і отримано 24.09.2012 року її уповноваженою особою.

Відповідно до частини 2 статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 4 частини 9 статті 106 вказаного Закону передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків виконавчі органи Пенсійного фонду накладають штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п. 9.3.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, в редакції, що діяла на день складення і підписання рішень і вимоги про сплату боргу) для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 16 цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки або акт звірки, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Згідно частини 14 статті 106 зазначеного Закону рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 3 ст. 106 вказаного вище Закону.

Згідно п. 8.3 Інструкції №21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

У зв'язку з несплатою у визначені в рішеннях строки суми фінансової санкції, визначеної Управлінням та з огляду на наявність заборгованості за вказаний період у відповідності з вимогами п. 5 Інструкції №21-1 позивачем 01 лютого 2013 складено і надіслано платнику вимогу про сплату боргу за № Ф032, яка за формою і змістом відповідає вимогам законодавства.

Згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення вказана вимога була отримана уповноваженою особою відповідача 11.02.2013 року.

У відповідності до вимог ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. У зв'язку із чим, до правовідносин, які виникли до 01.01.2011 року застосовуються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які були чинні на той момент.

Згідно ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначене спростовує доводи представників відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом, що визначений у частині 2 ст. 99 КАС України.

Належних і допустимих доказів на підтвердження перебування у провадженні суду спору відповідача з УПФУ в Оболонському районі м. Києва щодо скасування рішень про застосування фінансових санкцій і вимоги про сплату боргу представниками відповідача суду не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин з урахуванням предмету спору у даній справі, а також враховуючи недоведеність відповідачем своїх доводів із посиланням на належні і допустимі докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.