Постанова № 32342279, 01.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1615/13-а

01 липня 2013 року 16год. 28хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Костевич Т.О.

відповідача: представник представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод" (Євронасіння) до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» (далі по тексту ТОВ «РНЗ (Євронасіння)») звернулось до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту ДПІ у м. Рівному) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в квітні 2013 року Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено відповідний акт за № /22-200/32451624 від 16.04.2013 р. (далі за текстом - Акт перевірки).

На підставі даного Акту були винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, по податку на прибуток та по податку на доходу фізичних осіб. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та податковими повідомленнями рішеннями, при цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем не вірно застосовано норми Податкового кодексу України, які регулюють питання відображення в обліку операцій із відступлення права грошової вимоги. Поряд з тим, зауважив, що висновки податкового органу про подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі та в перекрученому вигляді, також не відповідають дійсності.

Представник позивача з мотивів викладених у позові та письмових поясненнях в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В письмових запереченнях проти адміністративного позову посилається на п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), відповідно до якого при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. Вказує, що лише фінансові установи звільняються від обкладення ПДВ за операціями з відступлення права вимоги. Також Відповідач покликається на подання Позивачем розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі та в перекрученому вигляді. Винесені повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Додатково представник відповідача у своїх запереченнях та в судовому засіданні пояснив, що основною підставою для висновків податкового органу про завищення валових витрат слугувало невірне відображення Позивачем операцій із відступлення прав грошової вимоги в бухгалтерському та податковому обліку, а зокрема включення ним до складу валових витрат за такими операціями сум ПДВ в складі договірної ціни.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному проведено планову виїзну перевірку Позивача за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено відповідний акт за №230/22-200/32451624 від 16.04.2013 р.

На підставі даного Акту перевірки 26 квітня 2013 року Відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№0001802342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 323 020,50 гривень (в тому числі за основним платежем - 215 347,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 107 673,50 грн.) за порушення Позивачем п.153.5. ст.153, п.188.1 ст.188 Розділу 3 ПК України.

№0001812342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 896 937,50 гривень (в тому числі за основним платежем 597 958,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 979,00 грн.) за порушення Позивачем норм пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Розділу V ПК України.

№0045001742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 1020,00 гривень (штрафна (фінансова) санкція) за порушення Позивачем пп.б) п.176.2 ст.176 ПК України та Розділу ІІІ наказу ДПА України від 24.12.2010 р. №1020, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ з недостовірними відомостями та з помилками.

Так, перевіркою встановлено завищення Позивачем валових витрат за І квартал 2012 року та ІV квартал 2012 року внаслідок порушення п.153.5. ст.153 та п.188.1 ст.188 ПК України.

В розділі 3.1.2. Акту перевірки («Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування») встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1025466 грн., в т.ч. за І кварталі 2012 року в сумі 965451,00 грн., в ІV кварталі 2012 року в сумі 60015,00 грн. по операціям з відступлення права вимоги, за якими ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» відступило на користь третьої особи право вимоги виконання грошових зобов'язань боржниками позивача у загальній сумі 6152800,00 грн. Розрахунки між позивачем та контрагентом позивача за таке відступлення проведено частково шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 5792706,12 грн. та частково безготівково шляхом перерахування коштів на суму 360094,19 грн.

Вказані суми за операціями із відступлення прав вимоги позивачем було відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 5792706,00 грн. та до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 5792706,00 грн. грн., а в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 6152800,00 грн. та до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 6152800 грн.

Згідно із висновками Відповідача, Позивач в порушення п.153.5 ст.153 та п.188.1 ст.188 ПК України, включив у складі суми віднесених ним до валових витрат по операціям із відступлення права вимоги, суму податку на додану вартість, оскільки на думку відповідача, сума грошових коштів, право вимоги якої позивачем було відступлено для третіх осіб, містить в собі суму податку на додану вартість.

Однак, з такою правовою позицією відповідача, суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Первісний кредитор) та ТОВ «АГРО ХХІ» (Новий кредитор) 01.03.2012 року було укладено договір №10/2 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від боржника ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» на загальну суму 1718712,62 гривень, згідно з яким, Позивач відступив своє право вимоги до ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» про сплату грошових зобов'язань, а ТОВ «АГРО ХХІ» зобов'язався сплатити ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» всю суму - 1718712,62 гривень.

Заборгованість ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» перед ТОВ «РНЗ (Євронасіння)», право вимоги якої відступалось, виникла на підставі договору № 436 від 21 липня 2011 року.

Між Позивачем (Первісний кредитор) та ТОВ «АГРО ХХІ» (Новий кредитор) 01.03.2012 року було укладено договір №10/3 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від боржника ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» на загальну суму 4073993,50 гривень. Згідно з яким, Позивач відступив своє право вимоги до ТОВ "Клембівський цукровий завод" про сплату грошових зобов'язань, а ТОВ «АГРО ХХІ» зобов'язався сплатити ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» всю суму - 4073993,50 гривень.

Заборгованість ТОВ "Клембівський цукровий завод" перед ТОВ «РНЗ (Євронасіння)», право вимоги якої відступалось, виникла на підставі договору № 435 від 21 липня 2011 року.

Загальна сума заборгованості, яка була відступлена Позивачем Новому кредитору становить 5792706,12 гривень.

Виходячи з вищевикладеного, у ТОВ «Агро ХХІ» (Новий кредитор) виникла заборгованість на користь ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» на загальну суму 5792706,12 грн.

Відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України, ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» всю суму переданої заборгованості віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2012 року, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р. до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 5792706,00 грн.

Одночасно, ТОВ «РНЗ (Євронасіння») заборгувало перед ТОВ «Агро ХХІ» згідно наступних господарських операцій:

В результаті договору відступлення права вимоги №275 від 22 березня 2012 року у ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» існувала заборгованість перед ТОВ «Агро ХХІ» на суму 3 057 054,12 грн.

Згідно договору купівлі-продажу №451 від 28 грудня 2011 року у ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» існувала заборгованість перед ТОВ «Агро ХХІ» на суму 641 000,00 грн.

Згідно договору відступлення права вимоги №793 від 25 липня 2011 року, за яким Первісний Кредитор ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» відступає заборгованість новому Кредитору ТОВ «Агро ХХІ» на суму 933 142,58 грн., Боржник ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» повідомлений письмово про зміну Кредитора листом №66/07/11/ЮВ від 25 липня 2011 року, відтак ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» виникає заборгованість перед ТОВ «Агро ХХІ» на суму 933 142,58 грн.

Згідно договору оренди сільськогосподарської техніки №346/01 від 26 березня 2009 року у ТОВ «(Євронасіння)» існувала заборгованість перед ТОВ «АГРО ХХІ» в сумі 159 698, 00 грн.

Згідно договору поставки паливно-мастильних матеріалів №350/02 від 26 березня 2009 року у ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» існувала заборгованість перед ТОВ «АГРО ХХІ» в сумі 413 312,55 грн.

Згідно договору про надання транспортних послуг №350/24 від 05 січня 2009 року у ТОВ «(Євронасіння)» існувала заборгованість перед ТОВ «АГРО ХХІ» в сумі 588 498,87 грн.

Отже, згідно вищевикладених господарських операцій у ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» перед ТОВ «Агро ХХІ» існувала грошова заборгованість у сумі 5792706,12 грн.

Встановлені обставини щодо наявності зустрічних грошових зобов'язань (їх дійсності та реальності) не заперечується податковим органом ні в Акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

22 березня 2012 року ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» уклали протокол про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, згідно якого сторони визнали погашеними описані вище по тексту однорідні грошові вимоги на загальну суму 5792706,12 грн.

За змістом ч.1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Усіма дослідженими в ході судового розгляду договорами про відступлення права вимоги, які були предметом перевірки передбачено, що розрахунки за ними проводяться грошовими коштами, що цілком відповідає нормам п.153.5. ст.153 та пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що погашення зустрічних однорідних грошових вимог шляхом двостороннього перерахування коштів призвело б лише до взаємного понесення витрат на розрахунково-касове обслуговування, що суперечило б принципам здійснення господарської діяльності (її спрямування на одержання доходу).

А відтак, використання Позивачем законодавчо встановленої процедури зарахування зустрічних однорідних грошових вимог шляхом підписання відповідного протоколу наведеним нормам не суперечить.

Після підписання протоколу про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог вся сума урегульованої заборгованості, відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України, була відображена Позивачем у складі валових доходів в декларації про прибуток за І квартал 2012 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 5 792 706,00 грн. за І квартал 2012 року.

01 листопада 2012 року між Позивачем (Первісний Кредитор) та ТОВ «АГРО ХХІ» (Новий кредитор) та СГПП «Зірка» (Боржник) укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від боржника ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» на загальну суму 360094,19 грн., згідно з яким Позивач відступив своє право вимоги до СГПП «Зірка» про сплату грошових зобов'язань, а ТОВ «АГРО ХХІ» (Новий кредитор) зобов'язався сплатити на користь ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» всю суму відступленої заборгованості, а саме - 360094,19 грн.

Заборгованість СГПП «Зірка» перед ТОВ «РНЗ (Євронасіння)», право вимоги якої відступалось, виникла на підставі наступних договорів: про надання послуг по перевезенню вантажів №421 від 14 березня 2011 року; про поставку паливно-мастильних матеріалів №424 від 08 квітня 2011 року; договору оренди майна №19/02 від 03 травня 2012 року.

Розрахунки Нового кредитора із Первісним кредитором проведені шляхом безготівкового перерахування коштів 12.12.2012 року на загальну суму 360094,19 грн.

Відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України, ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» всю суму переданої заборгованості віднесено до складу валових витрат у ІV кварталі 2012 року, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік включено до «інших витрат» - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 6 152 800,00 грн. (5792706,00 грн. + 360094,00 грн.).

На виконання наведеної законодавчої норми, Позивачем також сформовано і доходи за проведеними операціями з відступлення права вимоги, що знайшло своє відображення в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 р. включено до «інших доходів» - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 6 152 800,00 грн. (5792706,00 грн. + 360094,00 грн.).

Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем здійснювались операції з відступлення права вимоги, які є операціями з борговими грошовими зобов'язаннями, а не є операціями з придбання/виготовлення товарів/послуг, необоротних активів. В той же час, п.188.1 ст.188 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

Операції з відступлення права вимоги боргу іншим контрагентам регулюються ст.ст.512 - 519 ЦК України, згідно із якими кредитор у зобов'язанні (в даному випадку ТОВ «РНЗ (Євронасіння)») може бути замінений іншою стороною внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1. ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 14.1.203 п.14.1. ст.14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до підпункту 14.1.255 п.14.1. ст.14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Отже, в контексті застосування норм ПК України, законодавець відокремлює поняття "відступлення права вимоги" від загального поняття продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг та в подальшому визначає спеціальні норми ПК України, які регулюють порядок формування доходів та витрат при здійсненні операцій з продажу права вимоги.

Правила оподаткування регламентовані Податковим кодексом України, який містить як загальні правила формування валових витрат платниками податків так і спеціальні правила оподаткування для певного виду операцій.

На думку суду, покликання представника податкового органу на норми пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України за якими до складу валових витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу є некоректним та безпідставним, оскільки зазначена норма регулює порядок формування валових витрат саме при придбанні товарів (робіт, послуг) та є загальною нормою.

Стаття 153 ПК України «Оподаткування операцій особливого виду» є спеціальною нормою по відношенню до ст.139 ПК України.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні договорів, ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» здійснювало відчуження саме права грошової вимоги на умовах платності. Оподаткування цієї операції регламентовано спеціальною нормою - п.153.5 ст.153 ПК України, яка визначає, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Крім того, згідно із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Окремо, слід зауважити, що такий самий висновок міститься і листі ДПА України «щодо оподаткування операцій пов'язаних із відступленням прав вимоги грошових коштів» від 22.02.2011 р. № 4940/7/16-1517-26, в якому центральний податковий орган зазначив, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком. При цьому операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги за ціною не менше ціни придбання такого права вимоги, також згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, застосована Позивачем методика обчислення валових витрат (віднесення всієї суми переданої заборгованості до їх складу) кореспондує із формуванням ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» доходів від такої операції відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України: до складу доходів за ті ж самі періоди включена вся сума урегульованої заборгованості. І в даному випадку працівники податкового органу не виокремлюють з їх складу так званий «внутрішній ПДВ» та не встановлюють завищення отриманих ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» доходів - стор.4 Акту перевірки - «перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» показників у рядку 03 Декларації «Інші доходи».

Таким чином, на думку суду, з боку податкового органу має місце одностороннє тлумачення законодавства, коли за однією і тією ж операцією (відступлення права вимоги), оподаткування якої (формування доходів та витрат) регламентовано однією нормою ПК України (п.153.5 ст.153) податковим органом стверджується про завищення валових витрат та не заперечується віднесення всієї суми урегульованої заборгованості до складу валових доходів Позивача.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (стаття 4 ПК України).

Підсумовуючи викладене, суд інстанції вважає, що системний аналіз положень ПК України свідчить, що до операцій з відступлення права вимоги, як операцій особливого виду (в розумінні ПК України), не застосовуються норми пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України, які регулюють загальні правила формування витрат, а застосовуються норми п.153.5 ПК України - спеціальної норми до даного виду правочинів.

Безпідставним на думку суду, є і твердження податкового органу про порушення Позивачем норм п.188.1 ст.188 ПК України, який визначає базу оподаткування податком на додану вартість саме операцій з постачання товарів/послуг, а не операцій з відступлення права грошової вимоги.

Отже, висновки податкового органу про завищення Позивачем задекларованих показників у рядку 06.4 Декларації «Інші витрати» в сумі 1 025 466,00 грн. (в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 965 451,00 грн. та ІV квартал 2012 року в сумі 60 015,00 грн.) є необґрунтованим, а відповідне податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств від 26.04.2013 року №0001802342 підлягає скасуванню.

Щодо визначення Відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість судом враховується наступне.

В Розділі 3.2.1. Акту перевірки зазначено, що ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» за результатами здійснення операцій з відступлення права вимоги розрахунки по яких проведено заліком зустрічних однорідних (грошових) вимог, занизило податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2012 року в сумі 597 958,00 грн.

В той же час, з таким висновком Відповідача суд погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ст.ст.512, 656, 1077 ЦК України, 350 ГК України, законодавцем розмежовуються два види правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу (регулюється ст.ст.1077 - 1086 ЦК України) та правочини з відступлення права вимоги (регулюються ст.ст.512 - 519 ЦК України та пп.14.1.255. п.14.1. ст.14 ПК України ).

При цьому, відступлення права вимоги є більш ширшим поняттям ніж факторинг, особливістю якого є суб'єктний склад та предмет - взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження.

У відповідності до вимог ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ЦК України (ч.3 ст.1079) визначено виключну правосуб'єктність фактора - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При розмежуванні договорів з відступлення права вимоги та договорів факторингу слід враховувати наступні відмінності: фактором може бути лише банк або фінансова установа; послуга фактором надається за плату (в т.ч. шляхом дисконтування боргу - знижки).

ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» відступало право вимоги грошових зобов'язань своєму контрагенту, який не є банком чи фінансовою установою всю суму грошової заборгованості за її дійсну і повну вартість, тобто без застосування дисконту.

Отже, твердження Відповідача про те, що звільнення від обкладення ПДВ по операціям з відступлення права вимоги можливе лише для фінансових установ є необґрунтованим.

Згідно із п.185.1. ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом також враховуються приписи ст.201 ПК України, згідно із якими: податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7); податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4). Податкова накладна виписується для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування (ст.197 ПК України). Виписування та видача податкової накладної за операціями в яких відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість чинним законодавством не передбачено.

Згідно ж із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

З наведеної вище статті ПК України, судом не вбачається встановлення законодавцем окремого обмеженого кола суб'єктів, щодо яких дана норма поширює або не поширює свою дію. Отже, суд приходить до висновку, що твердження Відповідача про те, що звільнення від обкладення ПДВ по операціям з відступлення права вимоги можливе лише для фінансових установ є необґрунтованим.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не є об'єктом оподатковування податком на додану вартість.

У зв'язку з тим, що операція з відступлення права вимоги не є об'єктом оподаткування ПДВ, податкова накладна на цю операцію не виписується. Відтак, підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають.

Також слід зауважити, що ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» було включено до складу податкових зобов'язань у попередніх періодах суми ПДВ за операціями з продажу/надання товарів чи послуг, які слугували підставою для виникнення грошової заборгованості, право вимоги якої і було відступлено ТОВ «РНЗ (Євронасіння)» на користь ТОВ «АГРО ХХІ», що в свою чергу додатково підтверджує той факт, що суми ПДВ не підлягають повторному включенню до складу суми грошових зобов'язань, що відступилися.

За змістом ч.1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Усіма дослідженими в ході судового розгляду договорами про відступлення права вимоги, які були предметом перевірки передбачено, що розрахунки за ними проводяться грошовими коштами, що цілком відповідає нормам п.153.5. ст.153 та пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що погашення зустрічних однорідних грошових вимог шляхом двостороннього перерахування коштів призвело б лише до взаємного понесення витрат на розрахунково-касове обслуговування, що суперечило б принципам здійснення господарської діяльності (її спрямування на одержання доходу).

А відтак, використання Позивачем законодавчо встановленої процедури зарахування зустрічних однорідних грошових вимог шляхом підписання відповідного протоколу наведеним нормам не суперечить.

Отже, суд вважає, що висновки Відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість Позивачем за березень 2012 року є нормативно необґрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001812342 від 26 квітня 2013 року підлягає скасуванню.

Щодо ж до застосування Відповідачем штрафної санкції по податку на доходи фізичних осіб, то слід зазначити наступне. Підставою для винесення такого рішення, як вбачається із згаданого вище акту перевірки, є подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ з недостовірними відомостями та помилками за 4 квартал 2011 та І, ІІ квартал 2012 року.

Зокрема, в порушення - підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України та розділу ІІІ Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784, Позивачем подано податкові розрахунки за формою 1 ДФ з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 4 квартал 2011р. не включено доходи отримані фізичною особою - СПД ОСОБА_7 рноккп. НОМЕР_1 в сумі 2035,00грн., фізичною особою - СПД ОСОБА_8 рноккп. НОМЕР_2 в сумі 3052,00грн., фізичною особою - СПД ОСОБА_9 рноккп. НОМЕР_3 в сумі 75,00грн.; за 1 квартал 2012р. не вірно проставлена по працівнику ОСОБА_10 рноккп. НОМЕР_4 ознака податкової соціальної пільги - «02», а потрібно «04», тому що працівник користувався податковою соціальною пільгою на трьох дітей віком до 18 років; за 2 квартал 2012р. не включено доходи отримані фізичною особою - СПД ОСОБА_4 рноккп. НОМЕР_5 в сумі 70,00грн., фізичною особою - СПД ОСОБА_13 рноккп. НОМЕР_6 в сумі 185,00грн.; за 4 квартал 2012р. не включено доходи отримані - СПД ОСОБА_11 рноккп. НОМЕР_7 в сумі 79,00грн., фізичною особою - СПД ОСОБА_12 рноккп НОМЕР_9 в сумі 341,00грн.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Твердження Позивача про невідповідність описової частини Розділу 3.9 Акту перевірки висновкам Акту перевірки, зазначеним в розділі 4 Акту перевірки, спростовуються наступним.

Листом Відповідача від 25.04.2013 року №10736/22-210 направленим у відповідь на заперечення Позивача на Акт перевірки, ДПІ у м. Рівному висновки Акту перевірки викладено у новій редакції, а саме: усунуто технічну помилку, яка була допущення при написанні Висновків Акту перевірки щодо виявлених порушень по оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, суд погоджується з Відповідачем в частині правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення по податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0001802342, №0001812342 від 26 квітня 2013 року.

Водночас, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0045001742 від 17 квітня 2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню та в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001802342 та №0001812342 від 26.04.2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод" (Євронасіння) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2291,74 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.