Рішення № 32340768, 02.07.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2207/5964/11

Провадження № 22-ц/792/788/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

при секретарі: Щербань А.В.

за участю: представника позивача за первісним позовом -відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника позивача за зустрічним позовом- відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Ізяславської міської ради про скасування рішення сесії Ізяславської міської ради.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні майном. В обґрунтування позову зазначала, що вона успадкувала 40/100 частини житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 Власником іншої частини будинку являвся ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час у будинку проживає його дружина ОСОБА_4, яка успадкувала після його смерті дану частину будинку. Рішенням Ізяславського районного суду, залишеним в силі апеляційним судом Хмельницької області 14 вересня 2010 року, було зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні її частиною будинку. Однак його дружина ОСОБА_4 продовжує користуватися належною ОСОБА_3 частиною будинку, зробила із жилої кімнати ванну та розібрала перегородку, що відділяла частини будинків одну від іншої, поселила квартирантів. А тому, позивач просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй частиною житлового будинку; зобов'язати ОСОБА_4 за власні кошти встановити перегородку, яка відділяє її частину будинку; зобов'язати відшкодувати пошкодження житла шляхом відновлення її житлової кімнати; звільнити її частину земельної ділянки від сміття та самовільно збудованого гаража; зобов'язати ОСОБА_4 сплатити позивачу матеріальну та моральну шкоду в сумі 50000 грн.; зобов'язати відповідача сплатити їй за користування частиною будинку по 1000 грн. за кожен рік; зобов'язати відповідача відновити її честь та гідність.

ОСОБА_4 в квітні 2012 року звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просила поділити житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 відповідно до успадкованих часток на два самостійні об'єкти нерухомого майна, з наданням кожному об'єкту поштової адреси: ОСОБА_3 - 40/100 - квартира №2, ОСОБА_4 - 60/100 - квартира №1. Зобов'язати ОСОБА_3 влаштувати окремий вхід в свою частину будинку на вулицю, скасувати рішення Ізяславської міської ради від 24.04.2009 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації ОСОБА_3

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2012 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом Ізяславську міську раду.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги та просила зобов'язати ОСОБА_4 знести самовільно збудований сарай, привести у відповідний стан літню кухню, витребувати у МНС м. Ізяслав акт на підтвердження пожежі по АДРЕСА_1

В свою чергу, ОСОБА_4 доповнила вимоги зустрічної позовної заяви і просила зобов'язати ОСОБА_3 відповідно до поділу та з дотриманням будівельних норм влаштувати окремий вхід (вихід) в свою частину будинку та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь судовий збір в розмірі 936 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5191 грн. заподіяної шкоди, завданої переобладнанням частини житлового будинку, а також 51 грн. 91 к. у відшкодування судового збору. В решті позову відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення Ізяславської міської ради від 24.04.2009 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0264 га. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 . 107 грн. 30 к. у відшкодування судового збору.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 30.04.2013 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог про поділ житлового будинку з наданням кожному об'єкту поштової адреси, зобов'язання облаштування окремого входу в свою частину будинку закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з вищевказаним рішенням просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 13980 грн., рішення Ізяславської міської ради від 24.04.2009 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації залишити без змін, зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні належною їй частиною будинку та господарськими будівлями. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом, не зважаючи на висновки будівельно-технічної експертизи, не була врахована сума завданої матеріальної шкоди та відновлення переобладнаної частини житла. Вказує, що всупереч наданим до суду медичним документам та ст. 23 ЦК України, фактично було відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди. Крім того, судом не було застосовано вимоги ч. 3 ст. 1225 ЦК України. У порушення вимог ч. 1 ст. 209 ЦПК України розгляд справи був закінчений 24.01.10213 року, а рішення оголошено 28.01.2013 року. Також судом не враховано вартість відновлювальних робіт та вартість приведення у попередній стан земельної ділянки. Поміж тим, судом не постановлено рішення в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача привести в належний стан літню кухню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_3 5191 грн. заподіяної шкоди та 51 грн. 91 к. відшкодування судового збору. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, винесеним з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та невірним дослідженням доказів. Апелянт не погоджується з експертним висновком №26-12, оскільки в ньому зазначені роботи, які необхідно проводити по всьому будинку. Також ОСОБА_4 не погоджується з витратами по питаннях проведення самочинних будівельних робіт у житловому будинку та по проведенню відновлювальних робіт для проведення житлового будинку у первісний стан з урахуванням вартості матеріалів, оскільки всі самочинні будівельні роботи проводились ОСОБА_6 без згоди апелянта. Крім того, апелянтом на вимогу суду та ОСОБА_3 було усунено вимоги, що стосувались її дій, та встановлено факт підробки документів.

В судовому представник позивача за первісним позовом-відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримав, апеляційну скаргу ОСОБА_4 просив відхилити.

Представник позивача за зустрічним позовом-відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримала, апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про день і час слухання справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Шепетівського районного суду Хмельницької області від 09.09.1998 року розподілено будинковолодіння по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_5 в жилому будинку кімнату 1-4, площею 20,9 кв.м., вартістю 4491 грн., кімнату 1-3, площею 11,4 кв.м., вартістю 2385 грн., ? частину літньої кухні «Б», вартістю 2588 грн., та ? частину паркану вартістю 884 грн. на суму 10349 грн., що складає 40/100 частин будинковолодіння і визнано за нею право власності на них. Виділено ОСОБА_6 в жилому будинку кімнату 1-2, площею 15,6 кв.м., вартістю 3369 грн., кухню 1-5, площею 11 кв.м., вартістю 2386 грн., коридор 1-1, площею 6,5 кв.м., вартістю 1404 грн., веранду «а», вартістю 1507 грн., льох, вартістю 2523 грн., ? частину літньої кухні «Б» з верандою «Г», вартістю 3381 грн. та ? частину паркану вартістю 884 грн., а всього на суму 15646 грн., що складає 60/100 частин будинковолодіння. Зобов'язано ОСОБА_5 закрити дверну пройму з кімнати 1-3 в коридор 1-1 і влаштувати дверні пройми із кімнати 1-4 та із виділеної ? частини літньої кухні на вулицю. Зобов'язано ОСОБА_6 в літній кухні перенести цегляну перегородку на 80 см згідно плану (а.с. 106-107).

Встановлено також, що ОСОБА_3 є власником 40/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВЕТ №183379 від 29.08.2007 року після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-8 т. 1)

В свою чергу, ОСОБА_4 є власником 60/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРП №522180 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36-37 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині стягнення 5191 грн. заподіяної шкоди, завданої переобладнанням частини житлового будинку, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 1166, 1231 ЦК України, виходив з того, що самовільним переобладнанням кімнати, належної ОСОБА_3, у ванну кімнату, для позивачки заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у понесенні затрат на відновлення кімнати у належний для проживання стан та відновлення системи опалення.

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та при неповному з'ясуванні обставин справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Судом не враховано, що, звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона являється власником саме кімнати 1-4, площею 20,9 кв.м., та кімнати 1-3, площею 11,4 кв.м.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 58-60, 61 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи наявні лише правовстановлюючі документи щодо визначення ідеальних часток сторін у нерухомому майні, без визначення їх в натурі.

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що після рішення Шепетівського районного суду Хмельницької області від 09.09.1998 року була здійснена реєстрація права власності за ОСОБА_5 на 40/100 частини, ОСОБА_6 - 60/100 частини домоволодіння і встановлено, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з надвірними будівлями. При цьому, в матеріалах інвентарної справи відсутні відомості щодо здійснення відповідних перебудов в будинку у встановленому законом порядку, а також щодо визначення їх часток в натурі.

А тому, оцінивши докази по справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю, в зв'язку з чим ухвалене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, ухвалюючи рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про знесення гаража, суд першої інстанції правильно виходив з того, що станом на 01.11.2012 року спірний гараж знесено, що підтверджується матеріалами інвентарної справи.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача звільнити її частину земельної ділянки від сміття та знести самовільно збудований сарай, зобов'язання відповідача сплатити їй за користування її частиною будинку, як квартиронаймач по 1000 грн. за кожен рік користування та відшкодування моральної шкоди, оскільки належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 57-59 ЦК України, в підтвердження позовних вимог надано не було.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо незастосування судом положень ч. 3 ст. 1225 ЦК України, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено, що вона являється користувачем земельної ділянки відповідно до частки власності у житловому будинку з визначенням її меж.

Наявний в матеріалах справи план розподілу земельної ділянки між землевласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, складений згідно рішення Шепетівського районного суду від 09.09.1998 року та підписаний головою Ізяславського районного суду, не може братись до уваги. Оскільки розподіл земельної ділянки, як вбачається зі змісту рішення Шепетівського районного суду Хмельницької області від 09.09.1998 року, не являвся предметом розгляду в даній справі.

Задовольняючи зустрічний позов про скасування рішення Ізяславської міської ради від 24.04.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що розмір площі земельної ділянки, визначений у рішенні міської ради не відповідає частці власності у житловому будинку.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, відповідають вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 щодо правомірності рішення Ізяславської міської ради є безпідставними, не узгоджуються з дослідженими судом доказами та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Оскільки позивачу за первісним позовом ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову, заявлені нею вимоги щодо відшкодування судових витрат за проведення експертизи в сумі 1800 грн. не підлягають задоволенню відповідно до вимог ст. 88 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 та користь ОСОБА_3 5191 грн. заподіяної шкоди та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди відмовити.

В решті рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В.П'єнта

________________

Головуючий у першій інстанції - Демчук П.В. Провадження № 22-ц/792//788/13

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 57