Ухвала суду № 32338694, 20.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №620/1027/12 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький Іван Миколайович

Категорія ч.1 ст. 122, ч.3 ст. 185 КК Доповідач Прокопчук С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючого - судді Прокопчука С.М.

суддів: Євстаф'євої Т.А., Заліщука М.С.

з участю:

прокурора Хоменко О.В..

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2012 року.

в с т а н о в и л а:

зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, не одруженого, який неповнолітніх дітей не має, раніше судимого:

- вироком Радомишльського районного суду від 13.04.2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Радомишльського районного суду від 02.02.2010 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 1 року позбавлення волі,-

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 122 ч. 1, 185 ч. 3 КК України та призначено покарання:

- за ст. 122 ч. 1 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 3 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 троків 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обраховано з моменту затримання ОСОБА_1, тобто з 28 лютого 2012 року.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України (ред. 1960 року, далі КПК).

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати по справі за проведення судово-трасологічної експертизи в розмірі 235,20 грн.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, будучи неодноразово раніше судимим, маючи судимості не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і повторно вчинив умисні тяжкі злочини за наступних обставин.

Так, 30 жовтня 2011 року, біля 18-00 години, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 перебував за місцем проживання в будинку, що розташований по АДРЕСА_1 де в цей час між ним та співмешканкою в черговий раз на ґрунті сімейних непорозумінь виникла суперечка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 підійшов до своєї співмешканки та почав наносити їй численні удари руками в обличчя, від кожного з яких ОСОБА_3 падала на підлогу, вдаряючись об стіни, грубу та стільці, а коли підводилась, ОСОБА_1 наносив черговий удар, спричинивши загалом не менше 27 ударів по тілу.

В результаті нанесених ударів та послідуючих від цього падінь, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді переломів 4 ребер по правій підлопатковій лінії, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню важкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я, а також тілесних ушкоджень у вигляді синців, ссадин та ран голови і тулубу, які по свої категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я.

Окрім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що у веранді будинку ОСОБА_4, який знаходиться по АДРЕСА_2, зберігається майно, та те, яким чином ОСОБА_4 закриває вхідні двері в нічний час, вирішив проникнути до веранди вказаного будинку і вчинити крадіжку, тобто таким чином у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення до житла.

25 лютого 2012 року, біля 22-ї години, ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер вчиняємих дій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства ОСОБА_4, яке знаходиться за вищевказаною адресою, де ривком відкрив вхідні двері, зірвавши з внутрішньої частини дверей ручку з дошкою, з допомогою яких і були закриті зсередини, після чого забрав та виніс із веранди велосипед «Десна» вартістю 200 гривень, 29 кілограм кукурудзяно-вівсяних висівок вартістю 2,7 грн. за 1 кілограм на суму 78,3 гривень, що знаходились в поліпропіленовому мішку, який внаслідок зносу матеріальної цінності не представляє.

Вказані речі ОСОБА_1 обернув на свою користь і таким чином повторно вчинив крадіжку чужого майна, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 278 гривень 30 копійок.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій, просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання, внаслідок суворості та, з застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Мотивує це тим, що судове та досудове слідство проведено однобічно та з явно обвинувальним ухилом. Наголошує, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховані всі пом'якшуючі це покарання обставини, а саме: повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, його вік та стан здоров'я. Також, зазначає, що суд не взяв до уваги і тяжкий матеріальний стан його та батьків, першу групу інвалідності матері, яка потребує постійної сторонньої допомоги та наявність у нього кредиту.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, в судових дебатах та останньому слові, на підтримку своєї апеляції, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, які повністю узгоджуються з матеріалами справи, речовими доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованим та ніким із можливих апелянтів не оскаржується.

Дії засудженого ОСОБА_1 судом першої інстанції кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 69 ч.1 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд першої інстанції та колегія апеляційного суду, дослідивши всі обставини по справі, особу засудженого, не знайшли, вказаних вище підстав, для призначення більш м'якого покарання засудженому ОСОБА_1, ніж передбачено законом, а також не знайшли підстав для застосування вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1, судом першої інстанції належним враховано як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК, відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого, так і дані характеризуючі його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, до обставин, які пом'якшують покарання останньому, судом віднесено його щире розкаяння у вчиненому та повне визнання вини у вчиненому.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом віднесено вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Судом належним чином оцінені і дані, що характеризують особу засудженого, а саме те, що він раніше був неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, однак, належних висновків не зробив, не став на шлях виправлення та знову вчинив нові злочини, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання та стан здоров'я, стан здоров'я його батьків (а. с. 78, 190).

При цьому, колегія суддів вважає, що суд, встановивши ряд пом'якшуючих покарання обставин, на які посилається в своїй апеляції засуджений, обґрунтовано прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_1 лише у виді позбавлення його волі та призначив такий розмір покарання, який був би не лише карою, а й запобігав вчиненню злочинів та сприяв виправленню підсудного.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що обставини, зокрема наявність кредиту, який уже виплачений його рідними, хворих престарілих батьків, за якими опікується менший брат та дані про особу засудженого, на які останній вказує в своїй апеляції і досліджені судом, не можуть бути, в даному випадку, підставами для пом'якшення покарання.

Істотних же порушень кримінально - процесуального закону, які могли б бути безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

апеляцією засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1, без змін.

Судді :