Постанова № 32338525, 10.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 5011-66/9419-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Коротун О.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі

судового засідання: Ростовській І.Ю.

за участі представників

сторін:

позивача: Рачинський В.А. за довіреністю № 1 від 02.02.2012 р.;

відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю № 256 від 11.06.2012 р.;

третьої особи-1: Чумаченко О.С. за довіреністю № 04 від 29.01.2013 р.;

третьої особи-2: не з`явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013р

у справі № 5011-66/9419-2012 (судді: Ломака В.С., Босий В.П.;

Любченко М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне

спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне

акціонерне товариство"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України

по місту Києву

2) Комунальне підприємство "Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на

об'єкти нерухомого майна"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії, а саме: звільнити нежиле приміщення павільйону-їдальні загальною площею 648, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, передавши його Приватному акціонерному товариству "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2003 р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу будівлі шляхом викупу, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність павільйон-їдальню 18х36 м площею 648, 0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці позивача. Оскільки Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р., залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р. у справі № 36/163-47/160, було відмовлено ФОП ОСОБА_8 у позові про визнання зазначеного договору дійсним в порядку ст. 220 ЦК України, на думку позивача, такий договір є неукладеним.

Позивач також вказує на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 р., у справі 40/56, ЯКОЮ ФОП ОСОБА_8 БУЛО ВІДМОВЛЕНО У ВИЗНАННІ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА СПІРНЕ МАЙНО. Враховуючи зазначене, позивач стверджує про відсутність у відповідача правових підстав для утримання спірного майна, у зв'язку з чим вирішив звернутись до суду з даним позовом в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

За результатами розгляду позовних вимог судом першої інстанції було прийнято 19.03.2013 р. наступне рішення:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_8 (02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежиле приміщення павільйону-їдальні, загальною площею 401, 7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати його позивачу Приватному акціонерному товариству "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Уляни Громової, будинок 3, квартира 6, код ЄДРПОУ 22893286).

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням господарського суду, відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 звернулася до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. № 5011-66/9419-2012 у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апелчціного оскарження відповідач наголосив, що господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 20.05.2013р. № 5011-66/9419-2012 порушено апеляційне провадження у даній справі.

24.05.2013 р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов Відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що 28.03.1994 року між сторонами Договору було підписано Акт №41 прийому передачі державного майна цілісного майнового комплексу Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства, і як вбачається із інвентаризаційного опису основних засобів під час приватизації вищезазначеного майнового комплексу, приміщення павільйону - їдальні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в зазначеному описі не має.

Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 18.06.2013 р. змінено склад колегії у даній справі, подальший розгляд справ здійснювався колегією суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Корсакова Г.В., Мартюк А.І.

Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 10.07.2013 р. змінено склад колегії у даній справі, подальший розгляд справ здійснювався колегією суддів у складі: головуючий суддя: Ільєнок Т.В., судді: Коротун О.М., Михальська Ю.Б.

До судового засідання від 10.07.2013 р. з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1. Представник третьої особи-2 не з`явився, але був належним чином повідомлений про дане судове засідання, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення, яке залучено до матеріалів справи. Колегія суддів, з огляду на те, що представники позивача, відповідача та третьої особи-1 не заперечували проти продовження розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_8 у відсутності представника третьої особи-2, продовжила розгляд справи за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першого інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_8 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. № 5011-66/9419-2012 залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції 24.12.1993 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України, як продавцем, та організацією орендарів Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства (КМСРНОП), як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу державного майна № 43, згідно умов якого продавець продав, а покупець придбав у власність державне майно цілісного майнового комплексу Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства, яке знаходиться по АДРЕСА_3, з виробничою базою, що розташована у АДРЕСА_2, яка була передана покупцю по акту прийому-передачі № 41 від 28.03.1994 р. та оформлено відповідне Свідоцтво про власність № 29 від 28.03.1994 р..

15.07.2003 р. на засіданні Правління Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства було прийнято Рішення про продаж столової павільйону розміром 18х36 м, що перебуває на балансі підприємства, СПД ОСОБА_8

29.07.2003 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу будівлі шляхом викупу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівлю загальною площею 648,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 1 107,80 кв.м., 1990 року вводу, та знаходиться на балансі Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства, а покупець зобов'язується прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та пройти реєстрацію будівлі у бюро технічної інвентаризації. Характеристика будівлі наводиться у технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на будівлю (споруду, приміщення) переходить до покупця (позивача) з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно з п. 1.3 Договору вартість відчужуваної будівлі становить 5 840,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору, об'єкт продано за 5 840,00 грн. квитанцією до прибуткового касового ордера № 33 від 29.07.2003 р.

Також, про придбання спірної будівлі відповідачем сторонами було складено Накладну № 21 від 29.07.2003 р. та Акт прийому-передачі приміщення павільйону-столової від 29.07.2003 р.

ПУНКТОМ 13.1 ДОГОВОРУ СТОРОНИ ВИЗНАЧИЛИ, ЩО ЦЕЙ ДОГОВІР ПІДЛЯГАЄ НОТАРІАЛЬНОМУ ПОСВІДЧЕННЮ ТА РЕЄСТРАЦІЇ У ВІДПОВІДНИХ ОРГАНАХ МІСЦЕВИХ РАД НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ У МІСЯЧНИЙ ТЕРМІН З МОМЕНТУ ЙОГО ПІДПИСАННЯ.

У 2010 році відповідач ФОП ОСОБА_8 ЗВЕРНУЛАСЬ ДО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ міста Києва з позовом до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства ПРО ВИЗНАННЯ ДІЙСНИМ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОГО МАЙНА ВІД 29.07.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. у справі № 36/163-47/160, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р., У ПОЗОВІ БУЛО ВІДМОВЛЕНО ПОВНІСТЮ.

Також, як встановлено судом першої інстанції, у 2009 році відповідач ФОП ОСОБА_8 ЗВЕРТАЛАСЬ до господарського суду міста Києва З ПОЗОВОМ до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ПАВІЛЬЙОН-ЇДАЛЬНЮ ПЛОЩЕЮ 401,7 КВ.М., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов'язання КП БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ФОП ОСОБА_8 на вказаний об'єкт нерухомості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. у справі № 40/56, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 р. У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ ВІДМОВЛЕНО.

Приймаючи вказані рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права власності, господарські суди виходили з того, що спірний договір було укладено 29.07.2003 р., у зв'язку з чим при вирішенні питання щодо настання факту переходу права власності, слід керуватися положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 р.

Диспозитивною нормою статті 128 ЦК УРСР встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відтак, за змістом даної статті сторони договору можуть і самі визначати момент переходу права власності за договором.

Так, у пункті 1.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що право власності на будівлю (споруду, приміщення) переходить до покупця З МОМЕНТУ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО ДОГОВОРУ.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що на момент розгляду вказаного спору ЗАЗНАЧЕНИЙ ДОГОВІР ТАК І НЕ БУЛО ПОСВІДЧЕНО НОТАРІАЛЬНО, враховуючи положення пункту 1.2 договору і перехід суб`єктивних майнових прав до ФОП ОСОБА_8 на спірну будівлю за договором так і не виник.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами розглядався спір про визнання Договору від 29.07.2003 р. недійсним.

Так, у 2010 році Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство зверталось до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним з моменту укладання Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 29.07.2003 р., укладеного сторонами, обґрунтовуючи позовні вимоги недотриманням сторонами у момент вчинення правочину його нотаріальної форми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р., у справі № 51/195, У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ БУЛО ВІДМОВЛЕНО.

Приймаючи зазначені рішення, господарські суди виходили з того, що у відповідності до норм чинного на момент укладення оспорюваного договору Цивільного кодексу УРСР обов'язковість нотаріального посвідчення передбачалась для договору купівлі-продажу об'єктом якого є жилий будинок, та який укладений за участі громадянина.

Оскільки спірний Договір купівлі-продажу від 29.07.2003 р., об'єктом якого є будівля, укладено між Київським міжобласним спеціалізованим ремонтно-налагоджувальним акціонерним товариством, яке є юридичною особою за законодавством України, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, яка у договорі виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, - станом на день укладення оспорюваного договору ЦИВІЛЬНИМ КОДЕКСОМ УРСР НЕ БУВ ЗАКРІПЛЕНИЙ ОБОВ'ЯЗОК НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОГО МАЙНА.

Також, господарськими судами у справі № 51/195 було встановлено, що відповідно до Статуту Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства воно створено на базі Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства і однойменної організації орендарів та є їх правонаступником, а відтак, суди відхилили посилання Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства на відсутність у нього права власності на спірне приміщення.

ЗАЗНАЧЕНІ ВИЩЕ ОБСТАВИНИ, ЩО БУЛИ ВСТАНОВЛЕНІ ГОСПОДАРСЬКИМИ СУДАМИ ПРИ РОЗГЛЯДІ ПОВ'ЯЗАНИХ З ЦІЄЮ СПРАВОЮ СПОРІВ, ВВАЖАЮТЬСЯ ПРЕЮДИЦІАЛЬНИМИ ТА ТАКИМИ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ПОВТОРНОМУ ДОКАЗУВАННЮ.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як правильно визначено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору купівлі-продажу від 29.07.2003 р., і при вирішенні даного спору слід в тому числі керуватися положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 р.

Так, відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні приписи містить ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Диспозитивною нормою статті 128 ЦК УРСР встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Аналогічними приписами ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

ВІДТАК ЗА ЗМІСТОМ ВКАЗАНИХ НОРМ СТОРОНИ ДОГОВОРУ МОЖУТЬ САМІ ВИЗНАЧАТИ МОМЕНТ ПЕРЕХОДУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.

Так, зокрема, у пункті 1.2 Договору купівлі-продажу спірного майна його сторони дійшли згоди про те, що право власності на будівлю (споруду, приміщення) переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Однак, як встановлено Господарським судом м. Києва та не заперечується сторонами, у встановлений Договором місячний строк та станом на момент розгляду даного спору ЗАЗНАЧЕНИЙ ДОГОВІР ТАК І НЕ БУЛО ПОСВІДЧЕНО НОТАРІАЛЬНО, У ЗВ'ЯЗКУ З ЧИМ, ВРАХОВУЮЧИ ПОЛОЖЕННЯ ПУНКТУ 1.2 ДОГОВОРУ, У ВІДПОВІДАЧА НЕ ВИНИКЛО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ТАКЕ МАЙНО, А ВІДПОВІДНО У НЬОГО ВІДСУТНІ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ЙОГО УТРИМАННЯ.

Відповідно до ст. 469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.

Також, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, таке набуття здійснено за рахунок іншої особи, та відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, як наслідок помилки, обману, випадковості або інших підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо здійснює якісь неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Також, згідно зі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

Як правильно визнано судом першої інстанції, що відповідно до Статуту Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство, яке було створено на базі Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства і однойменної організації орендарів є їх правонаступником, та відповідно до Свідоцтва про власність від 28.03.1994 р., йому належить на праві власності майно цілісного майнового комплексу Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства.

Як вбачається з відповіді Державного архіву міста Києва, відповідно до наявного в архіві Листа Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства № 48 від 09.08.1993 р., відповідно до структурної схеми КМСРНОП воно територіально розташоване в АДРЕСА_3, адміністративна будівля орендується, земельна ділянка 0, 4 га знаходиться в АДРЕСА_2, на якій знаходяться складські приміщення з цегли та бетону, побудовані в 1975 році.

За даними Інвентаризаційної справи № 26596 у 2003 році було проведено технічну інвентаризацію спірного приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_2

Технічна інвентаризація проводилась за заявою позивача, в якій він просив провести інвентаризацію приміщення загальною площею 570 кв.м. павільону-столової 1990 року вводу.

Так, до матеріалів Інвентаризаційної справи № 26596 докладено Акт державної приймальної комісії з прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 31.12.1990 р. - павільону ППІ-72.

Вказана комісія була призначена наказом Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального орендного підприємства № 135 від 29.12.1990 р.

Відповідно до вказаного Акту замовником будівництва є Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне орендного підприємство; об'єкт знаходиться в АДРЕСА_2; будівництво проведено господарським способом, кошторис складено КМСРНОП за типовим проектом; проектно-кошторисна документація затверджена КМСРНОП в жовтні 1990 року; будівельно-монтажні роботи проведені з жовтня по грудень 1990 року; загальна фактична площа - 445, 5 кв.м., об'єм - 1937, 93 кв.м.

Також, в Акті зазначено, що павільон ППІ-72 розташований на виробничій базі КМСРНОП, прив'язаний до існуючої котельні, має один етаж та слугує як складське приміщення для зберігання виробничих та будівельних матеріалів; основою під спорудження є дорожні плити, що укладені на річний пісок товщиною 0, 6 м, на які змонтовані фундаментні блоки ФБС 24-4-6; павільон складається з панелей заводської готовності, ДСП, металу, склопластику.

За наслідками технічної інвентаризації 2003 року було встановлено його площу в розмірі 401, 7 кв.м.

При цьому, в Абрисі Інвентаризаційної справи щодо вказаного приміщення зазначено, що воно має металічний каркас, а в журналі підрахунку площі вказано, що таке приміщення є їдальнею.

В подальшому у 2009 році КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було проведено обстеження спірного приміщення за заявою відповідача та погашено відмітку про інвентаризацію 05.11.2003 року, у зв'язку з тим, що, як зазначає третя особа-2, таке приміщення не є капітальної спорудою, проте як Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політки України № 127 від 24.05.2011 р. не передбачає можливості проведення інвентаризації тимчасових споруд, які не пов'язані фундаментом з землею.

Обстеження 2009 року проводилось за заявою відповідача, відповідно до якої він просив провести обстеження приміщення павільону-їдальні за адресою: АДРЕСА_2 площею 401, 7 кв.м.

Відповідно до матеріалів Інвентаризаційної справи до вказаної Заяви прикріплено фотографію, на якій зафіксовано одноповерхове приміщення, що характеризується зовнішніми ознаками тимчасової споруди, біля якої в притул розміщено двоповерхову будівлю.

При цьому, під час проведення обстеження за Заявою відповідача КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було складено Технічний опис та оцінку господарських будівель, до якого внесено відомості про тимчасову споруду, стіни та дах якої виконано з металу, а також План за поверхами на будівлю літер "Л" по АДРЕСА_2, яка складається з двох поверхів (відповідно до відміток БТІ щодо такої будівлі документи про відведення земельної ділянки, дозвільну документацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси, Акт про прийняття в експлуатацію не пред'являлись) та Журнали внутрішніх та зовнішніх обмірів, згідно з яким площа такої будівлі складає 371, 0 кв.м.

Із вищезазначеного, судом першої інстанці вірно встановлено, що приміщення спірного павільону площею 401, 7 кв.м. було збудоване Київським міжобласним спеціалізованим ремонтно-налагоджувальним орендним підприємством, правонаступником якого є позивач.

Матеріалами справи підтверджується, що в інвентаризаційних описах періоду приватизації відсутні дані про павільон-їдальню, оскільки назва вказаної споруди, як і її призначення змінювалась (павільон ППІ-72 для розміщення виробничих та будівельних матеріалів, павільон-їдальня тощо), проте, як такий павільон входив з 1990 року до складу майна КМСРНОП, знаходився на земельній ділянці, на якій також були розміщені належні йому складські приміщення з цегли та бетону, побудовані в 1975 році, у зв'язку з чим саме позивач має право володіти та розпоряджатись таким майном.

При цьому, зважаючи на те, що відповідно до матеріалів справи площа спірної споруди складає 401, 7 кв.м., позовні вимоги правомірно задоволено з урахуванням зазначеного.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстнції та правомірність прийнятого судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013р. № 5011-66/9419-2012 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. № 5011-66/9419-2012 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. № 5011-66/9419-2012 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. № 5011-66/9419-2012 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 5011-66/9419-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Коротун О.М.

Михальська Ю.Б.