Постанова № 32337742, 09.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3264/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Белько І.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2013 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФО-П ОСОБА_2, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8204,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в 2012 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на 1 робоче місце, в зв'язку з чим він повинен був згідно статті 20 даного Закону до 16 квітня 2013 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати одного штатного працівника - 8125,00 грн. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 79,87 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні ФО-П ОСОБА_2 проти задоволення позову в повному обсязі заперечував. В обґрунтування своїх заперечень вказував на те, що у період січень-лютий 2012 року ним було працевлаштовано 1 особу з обмеженими можливостями, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Також починаючи з 31.05.2012 ним щомісячно подавалися до Новосанжарського районного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН ("Звіт про наявність вакансій") про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда на посаду бухгалтера у кількості 1 робочого місця. Таким чином, ФО-П ОСОБА_2 вважає, що ним у періоди січень-лютий 2012 року та червень-грудень 2012 року було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів. Відтак, останній вважає, що оскільки у позивача відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за періоди січень-лютий 2012 року та червень-грудень 2012 року, то позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню за період березень-травень 2012 року.

Розглянувши подані сторонами документи та заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 1, 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України. Основними завданнями Фонду є: 1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Пунктом 12 цього Положення передбачено, що для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

Згідно з частиною 7 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" прядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 №70 передбачений, зокрема, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Вказаний Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

На підставі вказаних норм, відповідачем 21.02.2013 подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, що підтверджується вхідним штампом з відміткою про отримання.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/234/93), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2012 рік становила 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 195,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16251,30 грн. При цьому, у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За висновком позивача, чотирьохвідсотковий норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів для ФО-П ОСОБА_2 у 2012 році становить 1 особу.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/104/214) середньооблікова чисельність працюючих інвалідів складає 1 особу.

Однак, оскільки у відповідача особа із обмеженими можливостями, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, працювала лише у період січень-лютий 2012 року, позивач прийшов до висновку, що фактично на підприємстві не було зайнято 1 робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда та в зв'язку з невиконанням нормативу нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 8125,00 грн, а через їх несвоєчасну сплату нарахував 79,87 грн пені за період прострочення з 16.04.2013 по 03.06.2013 включно.

Проте суд не погоджується з наведеними нарахуваннями з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (чинного у 2012 році) державна служба зайнятості має право, зокрема, одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Пунктом 4 статті 20 вказаного вище Закону встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 № 1534/11814, форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Як вбачається з листа Новосанжарського районного центру зайнятості №1856 від 14.06.2013 (а.с. 29), відповідач належним чином виконав обов'язок щодо інформування органів працевлаштування інвалідів про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні з червня по грудень 2012 року, що свідчить про відсутність вини у його діях у зазначений період, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосовування заходів відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за період червень-грудень 2012 року. При цьому, слід зауважити, що поданий відповідачем звіт від 31.05.2013 не розцінюється судом як належно подана звітність за травень 2012 року, оскільки він був поданий в останній день місяця, що позбавило центр зайнятості можливості направити інвалідів для працевлаштування, проти чого не заперечував й сам відповідач в ході розгляду справи.

Суд зазначає, що в період звітування відповідача до Новосанжарського районного центру зайнятості щодо наявності вакантної посади для працевлаштування інваліда, останнім особи із обмеженими можливостями до ФО-П ОСОБА_2 не направлялися (лист центру зайнятості №2112 від 05.07.2013 /а.с. 37/).

Таким чином, відповідачем у період з червня по грудень 2012 року виконано обов'язок щодо створення робочого місця для інваліда та вжито всіх залежних від нього заходів щодо підшукування такого працівника з його подальшим працевлаштуванням.

Крім того, зі змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/104/214) та інших матеріалів справи (трудового договору від 23.12.2004, довідки МСЕК) судом встановлено, що у період січень-лютий 2012 року у ФО-П ОСОБА_2 працювала 1 особа з обмеженими можливостями, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність до 01.03.2012. Тобто, в січні та лютому 2012 року відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, суд приходить до висновку, що ФО-П ОСОБА_2 не виконав обов'язок щодо інформування органів працевлаштування інвалідів про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні лише з березня по травень 2012 року. Проти невиконання нормативу за даний період відповідач не заперечував.

Відтак, оскільки відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не було виконано лише в березні-травні 2012 року, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2031,24 грн ((8125,00 грн /половина середньорічної заробітної плати 1 штатного працівника / : 12 місяців) х 3 місяці = 2031,24 грн).

У встановлений частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, а тому в зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій на 49 днів, відповідачу згідно вимог частини 2 статті 20 даного Закону належить до сплати також пеня у розмірі 19,91 грн (2031,24 грн х 0,02%) х 49 дн. = 19,91 грн).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені становить 2051,15 грн.

Оскільки вказана сума не сплачена відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ця сума може бути стягнута в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ФО-П ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій в сумі 2031,24 грн та пені в сумі 19,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31213230700331 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 37464450, одержувач - УДКСУ в Новосанжарському районі) адміністративно-господарські санкції в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 24 (двадцять чотири) копійки та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 19 (дев'ятнадцять) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава