Постанова № 32335316, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року 09 год. 30 хв. № 826/2459/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2013 року № 0000432260, № 0000442260, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фара-1» (далі - ТОВ «Фара-1», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2013 року № 0000432260, № 0000442260.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на документальну та нормативну необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в Акті від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-1», код ЄДРПОУ 33299396, з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 22865605) за червень 2011 року». Оскільки висновки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про нереальність та нікчемність господарських операцій між ТОВ «Фара-1» і названим контрагентом ґрунтуються лише на Акті ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 03.02.2012р. № 83/3-23-30-22865905 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 22865605), щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період червень 2011 року, натомість безпосередньо надані позивачем до перевірки первинна документація та банківські виписки разом із супровідним листом від 22.08.2012р. № 158 (у відповідь на письмовий запит податкової інспекції від 27.07.2012р. № 7658/10122-711) відповідачем фактично не досліджувалися. Крім того в періоди укладення та виконання договору поставки автомобільних товарів (запчастин) від 04.01.2011р. № 061 обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Отримані від Постачальника (ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ») автотовари були реалізовані ТОВ «Фара-1» (кінцевим) споживачам через власну роздрібну торгівельну мережу.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 23.04.2013р. № 2270/9/10-015 і додаткові документи (т. 4 а.с. 109 - 140). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фара-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Авто Трейд Компані» (код за ЄДРПОУ 22865605) за червень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396. Згідно висновків цього Акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Фара-1» наступних норм податкового законодавства України: пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства за червень 2011 року в розмірі 104 952, 00 грн., заниження податку на додану вартість за аналогічний період на суму 91 263, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - Акті від ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 03.02.2012р. № 83/3-23-30-22865905 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 22865605), щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період червень 2011 року, згідно якого встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій цим Товариством в цілому.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 04.02.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення за № 0000442260 (форми «Р»), № 0000432260 (форми «Р»), якими Товариству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 104 952, 00 грн. і податку на додану вартість у розмірі 91 264, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

27 травня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 11.01.2013р. по 17.01.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 24.12.2012р. № 2168 «Щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки» та направлення на перевірку від 11.01.2013р. № 26, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фара-1» (ідентифікаційний код 33299396) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Авто Трейд Компані» (ідентифікаційний код 22865605) за червень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 7 - 20).

При проведенні перевірки працівником податкової інспекції були використані наступні документи: податкові декларації ТОВ «Фара-1» з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. № 9005033487 від 20.07.2012р.) з Додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до неї; податкова декларація ТОВ «Фара-1» з податку на прибуток за ІІ-ий квартал 2011 року (вх. № 9006149542 від 08.08.2011р.); Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 03.02.2012 № 83/3-23-30-22865605 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 22865605) за червень 2011 року; первинні документи, надані до перевірки ТОВ «Фара-1» (договір поставки від 04.01.2011р. № 061; податкові накладні за червень 2011 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2011 року; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ «Облік», АРМ «Пошук», АРМ «Звіт».

Документальною перевіркою виявлено, що ТОВ «Фара-1» зарахувало до складу валових витрат та податкового кредиту за червень 2011 року суми витрат у розмірі 456 315, 00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 91 263, 00 грн. по господарських операціях з контрагентам ТОВ «Авто Трейд Компані» (ідентифікаційний код 22865605), з результатами виконання договору поставки товару від 04.01.2011р. № 061.

При цьому до податкової інспекції надійшов Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 03.02.2012 № 83/3-23-30-22865605 про неможливість проведення зустрічної звірки. ТОВ «АВТО ТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 22865605) за червень 2011 року, яким встановлено відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських можливостей для виконання договірних зобов'язань, укладання угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на створення реальних правових наслідків.

З огляду на відомості наведені в Акті від 03.02.2012 № 83/3-23-30-22865605, працівник ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи позивача, пред'явлені ТОВ «Фара-1», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 перевіряючий встановив порушення ТОВ «СВІТ ТВ» наступних норм податкового законодавства України:

- пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства за ІІ-ий квартали 2011 року в розмірі 104 952, 00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 91 263, 00 грн.

04 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 21 - 22):

- за № 0000442260 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фара-1» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 104 952, 00 грн., в т.ч. 104 952, 00 грн. - основного платежу;

- за № 0000432260 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фара-1» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 264, 00 грн., в т.ч. 91 263, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 04 січня 2011 року між ТОВ «Фара-1» (Покупець) і ТОВ «Авто Трейд Компані» (Продавець) був укладений договір постачання за № 061 (т. 1 а.с. 26 - 56), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати в погодженні строки Покупцю товари, а Покупець - прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець відвантажує товар Покупцеві за договірними цінами, які зазначені Постачальником у виставлених відповідних рахунка до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та зазначається Сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару.

Замовлення товару Покупцем здійснюється у вигляді повідомлення повноважним представникам Продавця - менеджерам з продажу будь-якого відділу або магазину, про необхідний асортимент і кількість товарів. На підставі такого повідомлення Продавець, за наявності товару на складі, відповідно до діючих цін та встановлених знижок для Покупця, оформлює: рахунок на оплату (якщо Покупець придбає товар на умовах передоплати), накладну або перелік для постачання, якщо Покупець купує товар на умовах товарного кредиту (п. 4.1 - 4.2 цього Договору).

За умовами п. 4.3 Договору Продавець зобов'язаний поставляти Покупцю товар окремими партіями за остаточно погодженими Сторонами в накладних строками, асортиментом (номенклатурою) і кількістю. Поставка товару здійснюється наступним чином: Продавець приймає на себе зобов'язання доставити товар до складу Покупця власним транспортом. Вартість доставки включена в ціну товару (у відповідності до змін внесених до Договору Додатковою угодою № 1 від 10.01.2011р.).

Передача товару від Продавця Покупцеві здійснюється на складі Продавця за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару (п. 3.1, 3.3 зазначеного Договору).

За умовами п. 2.4 і 2.5 Договору оплата за товари здійснюється або на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на термін 40 календарних днів, починаючи з дня одержання товарів у кредит, або у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Продавця, що вказаний у реквізитах останнього в цьому Договорі.

Згідно п. 11.1 - 11.2 Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками Сторін, та діє до 31 рудня 2011 року. При цьому строк дії договору щорічно продовжується в порядку визначеному п. 11.3. Зокрема, відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в його позовній заяві, правовідносини за даним Договором (поставки товарів за плату) досі тривають.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів, документів бухгалтерського обліку:

- видаткових накладних, датованих червнем 2011 року, на загальну суму 620 701, 35 грн. (з ПДВ), щодо передачі-прийняття товарів (запчастини для авто за асортиментом)(т. 1 а.с. 164 - 210; т. 2 а.с. 185 - 230). Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в заяві від 13.03.2013р. № 5551 (т. 1 а.с. 39 - 41), прийняття товару працівниками ТОВ «Фара-1» здійснювалося у відповідності до договірних умов безпосередньо на орендованому Товариством центральному складі, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62а. А звідти отримані товари відвантажувалися на торгові точки позивача або безпосередньо кінцевим споживачам;

- накладних на повернення частини товарів, датованих червнем 2011 року, оформлених в порядку передбаченому п. 8 Договору постачання (т. 1 а.с. 211 - 250; т. 2 а.с. 1 - 17; т. 3 а.с. 35 - 91);

- оборотно-сальдової відомості «Реєстр документів книги придбання» за червень 2011 року (т. 1 а.с. 31 - 33);

- податкових накладних, датованих червнем 2011 року, виписаних ТОВ «Авто Трейд Компані» на користь ТОВ «Фара-1» на загальну суму ПДВ 104 065, 13 грн. (т. 2 а.с. 18 - 69, 231 - 250; т. 3 а.с. 1 - 34);

- розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 2 а.с. 70 - 126; т. 3 а.с. 92 - 148);

- товарно-транспортних накладних щодо перевезення Продавцем товарів до пункту призначення (склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62а)(т. 2 а.с. 127 - 145; т. 3 а.с. 149 - 172). Перевезення товарів здійснювалося власним автомобілем контрагента - Fiat Doblo AA 6735 EE, що засвідчується завіреними контрагентом позивача копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля, складеними ТОВ «Авто Трейд Компані» за червень 2011 року (т. 3 а.с. 173 - 196), та відповідає даним Автоматизованої системи Центру безпеки дорожнього руху МВС України (лист Центру від 04.04.2013р. № 45/1641, наданий у відповідь на судовий запит від 18.02.2013р. № 826/2459/13-а, т. 4 а.с. 97 - 100);

- виписок ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку позивача № 26005000029920 червень 2011 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ТОВ «Фара-1» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) із вказаного вище розрахункового рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк» на рахунок свого контрагента № 26003010035928 в АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що не заперечується відповідачем (т. 1 а.с. 45 - 163);

- виписок АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) по особовому рахунку ТОВ «Авто Трейд Компані» № 26003010035928 за червень 2011 року (т. 3 а.с. 197 - 239).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Авто Трейд Компані» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до згадуваних вище письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані товари (автозапчастини) були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності, а саме - реалізовані кінцевим споживачам (юридичним і фізичним особам, переляк яких міститься в матеріалах справи - т. 2 а.с. 146 - 149), про що також свідчать наступні документи: накази ТОВ «Фара-1» щодо призначення та переведення на посади менеджера з логістики/продажу, продавця-консультанта, робітника складу, комірника та водія-експедитора фізичних осіб-працівників підприємства (т. 2 а.с. 150 - 156); договору оренди частини цілісного майнового комплексу від 31.12.2010р. № 31/12/2010, укладеного між ТОВ «Фара-1» (Орендарем) та ТОВ «Плато Плюс» (Орендодавцем) щодо тимчасового платного користування частиною цілісного майнового комплексу (площею 100 м2), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62а, строк оренди до 31.12.2011р., та акта прийому-передачі такого нерухомого майна від 31.12.2010р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок з відомостями про перерахування орендних платежів)(т. 2 а.с. 162 - 164; т. 6 а.с. 75 - 90); штатно-посадового листа ТОВ «Фара-1» станом на 30 червня та 01 липня 2011 року, 01 березня 2013 року (т. 4 а.с. 153 - 155; т. 2 а.с. 165 - 170); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів позивача (т. 4 а.с. 141 - 152); інші договори оренди позивачем нежилих приміщень та автостоянки (т. 4 а.с. 156 - 179); пакет первинних і розрахункових документів, оформлених та/або отриманих ТОВ «Фара-1» в результаті подальшого продажу спірного товару (видаткових і податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-покупців, банківських виписок, журналів-ордерів та відомостей по рахунку № 281 «Товари на складі», 361 «Розрахунки з вітчизняним покупцями», накладних на внутрішнє переміщення товарів, подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо (т. 4 а.с. 180 - 253; т. 5 а.с. 1 - 239; т. 6 а.с. 1 - 113).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Авто Трейд Компані») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в червні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Натомість в матеріалах справи наявні наступні копії документів, засвідчені ТОВ «Авто Трейд Компані» (супровідний лист підприємства б/н і б/д, поданий до канцелярії суду 04 квітня 2013 року), що спростовують висновки Акта перевірки: зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2009р. № А-09, укладеного ТОВ «Авто Трейд Компані» (Покупець) та Компанією «Garrick Trading Corp.» (Республіка Панама), щодо закупівлі запчастин для автомобілів, та додаткових угод до нього (т. 3 а.с. 246 - 251); вантажних митних декларацій, оформлених ТОВ «Авто Трейд Компані» при імпорті товарів (т. 4 а.с. 1 - 33); договору поставки товарів від 01.03.2011р. № 0103001, укладеного між ТОВ «Авто Трейд Компані» (Покупець) та ТОВ «ТД «Трейдстар», з доданими до нього первинними документами (т. 4 а.с. 34 - 96); договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2011р. № 1-11, укладеного між ТОВ «Авто Трейд Компані» (Орендарем) та ТОВ «Гранд Преміум» (Орендодавцем), щодо платного користування нежилого приміщення загальною площею 500,5 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 41, - для розміщення офісу, строк оренди до 30 листопада 2013 року (т. 2 а.с. 157 - 159); договору про надання послуг від 01.01.2011р. № 3, укладеного між ТОВ «Авто Трейд Компані» та ТОВ «Укропткульттовари» щодо надання останнім платних послуг по зберіганню у спеціальному приміщенні (загальна площа 916 м2, розташованого за адресою місцезнаходження Виконавця - м. Київ, Охтирський провулок, 7) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Авто Трейд Компані», строк дії договору до 31 грудня 2011 року)(т. 2 а.с. 160 - 161); подорожніх листів службового легкового автомобіля за червень 2011 року (описані вище по тексту); наказів Товариства про призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на посади менеджера з продажів і водія-експедитора (т. 3 а.с. 240 - 241).

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Фара-1» і ТОВ «Авто Трейд Компані».

Зокрема, в Акті перевірки від 21.01.2013р. № 209/22-261-33299396 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа УПМ ДПС м. Києва від 05.04.2013р. № 370/9/07-118 (т. 4 а.с. 104 - 105), наданого у відповідь на судовий запит від 18.03.2013р. № 826/2459/13-а, згідно даних АРМ «Злочин» і Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні справи та кримінальні правопорушення відносно посадових осіб ТОВ «Авто Трейд Компані» на обліку в Управлінні податкової міліції не перебувають.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 962, 16 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-1» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 лютого 2013 року № 0000432260, № 0000442260.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-1» (місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 21, к. 8, ідентифікаційний код 33299396) 1 962 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн. 16 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова