Ухвала суду № 32333187, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К/800/25252/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р.

у справі № 826/1241/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авега»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авега» (далі - позивач, ТОВ «Авега») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.01.2013 р. № 0000292220 та № 0000302220.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Авега», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авега» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Бумакс», ПП «Матрікс», ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», ПП «Фірма «Матрікс Пресс», ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс», за результатами якої складено акт від 28.12.2012 № 6100/22-222-31608964.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, яке полягало у вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, занижено ПДВ у загальному розмірі 357190,00 грн., у тому числі за: січень 2010 року - 11016,00 грн., лютий 2010 року - 6170,00 грн., березень 2010 року - 48163,00 грн., квітень 2010 року - 39169,00 грн., травень 2010 року - 50395,00 грн., червень 2010 року - 57944,00 грн., липень 2010 року - 45553,00 грн., серпень 2010 року - 54415,00 грн., вересень 2010 року - 49255,00 грн., жовтень 2010 року - 70349,00 грн., листопад 2010 року - 78629,00 грн., грудень 2010 року - 92600,00 грн., травень 2011 року, 80716,00 грн., червень 2011 року - 54068,00 грн., липень 2011 року - 71079,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також занижено податок на прибуток у загальному розмірі 402694,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 30687,00 грн., І квартал 2011 року - 53739,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 79513,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 81869,00 грн., ІІ- IV квартали 2011 року - 95505,00 грн., І квартал 2012 року - 65925,00 грн., І-ІІ квартали 2012 року - 221606,00 грн., І-ІІІ квартали 2012 року - 222763,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 139.1.9 п. 1391 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000292220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 322 558,00 грн. за основним платежем та у розмірі 43330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000302220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 355708,00 грн. за основним платежем та у розмірі 60898,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» укладено договір № 8/11/2010-1 від 08.11.2010 (предмет договору - виготовлення календарів, каталогів, брошур, цінників тощо).

При цьому ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» в період проведення операцій з позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами господарський операцій між позивачем та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» були належним чином складені рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові та видаткові накладні.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами були укладені наступні договори: з ТОВ «Айсіпі» договір № 06/2012-2 від 06.06.2012 (предмет договору - виготовлення банерів, скролів тощо); з ПП «Матрікс» договір № 2702-3 від 27.02.2012 (предмет договору - виготовлення банерів, скролів тощо), договір № 0102-2 від 01.02.2012 (предмет договору - надання поліграфічних послуг); з ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» договір № 01022012-1 від 01.02.2012 (предмет договору - виготовлення банерів, скролів тощо); з ПП «Бумакс» договір № 2011-11-21 від 21.11.2011 (предмет договору - виготовлення банерів, скролів тощо); з ПП «Фірма "Матрікс Пресс», ТОВ «Астана К» договір № 12/03 від 12.03.2012, № 14032013-1 від 14.03.2012 (предмети договорів - виготовлення газет, анкет, сіті-лайтів тощо); з ТОВ «Астана К» договір № 11/2011-1 від 11.04.2011 (предмет договору - виготовлення банерів, постерів, сіті-лайт тощо); з ТОВ «Компанія Авертус» договір № 04/2011-1 від 04.04.2011 (предмет договору - виготовлення буклетів, флаєрів, програмки, плакатів, багерів тощо); з ТОВ «Алієдора» договір № 270101 від 27.01.2011, № 010202 від 01.02.2011, № 180201 від 18.02.2011, № 140201 від 14.02.2011, № 220201 від 22.02.2011 (предмети договорів - виготовлення наліпок, банерів тощо); з ТОВ «Укртурпром ВС» усна домовленість на придбання банерів в кількості 56 штук; з ТОВ «КПТ МІГ» договір № 010401 від 01.04.2011, № 27/04/2011-1 від 27.04.2011 (предмети договорів - надання поліграфічних послуг).

За результатами господарський операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами були належним чином складені видаткові накладні, виписані постачальниками товарів (в накладних зафіксовано дані довіреностей на отримання товарів, на підставі яких матеріально відповідальні особи прийняли товар), акти про надання послуг постачальниками на користь позивача, виписки з розрахункового рахунку щодо здійснення оплати позивачем на користь постачальників товарів (послуг), податкові накладні, виписані постачальниками товарів (послуг), договори оперативної оренди приміщень, картки складського обліку матеріалів, акти прийому-передачі товарів, документи, що підтверджують використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача (договори про продаж таких товарів (послуг), видаткові накладні виписані позивачем покупцям товарів, податкові накладні, виписані позивачем, що підтверджують включення позивачем до складу податкових зобов'язань суму ПДВ при продажу таких товарів (послуг), банківські виписки, що підтверджують здійснення оплати покупцями товарів (послуг) на користь позивача.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної,

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що господарські операції позивача мають реальний характер, а тому ним правомірно сформовано податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов