Ухвала суду № 32333180, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/800/14521/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - Бабенка А.Є., Латиніної А.М.

представника відповідача - Фінагіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р.

у справі № 2а/0570/16499/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове представництво «Альянс»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове представництво «Альянс» (далі - позивач, ТОВ «ТПП «Альянс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька № 0000801541 від 20.11.2012 р., № 0000791541 від 20.11.2012 р., № 0013141542 від 26.11.2012 р., № 0013151542 від 26.11.2012 р., № 0000811541 від 26.11.2012 р.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ТПП «Альянс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. - без змін.

Крім того, скаржником подано клопотанням про заміну Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТПП «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та перерахування до бюджету сум податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал Трейд» за період липень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 2831/15-2/20345072 від 02.11.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТПП «Альянс» при придбанні товарів у ТОВ «Кристал Трейд»; п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму 1 130 458,00 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено валові витрати на суму 5 652 288,00 грн.

20.11.2012 р. ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000791541, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 603 167,50 грн., у тому числі 1 282 534,00 грн. - основний платіж, 320 633,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції;№ 0000801541, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 640 350,50 грн., у тому числі 1 097 567,00 грн. за основним платежем, 548 783,5 за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000811541, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 32 891,00 грн.

Крім того, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та перерахування до бюджету сум податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал Трейд» код ЄДРПОУ 3724865 за період квітень, травень 2011 року за результатами якої було складено акт № 2947/15-2/20345072 від 16 листопада 2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 288 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТПП «Альянс» при придбанні товарів у ТОВ «Кристал Трейд»; п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 1 680 533,00 грн., п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 8402665 грн.

26.11.2012 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0013141542, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 520 799,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 680 533,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 840 266,50 грн.; № 0013151542, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 873 230,00 грн., у тому числі 1 915 487,00 грн. - основний платіж, 957 743,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інтонацій, 23.12.2010 р. між ТОВ «Кристал Трейд» (Продавець) та ТОВ «ТПП Альянс» (Покупець) було укладено договір №1, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору с додатковими угодами до нього.

01.06.2011 р. між ТОВ «Кристал Трейд» (Продавець) та ТОВ «ТПП Альянс» (Покупець) було укладено додаткову угоду № 1/1 про зміну реквізитів у зв'язку зі зміною директора у ТОВ «ТПП Альянс».

Крім того, між ТОВ «Кристал Трейд» (Продавець) та ТОВ «ТПП Альянс» (Покупець) були укладені додаткові угоди: від 01.04.2011 року №17, від 04.04.2011 року № 18, від 23.04.2011 року № 20, від 27.04.2011 року № 21, від 29.04.2012 року № 22, від 02.05.2011 року № 23, від 06.05.2011 року № 24, від 14.05.2011 року № 25, від 20.05.2011 року № 26, від 27.05.2011 року № 27, від 07.07.2011 року № 36, від 11.07.2011 року № 37, від 15.07.2011 року № 38, від 18.07.2011 року № 39, від 20.07.2011 року № 40, від 21.07.2011 року № 41, від 22.07.2011 року № 42, згідно до яких продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти за цінами та в обсягах, які вказані у таблиці зазначених угод.

За результатами вищевказаних господарський операцій були належно складені: податкові накладні № 1 від 07.07.2011 року, № 2 від 07.07.2011 року, № 3 від 11.07.2011 року, № 4 від 12.07.2011 року, № 5 від 12.07.2011 року, № 6 від 12.07.2011 року, № 7 від 12.07.2011 року, № 8 від 15.07.2011 року, № 9 від 15.07.2011 року, № 10 від 18.07.2011 року, № 11 від 21.07.2011 року, № 12 від 21.07.2011 року, № 13 від 22.07.2011 року, № 14 від 22.07.2011 року, № 15 від 25.07.2011 року, № 16 від 25.07.2011 року, № 17 від 25.07.2011 року, № 18 від 25.07.2011 року, № 19 від 25.07.2011 року, № 20 від 25.07.2011 року; акти прийому - передачі № 00000000054 від 07.07.2011 року, № 00000000055 від 07.07.2011 року, № 00000000056 від 11.07.2011 року, № 00000000057 від 12.07.2011 року, № 00000000058 від 12.07.2011 року, № 00000000059 від12.07.2011 року, № 00000000060 від 12.07.2011 року, № 00000000061 від 15.07.2011 року, № 00000000062 від 15.07.2011 року, № 0000000063 від 18.07.2011 року, № 00000000064 від 21.07.2011 року, № 00000000065 від 21.07.2011 року, 00000000066 від 25.07.2011 року, № 00000000068 від 22.07.2011 року, № 00000000069 від 25.07.2011 року, № 00000000070 від 22.07.2011 року, № 00000000071 від 25.07.2011 року, № 00000000072 від 25.07.2011 року, № 00000000073 від 25.07.2011 року; податкові накладні № 1 від 02.05.2011 року, № 2 від 06.05.2011 року, № 3 від 06.05.2011 року, № 4 від 06.05.2011 року, № 5 від 14.05.2011 року, № 6 від 19.05.2011 року, № 7 від 20.05.2011 року, № 8 від 26.05.2011 року, № 9 від 28.05.2011 року, № 10 від 29.05.2011 року, № 11 від 29.05.2011 року; акти прийому - передачі № 00000000032 від 02.05.2011 року, № 00000000033 від 06.05.2011 року, № 00000000034 від 06.05.2011 року, № 00000000035 від 06.05.2011 року, № 00000000036 від 16.05.2011 року, № 00000000037 від 20.05.2011 року, № 00000000038 від 28.05.2011 року, № 00000000039 від 29.05.2011 року, № 00000000040 від 29.05.2011 року, № 00000000041 від 27.05.2011 року; податкові накладні № 1 від 01.04.2011 року, № 2 від 04.04.2011 року, № 3 від 15.04.2011 року, № 4 від 20.04.2011 року, № 5 від 21.04.2011 року, № 6 від 23.04.2011 року, № 7 від 27.04.2011 року, № 8 від 29.04.2011 року; акти прийому - передачі № 00000000026 від 01.04.2011 року, № 00000000027 від 04.04.2011 року, № 00000000028 від 15.04.2011 року, № 00000000029 від 23.04.2011 року, № 00000000030 від 27.04.2011 року, № 00000000031 від 29.04.2011 року.

Також судами встановлено, що перевезення, приймання та зберігання поставлених нафтопродуктів по спірним угодам з ТОВ «Кристал Трейд» підтверджується договором № Зхр від 01 січня 2011 року між ТОВ «ТПП Альянс» (Клієнт) та ТОВ «Минос» (Зберігач) про надання послуг із зберігання, відповідно до якого Зберігач зобов'язується за винагороду надавати Клієнтові послуги з приймання, зливу, відвантаження і зберігання нафтопродуктів протягом терміну дії цього договору.

11.01.2011 р. між ТОВ «ТПП Альянс» (Клієнт) та ТОВ «Минос» (Зберігач) було укладено додаткову угоду до договору на надання послуг із зберігання, згідно до якої Клієнт має право поставляти на зберігання товар згідно п. 2.2 цього Договору та здійснювати повернення шляхом прямого розвантаження Товару з залізничних цистерну автоцистерни.

Крім того, транспортування нафтопродуктів здійснювалося залізничним транспортом. Отримувачем поставлених в адресу ТОВ «ТПП Альянс» нафтопродуктів було ТОВ «Минос» згідно з договором № 3хр від 01.01.2011 року, за яким воно надавало ТОВ «ТПП Альянс» послуги по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів.

При цьому зазначений договір з ТОВ «Минос» був виконаний в повному обсязі, що підтверджено належно складеними первинними бухгалтерськими документами: залізничними накладними за липень 2011 року; залізничними накладними № 43836204 від 02.05.2011 року, № 43869767 від 06.05.2011 року, № 43870534 від 10.05.2011 року, № 45159639 від 13.05.2011 року, № 43985019 від 20.05.2011 року, № 44060689 від 17.05.2011 року, № 44067692 від 28.05.2011 року. № 44072874 від 29.05.2011 року, № 44073070 від 29.05.2011 р/; залізничними накладними № 32676348 від 05.04.2011 року, № 43606425 від 04.04.2011 року, № 43693647 від 14.04.2011 року, № 43771823 від 23.04.2011 року, № 43796556 від 22.04.2011 року, №43819051 від 29.04,2011 року; актами приймання нафтопродуктів за кількістю № ПР-0000010 від 26.04.2011 року, № ПР-0000009 від 17.04.2011 року, № ПР-0000007 від 09.04.2011 року, № ПР-0000006 від 06.04.2011 року, № АН-0000077 від 31.05.2011 року, № АН-0000074 від 24.05.2011 року, № ПР-0000018 від 19.05.2011 року, № ПР-0000016 від 10.05.2011 року, № ПР-0000017 від 10.05.2011 року, № ПР-0000015 від 06.05.2011 року, № ПР-0000014від 03.05.2011 року, № ПР-0000013 від 01.05.2011 року, № АН-0000079 від 02.06.2011 року, № АН-0000078 від 01.06.2011 року, № АН-0000080 від 02.06.2011 року, № ПР-0000033 від 01.08.2011 року, № ПР-0000025 від 18.07.2011 року, № ПР-0000029 від 25.07.2011 року, № ПР-0000031 від 27.07.2011 року, № ПР-0000026 від 19.07.2011 року, № ПР-0000028 від 23.07.2011 року, № АН-0000101 від 27.07.2011 року, № ПР-0000023 від 11.07.2011 року, № ПР-0000024 від 16.07.2011 року, № АН-0000100 від 16.07.2011 року.

Крім того, судами встановлено, що транспортування з нафтобази ТОВ «Минос» на АЗС позивача здійснювалось бензовозами, що підтверджено належно складеними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 ГК України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, для висновку про нікчемність правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що господарські операції між ТОВ «ТПП Альянс» та ТОВ «Кристал Трейд» мають реальний характер, а тому позивачем обґрунтовано віднесені витрати до валових витрат та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Замінити Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

3.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов