Ухвала суду № 32333010, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/72913/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Дмитренко А.М.

відповідача: не з'явився

прокуратури: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року

у справі № 2а-46235/09/1670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

за участю Прокурора Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укртатнафта») звернулось з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) за участю прокурора Полтавської області (далі по тексту - прокуратура) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік позивача, за результатами якої складено акт від 16.02.2007 року №81/15-121/00152307.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Укртатнафта» порушено пп. 7.8.2 та 7.8.3. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - безпідставно віднесено до рядка 20 декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2006 року та рядка 13 декларації за 2006 рік авансовий внесок по податку на прибуток в зв'язку із нарахуванням дивідендів, чим занижено нарахування податку на прибуток на суму 31040125 грн. в цілому за рік, п. 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено в декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року в рядок 20 та в декларацію з податку на прибуток за 2006 рік в рядок 13 суму 10613796 грн., чим занижено нарахування податку на прибуток на суму 10613796 грн. в цілому за рік; постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678 та Порядку складання Розрахунку частини прибутку (доходу) підприємство безпідставно за результатами роботи 4 кварталу 2006 року - зменшено вже нараховану та сплачену суму частини прибутку (доходу), в результаті чого виникло від'ємне нарахування по частині прибутку (доходу) в сумі 27459626 грн., завищено переплату по частині прибутку (доходу) у сумі 27459626 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2007 року № 0000401501/0/3841, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)" в розмірі 27459626 грн.; № 0000391501/0/385, яким ПАТ «Укртатнафта» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 41653921 грн.; від 28.02.2007року податкове повідомлення-рішення № 0000611501/0/398, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 2082696,05 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийнято рішення № 9321/6/25/25-0115 яким: скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.02.2007 року № 0000401501/0/384, податкові повідомлення-рішення від 16.02.2007 року № 0000391501/0/385 та від 28.02.2007 року № 0000611501/0/398 в частині донарахованих 31600000 грн. податку на прибуток і 1580000 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині первинні податкові повідомлення-рішення від 16.02.2007 року №0000391501/0/385 та від 28.02.2007 року №0000611501/0/398 залишено без змін.

09.10.2007 року ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0003501501/3/2331, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 10 053 921 грн. в тому числі за основним платежем - 10053921 грн. та № 0003511501/3/2332, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 502696,05 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.8.4. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення, а у разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Відповідно до вимог пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно пп. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Підпунктом 7.8.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів.

Згідно пп. 7.8.3. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - державне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів.

Підпунктом 7.8.4. п. 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, в декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року ПАТ «Укртатнафта» в рядку 20 відобразило авансовий внесок на суму нарахованих та не сплачених дивідендів у розмірі 31040125 грн. та включило 7964505 грн. - авансового внеску з податку на прибуток на суму відрахувань частини прибутку (доходу) декларації за 3 квартали 2006 року та 2649291 грн. - авансового внеску з податку на прибуток на суму нарахованих відрахувань частини прибутку за 2004 рік. Разом сума рядка 20 "авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" склала 41653921 грн.

09.08.2006 року позивач звернувся до ОДПІ з листом №13-8254, в якому просив суму авансового внеску з податку на прибуток (код 11021000) у розмірі 1395004 грн. зарахувати в рахунок переплати податку на прибуток (код 11021000).

В свою чергу, ОДПІ листом від 01.09.2006 року № 22269/10 повідомила, що в КОР зарахований авансовий внесок, нарахований на частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету за результатами фінансово - господарської діяльності в сумі 1395004 грн., тому було зараховано переплату в сумі 1395004 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Укртатнафта» сплачено 31600000 грн. платіжними дорученнями від 28.09.2006 року № 10425 на суму 10000000 грн., від 27.09.2006 року № 10401 на суму 6000000 грн., від 31.10.2006 року № 11692 на суму 9000000 грн., від 27.11.2006 року № 12798 на суму 3000000 грн., від 20.12.2006 року № 13603 на суму 100000 грн., від 29.12.2006 року № 3980 на суму 3500000 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток".

29.12.2006 року ПАТ «Укртатнафта» звернулося до ОДПІ з листом, в якому просило переплату, яка рахується на особовому рахунку з податку на прибуток (код 11021000) станом на 01.12.2006 року на суму 61017881,50 грн. зарахувати в рахунок сплати авансового внеску по податку на прибуток (код 11021000), нарахованого на суму дивідендів по результатах 2004 року на суму 15438125 грн.; сплати авансового нарахованого на суму дивідендів по результатах 2005 року на суму 15602000 грн.; сплати авансового внеску, нарахованого на частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (код 11021000) на суму 2649290 грн.; всього на суму 33689415 грн.

Повідомленням про залік переплат ОДПІ повідомила позивача, що переплата по платежу: податок на прибуток (код 11021000) в сумі 33689415 грн. зарахована від 29.12.2006 року в рахунок сплати авансового внеску по податку на прибуток (код 11021000).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податок на прибуток і авансовий внесок враховуються на одному особовому рахунку (код 11021000) платника податку на прибуток - ПАТ «Укртатнафта» із зазначенням одного загального сальдо (недоїмки/переплати) по податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається переплата позивачем податку на прибуток у сумі в розмірі 73596877,5 грн., яка обліковувалась станом на 01.10.2006 року, що підтверджується актом звірки між позивачем та податковим органом від 11.10.2006 року, та факт зарахування контролюючим органом податку на прибуток, зокрема, авансових внесків в сумі 1395004 грн. та в сумі 33689415 грн. та факт оплати авансового внеску в розмірі 31600000 грн. платіжними дорученнями.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств, а отже позивач правомірно зменшив суму нарахованого податку на прибуток на суму авансового внеску.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов