Ухвала суду № 32332921, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/10249/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі № 2-а-1954/09/1970

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Менс-Авто»доТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської областітретя особаВиконавчий комітет Тернопільської міської радипроскасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Менс-Авто» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Менс-Авто») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572309/0/73577 від 20.11.2008, № 0000572309/3/36526 від 15.06.2009 та № 0000572309/4/36895 від 16.06.2009.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Менс-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт перевірки № 14173/23-920/32387114 від 07.11.2008, яким встановлено порушення п. 1.4 та п. 1.15 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572309/0/73557 від 20.11.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 540783,00 грн., з яких 360522,00 грн. - основний платіж, 180261,00 грн. - штрафні санкції.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення ДПА в Тернопільській області та ДПА України було зменшено розмір донарахованої суми податкового зобов'язання та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000572309/3/36526 від 15.06.2009 та № 0000572309/4/36895 від 16.06.2009, якими встановлено основний платіж - 300275,00 грн. та штрафні санкції - 167188,50 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування. При цьому послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються: автобусні, таксі та вантажопасажирські перевезення пасажирів та багажу.

Згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частинами 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад відноситься: 1) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; 2) погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Погодження тарифів на перевезення пасажирів для ТОВ «Менс-Авто» вищевказаними рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради вказані в акті перевірки і не оспорюється податковим органом.

Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку, що пільги із сплати податку на додану вартість, передбачені пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюються на позивача у справі, оскільки поняття «регулювання цін, тарифів» тотожне поняттю «встановлення цін, тарифів», а тому суд зазначив, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної форми власності.

Проте, суд апеляційної інстанції правомірно не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Суду першої інстанції зазначив, що погодження у встановленому порядку тарифів на перевезення може здійснюватися виключно із суб'єктами господарювання - перевізниками комунальної форми власності.

Проте, суд апеляційної інстанції вірно не погоджується з таким висновком суду, оскільки із норми ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що органи місцевого самоврядування встановлюють в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи, зокрема, на транспортні послуги, які надаються підприємствами комунальної власності, і погоджують ці питання з підприємствами, що не перебувають у комунальній власності.

Отже, пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» охоплює обидві форми регулювання тарифів (і встановлення, і погодження).

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що договірне погодження цін і тарифів на перевезення являється саме формою їх регулювання.

Згідно листа Міністерства економіки України № 3801-25/176 від 27.05.2009 «Щодо ціноутворення у сфері перевезення пасажирів автомобільним транспортом», а також листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 7166 від 18.06.2009 відповідно до законодавства встановлення і погодження в установленому порядку тарифів на транспортні послуги є методами (заходами) їх державного регулювання.

Вищевказане підтверджується також актом перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Тернопільській області, рішенням Державної інспекції з контролю за цінами у Тернопільській області № 97 від 27.10.2008, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 у справі № 2-а-11473/08,с-Авто» про застосування економічних санкцій до позивача за порушення державної дисципліни цін (ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

Таким чином, виходячи з того, що тарифи на пасажирські перевезення позивачем були погоджені виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, суд апеляційної інстанції вірно вважає, що термін «регулювання тарифів на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом» і які надають право на звільнення від податку на додану вартість охоплює не тільки встановлення таких тарифів для підприємств комунальної власності, але й підприємств, які не належать до комунальної форми власності, які працювали за І тарифами на перевезення пасажирів, які були погоджені виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.

Відтак, ТОВ «Менс-Авто» здійснювало перевезення пасажирів за тарифами, які слід вважати регульованими в розумінні пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про те, що відповідні операції із надання послуг з перевезення не є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, що дає підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова