Ухвала суду № 32332906, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К-41162/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі № 2а-1447/10/2570

за позовом Державного підприємства „Добрянське лісове господарство"

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Добрянське лісове господарство" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000802330/2 від 13.03.2010; № 0000792330/2 від 13.03.2010.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000802330/2 від 13.03.2010 в частині визначення податкових зобов'язань на суму 377871, 50 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року та складено акт № 667/23-104/00993509 від 24.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000802330/2 від 13.03.2010, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 394682, 50 грн.: 258846 грн. основний платіж, 135836, 52 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000792330/2 від 13.03.2010, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 12968, 52 коп.: 9887 грн. основний платіж, 3081, 20 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Стосовно податкового кредиту на підставі податкових накладених, виданих ТОВ „Майстер".

Між позивачем та ТОВ „Майстер" було укладено договір про виконання будівельних робіт - будівництва автомобільної дороги лісогосподарського призначення с. Олешня - с. Ловинь поза межами населеного пункту на території Олешнянського лісництва довжиною 4,3 км.

ТОВ „Майстер" видало ДП „Добрянське лісове господарство" податкові накладні № 1 від 01.08.2008, № 2 від 07.07.2008, № 1 від 12.0.2008 та № 1 від 03.10.2008 на загальну суму 1511488 грн., включаючи податок на додану вартість 251914, 67 грн.

Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно із пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Не підлягають амортизації витрати на придбання невиробничих фондів - капітальних активів, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону такі витрати мають бути понесені платником податку у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 1.32 ст. 1 вказаного Закону під "господарською діяльністю" розуміє будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що договірні відносини щодо будівництва автодороги виникли між позивачем та ТОВ „Майстер", а не державою та ТОВ „Майстер", автодорога була закріплена саме за позивачем для подальшого використання у господарській діяльності.

Стосовно віднесення до складу валових витрат коштів перерахованих ДП „Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції".

Між позивачем та ДП „Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції" було укладено договори № 10-301 від 22.05.2008 та № 20/29 від 27.01.2009 про надання маркетингових послуг.

Кошти, перераховані ДП „Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції", позивачем було віднесено до складу валових витрат.

Виконання робіт підтверджується рахунками-фактури та актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) змістом наданих послуг зазначено - маркетингові послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у актах не відображено які саме маркетингові послуги із перелічених у договорах позивачем було отримано, не зазначено зміст конкретної послуги та її обсяг.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 3.2.3 договору № 10-301 від 22.05.2008 виконавець щомісячно разом із актами виконаних робіт (послуг) надає замовнику пакет документів, що підтверджують виконані роботи згідно п. 1.2 договору.

Однак, позивачем вказаний пакет документів до актів виконаних робіт (послуг) позивачем до перевірки податковому органу та під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-1447/10/2570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-1447/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко