Ухвала суду № 32332850, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К-9073/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Муравйова О.В.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника відповідача Марця В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі №28/138А/5015

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

треті особи Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова,

Тростянецька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області, Державна податкова інспекція у Камянка-Бузькому районі Львівської області, Державна податкова інспекція у Галицькому районі Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Західенерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Львові) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2003 № 342320/0/12490, від 21.07.2003 № 332320/0/12491, від 21.07.2003 № 352320/0/12492, від 26.01.2004 № 12320/0/1419.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.07.2008 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 21.07.2003 № 342320/0/12490 в частині 3555119,60 грн. основного платежу та 1915165,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього в сумі 5470284,95 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2003 № 332320/0/12491 в частині 653800,00 грн. основного платежу та 326900,00 грн. штрафних(фінансових) санкцій, усього в сумі 980700,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2003 № 352320/0/12492 в частині застосування 175843,16 грн. штрафних(фінансових) санкцій, а також в частині визначення суми штрафних(фінансових) санкцій сумою податкового зобов'язання; скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2004 № 12320/0/1419 про визначення суми податкового зобов'язання 327850,00 грн. штрафних(фінансових) санкцій. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Західенерго» за період з 01.01.2002 по 31.12.2002, структурними підрозділами якого є: Ладижинська ТЕС, Добротвірська ТЕС, Бурштинська ТЕС, «Галременерго», «Львівенергоспецремонт», «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач» та Виконавчий апарат управління ВАТ «Західенерго», за результатами якої було складено зведений акт від 21.07.2003 № 11/23-0/23269555.

Висновками зазначеного акта перевірки зокрема, встановлено, що позивач відніс до податкового кредиту 85566,05 грн. податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (відсутні одиниця виміру, кількість, ціна продажу без податку на додану вартість).

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Оцінюючи встановлені обставини справи, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач включив до податкового кредиту по податку на додану вартість у відповідних періодах суми податку на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 та п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 N165.

Стосовно порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач у жовтні 2002 року безпідставно зменшив суму податкового зобов'язання на 200000,00 грн., оскільки у жовтні 2002 року була відсутня будь-яка з подій, визначених у п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок па додану вартість». Крім того, слід зазначити, що позивачем не доведено правомірність віднесення до податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 38074227,00 грн. у період з 01.01.2002 по 01.01.2003, а відтак правомірним є висновок відповідача про зменшення відповідної суми на 2538227,00 грн.

Щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судом зазначено наступне.

Відповідно до пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податку продавець товарів (робіт, послуг) має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг), у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) загримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна.

У відповідності до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями), у разі, коли суд приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично відшкодованої покупцем.

20.03.2002 Господарським судом Львівської області винесено два рішення: по справі № 11701-38/64 про стягнення з Орендного підприємства «Комунальник», смт. Добротвір на користь Добротвірської теплової електричної станції 2761398,55 грн. та по справі № 4/702-38/63 про стягнення з орендного підприємства «Комунальник» на користь Добротвірської ТЕС 1256139,54 грн. заборгованості.

У разі, коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття зазначеного рішення покупець не повертає суму заборгованості, визнаної судом, продавець звертається протягом наступних тридцяти календарних днів до суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму визнаної заборгованості покупця протягом строку судового розгляду справи. У разі, коли продавець у зазначений термін не подає заяву до суду, він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом.

Судом встановлено, що на виконання вище названих рішень Господарського суду заборгованість ОП «Комунальник» погашена не була. Заява про порушення справи про банкрутство ОП «Комунальник» подана Добротвірською ТЕС до Господарського суду Львівської області 27.08.2002 за № 119. Таким чином, Добротвірською ТЕС не включено до складу валових доходів 2-му кварталі 2002 року 6129,3 тис. грн. дебіторську заборгованість ОП «Комунальник» без подання заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає, зокрема суми заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, Бурштинською ТЕС не включено до валового доходу заборгованість, в якій минув термін позовної давності, в сумі 2791,7 тис. грн.

Крім того, в грудні 2002 року Бурштинською ТЕС повернуто в Державний матеріальний резерв вугілля в кількості 76183 тонн. Кількість вугілля, що зазначена в акті від 30.12.2002 на повернення палива в держрезерв, становить 150690 тонн, однак як вбачається з даних актів руху пального та карток складського обліку це фактично залишок вугілля на складі станом на 01.01.2003. Залишок вугілля на відповідальному зберіганні на 01.01.2002 становив 74507 тонн. Таким чином фактично повернуто 76183 тонн. Середня ціна вугілля за грудень 2002 року становила 148,00 грн., сторновано з валових доходів 19078051,00 грн., необхідно було сторнувати 11275084,00 грн. Таким чином, зайво сторновано з валових доходів 7802967,00 грн. в частині вугілля. В 2002 році мазуту з Державного матеріального резерву використано 2837,8 тонн. За даними бухгалтерського обліку зроблено повернення мазуту до Державного матеріального резерву в кількості 736 тонн на суму 54705,00 грн. на підставі акту від 30.12.2002 на повернення палива в держрезерв. Станом на 01.01.2002 залишок мазуту на зберіганні становив 3575 тонн, станом на 01.01.2003 - 736 тонн. Фактично різниця між використаним та повернутим мазутом за 2002 рік складає 2837,8 тонн, згідно актів про рух пального та карток складського обліку, на суму 826263,00 грн. Отже, занижено валові доходи в частині мазуту за IV квартал 2002 року в сумі 880968,00 грн.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не спростовують висновків акту перевірки щодо заниження валових доходів позивачем внаслідок невключення до складу валових доходів вартість використаного пального, що знаходиться на матеріальному зберіганні в сумі 8683935,00 грн.

Щодо завищення валових витрат по статті приріст, убуток залишків матеріальних активів, на суму 12691,0 тис. по Ладижинській ТЕС колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде обік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів підлягають витрати на придбання яких включаються до валових і не підлягають амортизації. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підприємством до валових витрат на експлуатацію об'єктів соціальної сфери не включено витрати по утриманню ЖКГ (а саме витрати на оплату праці з відрахуваннями та витрати на вивезення сміття, і послуги санепідемстанції, матеріали які використані для проведення ремонту), які згідно рішення виконкому Ладижинської міської ради від 11.05.2002 передаються на баланс міськради.

Таким чином правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що в декларації про прибуток підприємства ВАТ «Західенерго» за 2002 рік загальні валові витрати підлягають зменшенню на суму 111758,6 тис. грн.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в сумі 268638,21 грн., судом зазначено.

Відповідно до вимог п. 2.13 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, яким передбачено, що підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені у грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Порядок організації роботи установами банків України з готівкового обігу національної валюти України регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 69 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2001 за N 216/5407.

Відповідно до п. 4.18 вказаної вище Інструкції, цільове призначення готівки, яку одержують підприємства (підприємці) із своїх поточних рахунків, має зазначатися ними в грошовому чеку з чітким формулюванням суті операцій, що будуть здійснюватися

Зокрема, податковим органом було встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, в грошових чеках на отримання готівки з банківського рахунку вказував пов'язаної з оплатою праці (зазначається під символом « 40»), в той час як в усіх спірних чеках мета видатків була зазначена під символом « 50», який згідно додатка N 1 означає видачу готівки, видача на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.201.залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова