Ухвала суду № 32332844, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/9991/16283/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Муравйова О.В.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Фрейдун О.М., Мамчури Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2-а-3448/09/2270

за позовом Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - позивач, ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2009 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами господарської діяльності позивача є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; добування піску і гравію; будівництво будівель; діяльність інжинірингу; інші види оптової торгівлі.

Відповідно до проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято акт № 3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2008 № 00002492301/0/8529, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,00 грн., і № 0002502301/0/8530, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88485,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 586990,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 293495,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, які залишені без змін податковими повідомленнями-рішеннями № 00002492301/1/9789 від 21.11.2008, № 00002492301/2/11254 від 22.12.2008 № 00002492301/3/1699 від 04.03.2009, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,00 грн. і № 0002502301/1/9788 від 21.11.2008, № 0002502301/2/11255 від 22.12.2008 № 0002502301/3/1700 від 04.03.2009, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,00 грн.

Судами встановлено, що відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору. Одночасно в п. 2.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється погодженими партіями.

Відповідно до договору № 32-6 від 25.01.2006 ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар - бітум та мазут на загальну суму 2638500,00 грн.

Відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 ПП «Євротрастсервіс» зобов'язалось передати позивачеві товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору.

Листом № 3006 від 30.06.2005 ТОВ «Мегаєвротрейд» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 їх відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства з попереднім повідомленням про це позивача.

Листом № 20/10-2 від 20.10.2004 ПП «Євротрастсервіс» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 їх відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства з попереднім повідомленням про це позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу товару, виписаних ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Суд апеляційної інстанцій вірно не погодився з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень. установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання договору № М3006/1 від 30.06.2005 та поставка товару оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними на поставку дьогтю, смоли та пічного пального з урахуванням товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправниками дьогтю та смоли були ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ, а отримувачем - Старокостянтинівська філія позивача. Після надходження зазначеного товару на станцію призначення - м. Старокостянтинів, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філією дьоготь та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ «Мегаєвротрейд».

Поставка бітуму та мазуту на виконання договору № 32-6 від 25.01.2006 оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними, в яких одночасно зазначена сума товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправником бітуму та мазуту був ЗАТ «Лінік», а отримувачами - Старокостянтинівська та Дунаєвецька філії позивача. Після надходження зазначеного товару на станцію призначення Старокостянтинів-2 та Балин, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філіями бітум та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ «Мегаєвротрейд».

Дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту та понесених фактичних витрат до валових витрат, виникає за умови встановлення цієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Судом зазначено, що позивачем були отримані паливо-мастильні матеріали для ведення господарської діяльності. Відповідачем не спростовано факт використання позивачем паливно - мастильних матеріалів та дьогтю, отриманих згідно угод, укладених із ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» саме для господарської діяльності позивача.

Отже, позивачем були понесені реальні (фактичні) витрати на придбання товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тому мав право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів, а тому після цього сума сплаченого ПДВ періоду у звязку з цим придбанням має право до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова