Постанова № 32332809, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К-41900/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2а-13202/09/2670

за позовом Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку

„Укрсоцбанк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків: № 0000544310/3 від 16.06.2009, № 0000274310/3 від 16.06.2009.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 та складено акт № 565/43-10/00039019 від 22.10.2008.

За результатами перевірки та розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000544310/3 від 16.06.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок за землю юридичних осіб в сумі 263317, 95 грн.: 175545, 30 грн. основний платіж, 87772, 65 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2555/7/25-114 від 23.03.2009, прийнятим за результатами повторної скарги позивачу збільшено донарахований земельний податок на суму 13413, 09 грн. та застосовану штрафну (фінансову) санкцію на суму 6706, 55 грн. та прийнято відповідачем податкове повідомлення-рішення № 00000274310/3 від 16.06.2009, яким позивачу донараховано податок за землю юридичних осіб усього на суму 20119, 64 грн.: 13413, 09 грн. основний платіж, 6706, 55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, що позивач набув права власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Червонозоряний, 132, загальною площею 3387, 60 м2, оціночною вартістю 17210639 грн., яка була предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за міжбанківськими кредитами ЗАТ „Український кредитний банк", внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, тому позивач не є власником або землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 132, визначення позивачу податкових зобов'язань за платежем податок за землю юридичних осіб, є неправомірними.

Колегія судді касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України є: державний акт; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом; свідоцтво про право на спадщину; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У ст. 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ст. 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Частиною 3 ст. 30 Земельного кодексу України, при передачі підприємствами установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з земельного податку.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-13202/09/2670 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко