Ухвала суду № 32332758, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року м. Київ К-18225/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010

у справі №2а-13348/09/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Дельта Т»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.12.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі від 16.06.2009 №0007822301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість у розмірі 130413 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року, за результатами якої складено акт №5513/23-4/34946149 від 15.06.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.4 ст.1, пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразило в завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 130413 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0007822301/0 від 16.06.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (зокрема заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань подальших періодів) з податку на додану вартість у розмірі 130413 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, стали висновки акту перевірки про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» за договором №05.03.09/1 від 05.03.2009 щодо постачання щебеню фракції 5-20 в кількості 9633,4 т., загальною вартість 578004 грн., у т.ч. ПДВ 9633,4 грн.

П.4.2 договору оплата передбачена у безготівковій формі в національній валюті на умовах 100% попередньої оплати.

На виконання умов договору, позивачем згідно платіжного доручення від 05.03.2009 перераховано на поточний рахунок продавця грошові кошти в повному обсязі як передоплату за отримання товару.

Контрагентом позивача видано податкову накладну №46 від 06.03.2009, у якій відображено факт отримання від покупця за щебінь передоплати в сумі 578004 грн., у т.ч. ПДВ - 96334 грн.

Сплачена в ціні товару сума ПДВ, в розмірі 96334 грн., віднесена позивачем до складу податкового кредиту по декларації за березень 2009 року.

У податковій декларації за квітень 2009 року позивачем заявлена сума бюджетного відшкодування в розмірі 130413 грн., шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах.

Відповідач заперечуючи наявність у позивача бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2009 року, обґрунтовує свої доводи відсутністю у позивача права на включення до складу податкового кредиту за березень 2009 року суми ПДВ в розмірі 96334 грн. з суми предоплати, за якою фактично поставка товару не відбулася.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, були регламентовані пп.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом позивача, що зареєстрований платником податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7, та складеній відповідно до пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягали поставці.

Закон України «Про податок на додану вартість» право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов'язує з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачає відповідне коригування, зокрема покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судами обґрунтовано зазначено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не мають обмежень щодо включення податку на додану вартість, який сплачено у попередній оплаті постачальнику, до податкового кредиту. Факт проведення передоплати за товар, так само як можлива зміна в подальшому компенсації товару, самі по собі не можуть свідчити про безтоварний характер господарської операції.

За підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за даною операцією у відповідача відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2009 року.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук