Ухвала суду № 32332692, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/39241/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року

у справі № 2а-4598/09/1370 (82738/09)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтермаркет»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ТОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0000172351/0104/22-13827416/8106/22-015 від 02 липня 2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Галицькому районі міста Львова було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 451199,65 грн.

На підставі вищезазначеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172351/0104/22-113827416/8106/22-015 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» податкового зобов'язання за платежем податок на доходи нерезидентів у сумі 451199,65 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 902399,30 грн. відповідно до підпункту «в» п.13.1, п.13.2, п.13.5 ст.13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оцінюючи правомірність висновків контролюючого органу про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з нерезидентами, судами вірно встановлено, що відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 -13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У відповідності до п.1.21 ст. 1 Закону № 334/94-ВР доходами з джерелом їх походження з України є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо). Положеннями ст. 21 Конвенції між урядом України та урядом Республіки Польща «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень» передбачено, що види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, оподатковуються в цій Державі.

Статтею 4 вищевказаної Конвенції визначено термін «резидент однієї Договірної Держави» як особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

Керуючись вищезазначеними нормами законодавства та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди дійшли вірного висновку, що наявність довідки, яка підтверджує факт того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, є достатньою підставою для звільнення позивача від обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України.

У відповідності до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Наявні в матеріалах справи Довідки про місце проживання або місцезнаходження для податкових цілей (Сертифікат резиденції) за своєю формою відповідають вимогам п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, що дає підстави для звільнення резидентів Польщі від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з Конвенцією між урядом України і урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень в установленому порядку.

Стосовно оплати послуг резидента Польщі KANCELARIA PRAWNA J.CHALAS I WSPOLNICY SP.KOMANDYTOWA щодо підготовки проекту менеджерського контракту, оплати послуг нерезидента Reed Midem S.A. (Франція) в організації участі позивача у міжнародній виставці нерухомості «МАРІС 2007» та оплату послуг нерезидента Business Travel Iwona Oolec Polsкa (Польща) за бронювання та оплату авіаквитків по маршруту - Дюсельдорф-Варшава для працівників позивача на час ярмарку «Euro-Shop-2008» в м. Дюссельдорф (Німеччина), а також за пошук та забезпечення працівників Позивача помешканням на час ярмарку «Euro-Shop-2008» в м. Дюссельдорф (Німеччина), суди дійшли вірного висновку про те, що вказані доходи не слід оподатковувати у порядку і за ставками, визначеними ст. 13 Закону № 334/94-ВР, оскільки вони не є доходами з джерелом походження з України від провадження господарської діяльності в розумінні п. 13.1 ст. 13 цього ж Закону.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року у справі № 2а-4598/09/1370 (82738/09) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЛосєв А.М. підписРибченко А.О.