Ухвала суду № 32332671, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/9991/32191/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано- Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012р.

у справі №2-а-13/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» (надалі - ТОВ «Серін»)

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано- Франківської області (надалі - ДПІ у Надвірнянському районі Івано- Франківської області)

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними та визнання неправомірними дій посадових осіб, -

встановив:

У листопаді 2007р. позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання податкових повідомлень-рішень ДПІ у Надвірнянському районі Івано - Франківської області №000482301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007р. нечинними, а дій посадових осіб відповідача щодо відображення в акті проведеної перевірки висновків про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість, які не відповідають фактичним обставина - неправомірними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано - Франківської області №000482301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2007р., про що складено акт №980/23-32472639 від 29.10.2007р.

Висновками перевірки встановлено порушення п.3.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.1. 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.14.6 ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2007р. №0004812301/0 та №0004802301/0.

Так, під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що готова продукція ТОВ «Серін», а саме: пиломатеріали букові і хвойні сушені, поставлялась на експорт за цінами, нижчими собівартості її виготовлення. А саме, за період з 01.04.2007р. по 30.06.2007р. підприємством реалізовано на експорт продукції за цінами нижчими собівартості на суму 1714064,62грн.

За даними бухгалтерського обліку підприємства собівартість готової продукції реалізованої на експорт за цінами нижче собівартості (Дебет рахунку 90) за відповідний період склала 4601: 958.83грн. Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку від продажу товарів(робіт, послуг) пов'язаним особам, визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

З метою визначення розміру звичайних цін податковим органом були направлені запити щодо обґрунтування рівня цін на пиломатеріали до Івано-Франківської митниці, Івано-Франківської торгово-промислової палати та управління статистики, однак ними не було надано обґрунтованих відповідей, які дають можливість встановити рівень звичайних цін.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання .підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та податкових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг). Відповідно до Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.1996р. №124/96 реалізація певних товарів може здійснюватись по індикативних цінах. Пунктом 5 Положення встановлено, що рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари, зазначені у пункті 3 цього Положення, приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Такі рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Серін» в перевіреному періоді здійснювало реалізацію продукції на експорт, на яку індикативні ціни, передбачені зазначеним Положенням не встановлювались.

Згідно п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) «бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав - «прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Серін» для цілей оподаткування. дохід отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, зобов'язане було визначати виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу, так як покупці - нерезиденти не є платниками податку, встановленого ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як вбачається акту перевірки податковим органом вказується на неправомірність віднесення позивачем витрат на суму 9866,67грн. по контракту від 01.08.2003р. до складу валових витрат.

Судами встановлено, що позивачем віднесено до витрат підприємства в бухгалтерському обліку та включено до складу валових витрат в податковому обліку витрати на проживання та проїзд на території України фізичних осіб, які є працівниками виконавця по договору від 01.08.2003р. та не перебували з позивачем в трудових відносинах, а в підтверджуючих документах про надання їм відповідних послуг замовником та платником цих послуг зазначено ТОВ «Серін».

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п.п. 3.1.4, 4.1.2 контракту (контракт від 01.08.2003р. між ДП «Серін» ТОВ «Серін Юкей Лімітед» та приватною європейською компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Seri - UK LTD» про надання консультаційних послуг) замовник зобов'язується забезпечити персонал виконавця проживанням, харчуванням, здійснити придбання необхідних матеріалів для виконання умов контракту, самостійно оплатити витрати персоналу виконавця, пов'язані з їх проїздом та пересуванням та інші витрати, розрахунки замовника з третіми особами у зв'язку із забезпеченням персоналу виконавця проживанням, харчуванням та іншим, здійснюються ним самостійно та є його прямими витратами за даним контрактом.

Таким чином, з урахуванням приписів п.п.5.2.1 п.5.2ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем правомірно віднесено витрати персоналу виконавця по вказаному вище договору про надання консультаційних послуг від 01.08.2003р. до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати понесені позивачем у зв'язку із веденням господарської діяльності.

Слід також погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що твердження податкового органу щодо порушень відносно невідображення у податковій декларації про прибуток за І півріччя 2007р. висновків планової документальної перевірки за період з 01.04.2006р. по 30.03.2007р., оскільки рішення податкового органу за результатами зазначеної планової документальної перевірки за період з 01.04.2006р. по 30.03.2007р. були оскаржені в судовому порядку до господарського суду Івано-Франківської області, а отже вважаються неузгодженими до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Оскільки на час подання позивачем декларації про прибуток за І півріччя 2007р. рішення суду не набрало законної сили, то у платника податку не було підстав для відображення висновків попередньої перевірки в зазначеній декларації.

При цьому, приймаючи до уваги, що за наслідками проведеної перевірки підприємства позивача прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржені платником податку в судовому порядку, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави оскарження дій посадових осіб щодо викладення висновків в актах перевірки, які охоплюються позовною вимогою про скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано- Франківської області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов