Постанова № 32332517, 11.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 910/1576/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Єфременка О.О.

відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 14 491,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київгаз" про стягнення 14 491,81 грн. збитків понесених позивачем за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, а саме, з урахуванням уточненого розрахунку: 5 731,53 грн. - пені, 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат, 2 865,77 грн. - пені, 1 376,40 грн. - судового збору.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови в позові скаржник просить їх скасувати в цій частині, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 вересня 2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Київгаз" (покупець) було укладено Договір №14/2054/11 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

За умовами зазначеного Договору продавець передав у власність покупцю в жовтні-грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України природний газ, який використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації релігійними організаціями (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), в кількості 812,429 тис. куб. м. на загальну суму 1 780 449,92грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року.

30 вересня 2011 року між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 та № 3 якими було встановлено ціну природного газу.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно з п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Судами встановлено, що відповідач грошове зобов'язання по Договору за спожитий з жовтня 2011 року по лютий 2012 року природний газ виконав неналежним чином, з порушенням встановленого Договором строку його виконання, тобто після 10 числа місяця наступного за звітним по кожному періоду, чим порушив п. 6.1. Договору.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по Договору була відсутня.

У відповідності до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Так, у зв'язку з невчасним проведенням сплати вартості поставленого позивачем природного газу, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, з урахуванням уточненого розрахунку: 5 731,53 грн. - пені, 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятих судових рішень у справі в частині задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат, колегія вважає, що суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція повно та всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із обґрунтуванням оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50% пені в розмірі 2 865,76 грн., які при вирішенні даного питання виходили, зокрема, з того, що заборгованість по Договору за спірний період на момент подання позову у розмірі 1 780 449,92 грн. відсутня.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судами попередніх інстанцій нормам матеріального права.

Наведені висновки судів відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М. Грек