Постанова № 32332516, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5021/1191/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р.у справігосподарського суду Сумської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Суми,дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Суми,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент", м. Сумитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Сумипророзірвання договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку за участю представників:

позивача: ОСОБА_11 (представник за дов. від 05.01.2013р. №13/01-9),

відповідача: ОСОБА_12 (представник за дов. від 20.08.2012р. б/н),

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_5, в якому просив розірвати договір № б/н від 15.10.2004р., укладений між сторонами даного спору, про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, на думку позивача, своїх обов'язків щодо фінансування будівництва та компенсування витрат позивача не здійснив, чим порушив умови Договору. Крім того, як стверджує позивач, відповідач самовільно розпочав здійснення підприємницької діяльності у нежитловому приміщенні.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.02.2013 р. у справі № 5021/1191/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне фінансування будівельних робіт (далі за тестом - Договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язалися спільно фінансувати проведення будівельних робіт нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався компенсувати позивачеві 50% всіх понесених витрат та здійснювати 50% фінансування проекту (пункти 1.1., 2.2.1. Договору).

23.05.2008р. сторонами підписано акт до Договору в якому сторони підтвердили те, що загальна вартість будівельних робіт становить 8 562 000,00 грн., з яких 4 281 000,00 грн. сплачено позивачем, а 4 281 000,00 грн. сплачено відповідачем.

Позивач зазначає, що відповідачем вказана сума не сплачена і пояснює, що на підписання акту він погодився через те, що відповідач обіцяв вкласти грошові кошти у завершення будівництва та введення в експлуатацію вище зазначеного приміщення у сумі 4 281 000,00 грн. і вимагав гарантій у вигляді підписання вказаних вище договору та акту.

Будівництво нежитлових приміщень здійснювалось будівельною компанією ТОВ "Акцент", з якою позивач мав укладені договори підряду.

Судом встановлено, що згідно довідки ТОВ "Акцент" розмір фінансування будівництва склав 431 762,40 грн., який складається з внеску позивача на суму 204 091,20 грн., внеску відповідача на суму 123 586,00 грн., внесків ПП ОСОБА_6 на суму 63 877,20 грн. внесків ПП ОСОБА_9 на суму 35 208,00 грн. та внесків ПП ОСОБА_10

При цьому згідно матеріалів справи - пояснень сторін та нотаріально посвідченої заяви від ПП ОСОБА_9, вбачається що ПП ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_6 здійснювали оплату будівництва в рахунок внеску відповідача.

Таким чином загальний обсяг сплачених ТОВ "Акцент" сум для фінансування будівництва - 431 762,40 грн., складається з внесків зі сторони позивача на суму 204 091,20 грн., внесків зі сторони відповідача (з урахуванням внесків ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_9.) на суму 222 671,20 грн. та внесків ПП ОСОБА_10 на суму 5000 грн.

Щодо посилань позивача та відповідача на акт від 23.05.2008 р., то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, сам по собі таких акт не може бути підтвердженням вартості об'єкта будівництва.

Згідно звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ "Бюро Полекс" 23.11.2012р., ринкова вартість об'єкту нерухомості, що є предметом договору про спільне фінансування, становить 2607985 грн. Отже, посилання на акт від 15.10.2004р. (як і на будь-які інші аналогічні акти), якими визначена вартість об'єкту 8562000 грн. є необґрунтованими, оскільки двосторонній акт, підписаний сторонами не є належним підтвердженням вартості об'єкту будівництва.

Посилання позивача як на підставу вимоги щодо розірвання договору на те, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо відшкодування йому 4281000 грн., як вірно встановлено судом апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач фактично поніс такі витрати та надав відповідачу докази на підтвердження понесених ним витрат при пред'явлені претензії.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, господарським судом встановлено недоведеність позивачем того, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність у вказаному приміщенні та на вказаній земельній ділянці, та доказів того що дії відповідача порушують права позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду 1-ї та 2-ї інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваних рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

При цьому, враховуючи положення пп. 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а також те, що позовна заява у даній справі містить три вимоги немайнового характеру, судовий збір по кожній з яких відповідно до п. 2.11 Постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. має сплачуватись окремо, колегія зазначає, що сума, яка підлягає сплаті при подачі касаційної скарги у даній справі, становить 2408, 70 грн. ( 802,90 грн. х 3).

Натомість ФОП ОСОБА_4 сплатив лише 802,90 грн. судового збору, тобто недоплата становить 1605,80 грн., яка підлягає достягненню з ФОП ОСОБА_4, як заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, п.п.2,5 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. у справі №5021/1191/12 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, судовий збір за подачу касаційної скарги в сумі 1605, 80 грн.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко