Постанова № 32332502, 10.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 923/125/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2013 року у справі № 923/125/13-г Господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон, про стягнення 23 941,22 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Бережок С.І. (дов. № 14-65 від 22.03.13);

відповідача - Чернишова В.Г. (дов. № 4936/08 від 25.12.12),

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Херсонгаз" про стягнення 23 941,22 грн.

Вказував, що 26.11.10 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/1372/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався у 2011 році передати у власність покупцю імпортований природний газ у обсязі до 50 000 куб.м., а покупець - прийняти газ та здійснити його оплату на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині строків оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 16 306,69 грн. інфляційних втрат, 1 238,03 грн. 3 % річних та 6 396,50 грн. пені, а всього - 23 941,22 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2013 року (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16 306,69 грн. інфляційних втрат, 1 238,03 грн. 3 % річних та 1 720,50 грн. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині строків оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 6 396,50 грн. пені обґрунтоване пропуском позивачем строку позовної давності для звернення з даною вимогою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2013 року (колегія суддів у складі: Петрова М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколова С.І.) рішення скасовано в частині стягнення 16 306,69 грн. інфляційних втрат та 1 631,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на невідповідність розрахунку інфляційних втрат вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки прострочення оплати отриманого газу у лютому 2011 року та у грудні 2012 року складало менше 15 днів.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 258, 549-551 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 6 396,50 грн. пені та постановити в означеній частині нове рішення про задоволення даних вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.11.10 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/1372/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець зобов'язався у 2011 році передати у власність покупцю імпортований природний газ у обсязі до 50 000 куб.м., а покупець - прийняти газ та здійснити його оплату на встановлених договором умовах.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірника акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20 % - 437,44 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 624,64 грн. (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору до ціни газу, визначеної у п. 5.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234 грн., крім того ПДВ - 20 % - 46,80 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн. У разі поставки газу споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газо видобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20 % - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня 2011 року - лютого 2012 року передав ПАТ "Херсонгаз" природного газу на загальну суму 35 825 675,73 грн., оплату якого відповідач здійснив з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позов в частині вимог про стягнення 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині строків оплати отриманого природного газу є підставою для їх стягнення з останнього.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 16 306,69 грн., слід зазначити наступне.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи, що на час звернення з даним позовом індекс інфляції за спірний період вже був встановлений Держкомстатом, висновки суду апеляційної інстанції про неможливість стягнення інфляційних втрат за період менше місяця, не відповідають вимогам ст. 625 ЦК України.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 16 306,69 грн. інфляційних втрат з вказаних вище підстав, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови не виклав висновків щодо розгляду означених вимог, що є порушенням приписів п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, яким встановлені вимоги до резолютивної частини рішення.

Водночас за порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення 6 396,50 грн. пені за період з 14.03.11 по 18.01.12.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Сплата пені передбачена п. 7.2 договору, згідно якого у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується продавцем за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 7.7 договору).

Приписами ч. 2 ст. 260 ЦК України встановлено, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Пунктом 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, враховуючи зазначені правові норми, перебіг строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення неустойки починається від дня, коли у відповідача виникло зобов'язання сплатити суму боргу та не може бути змінений сторонами договору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Верховний Суд України в своїх постановах від 04.12.12 у справі № 17/034-11 та від 11.12.12 у справі № 15/046-11 виклав висновки про те, що пункту договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення продавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 11128 ГПК України унормовано, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Натомість суди попередніх інстанцій розглядаючи вимогу про стягнення пені зазначеної судової практики не врахували, не надали належної правової оцінки п. 7.7 договору та не застосували відповідних правових наслідків, що вплинуло на правильність розгляду вимог про стягнення пені.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 ГПК України" суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

В касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не оскаржує прийняті судами попередніх інстанцій у справі рішення в частині його вимог про стягнення інфляційних втрат.

Проте, як вже було зазначено вище, при здійсненні перегляду судових рішень, судом касаційної інстанції було встановлено, що судом першої інстанції не обґрунтовано підстав задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, а судом апеляційної інстанції здійснено їх розрахунок з порушенням вимог ст. 625 ЦК України та Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р від 03.04.97, а також в резолютивній частині постанови не викладено висновків щодо розгляду означених вимог.

Оскільки для правильного розрахунку інфляційних втрат необхідно встановити кількість днів прострочення відповідачем оплати отриманого природного газу в кожному місяці, що не було встановлено судами попередніх інстанцій та враховуючи передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не може бути встановлено судом касаційної інстанції, а також не було встановлено наявності у позивача права для звернення з вимогами про стягнення пені у заявленому ним періоді та розмірі у відповідності з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, рішення та постанова у справі в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та пені підлягають скасуванню з передачею справи в означеній частині вимог на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити періоди прострочення відповідачем оплати отриманого ним природного газу та перевірити надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та пені у відповідності з вказаними вище нормами матеріального права.

Водночас підлягає скасуванню оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 631,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 799,52 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки питання розподілу судових витрат буде вирішуватись судами при здійсненні нового розгляду.

В решті прийняті у справі судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2013 року та рішення Господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2013 року у справі № 923/125/13-г в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 16 306,69 грн. інфляційних втрат, 6 396,50 грн. пені, 1 631,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 799,52 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги скасувати.

3. Справу № 923/125/13-г в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 16 306,69 грн. інфляційних втрат та 6 396,50 грн. пені передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2013 року у справі № 923/125/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Подоляк О.А.