Ухвала суду № 32332312, 05.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.справа № 2а/0470/7817/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Чепурко А. В.

за участю представників:

прокурора: - Слюсар Я.В.

позивача: - Лихоліт О.С. дов вді 02.01.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року

у справі № 2а/0470/7817/11

за позовом прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 954,32 грн.,-

встановила:

Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1954,32 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 38), в якій просить скасувати постанову суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначає, що як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, на яку розповсюджуються положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», він не повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України, які є цільовими загальнообов'язковими платежами та не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу.

Відповідач, його представник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позвиач є фізичною особою - підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування - є платником єдиного податку.

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривої о Рогу Дніпропетровської області за №0413039946 та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно наданого суду витягу з картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сума заборгованості зі сплати страхових внесків, що підлягає сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області становить 1954,32 грн., виникла за період березень 2006 року - квітень 2011 року.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини 5 пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Частиною 6 вказаного пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сила їй страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування га сум штрафних санкцій, нарахованих га/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших законів та нормативних актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому закону.

Виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до Прикінцевих Положень Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону.

Наведеним Законом визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

В якості страхувальників і платників страхових внесків в цьому Законі визначені, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Цим Законом, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», на який посилається позивач, регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва, а страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування.

Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не передбачено, а відтак, у випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло правовідносин, але є різними за юридичною силою, переважному застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за юридичною силою, тобто застосуванню в даному випадку підлягає саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом для відповідача є календарний місяць.

У відповідності до змін внесених до підпункту 4 пунктах 8 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску визначається зазначеними особами самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На підставі ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та або не сплачені страхувальниками у зазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, тобто недоїмкою.

Відповідно до пп. «б» п. 8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків органи Пенсійного фонду надсилають страху вальку вимогу про сплату недоїмки.

У відповідності до пп. 7 п. 8 3 означеної Інструкції вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 8.4 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 встановлено, що протягом десяти робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Як встановлено судом, 29.03.2011 управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 пред'явлена вимога про сплату боргу № Ф-102-у на суму 1954,32 грн., отримана відповідачем (а.с.4).

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідачем вказана сума сплачена не була, позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував усі обставини у справі та застосував належні норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/7817/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко