Постанова № 32332309, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. справа № 2а-9941/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Гавриленко Д. В. (дов. від 04.04.2012 р. №33/8/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

у справі № 2а-9941/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.10 № 0001200802,-

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.10 № 0001200802, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 680,00 грн. за порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним визначенням відповідачем суми штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, оскільки у позивача відсутня прострочена дебіторська заборгованість по договору, укладеному між ним та ЗАТ «Экопси Консалтинг», що підтверджується первинним документами та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011, а відтак відсутнє порушення вимог валютного законодавства в частині відображення простроченої суми в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач фактично не отримував консультаційних послуг за укладеним з ЗАТ «Экопси Консалтинг» договором від 03.11.2005 № 09/05-09, що встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 по справі №22а-1982/08.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.96), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжтрансформатор» з питання дотримання вимог податкового за період з 01.01.2009 по 31.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.06.2010, за результатами якої складений акт №363/08-02/00213428 від 12.11.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, а саме: позивачем при наявності простроченої дебіторської заборгованості з нерезидентом у розмірі 401152, 80 рос. руб. не відображено у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами, станом на 01.01.2009, 01.04.2009, 01.07.2009, 01.10.2009, 01.01.2010, 01.04.2010.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що укладений між позивачем та ЗАТ «Экопси Консалтинг» договір щодо надання послуг в області управлінського консультування №09/05-09 від 03.11.2005 з боку нерезидента не виконаний, тоді як позивачем на виконання вказаного договору платіжними дорученнями №287 від 22.11.2005 та №302 від 29.11.2005 перераховано на розрахункові рахунки ЗАТ «Экопси Консалтинг» загальну суму у розмірі 401152,80 рос. руб. за послуги в галузі управлінського консультування. Отже кошти в розмірі 401152,80 рос. руб., що були перераховані на рахунки ЗАТ «Экопси Консалтинг», фактично належать ВАТ «Запоріжтрансформатор».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001200802 від 19.11.2010, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 680,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з судом першої інстанції, який, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, встановив, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2005 між ЗАТ «Экопси Консалтинг» (консультант) та позивачем (клієнт) укладений договір щодо надання послуг в області управлінського консультування №09/05-09, предметом якого є надання консультаційних послуг: розробка та проведення Центром розвитку «Менеджерські компетенції, включаючи розвиток по комерційним компетенціям та наданням індивідуальних консультацій по вдосконаленню комерційних навичок». Строк надання консультаційних послуг: з 01.11.2005 по 30.11.2005. Місто надання послуг - Москва. Вартість надання послуг - 339960 рос. Руб., сума ПДВ 61192 рос. рублів, всього - 401152,8 рос. рублів.

Відповідно до наявних документів (лист позивача від 07.11.2005, лист ЗАТ «Экопси Консалтинг» №120 від 07.11.2005) надання консультаційних послуг безпосередньо здійснювалось на території позивача.

Факт виконання консультаційних послуг підтверджується актом про надання послуг від 24.11.2005, який виходячи з його змісту, є підставою для відображення відповідної господарської операції в бухгалтерському обліку згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Доказами оплати є платіжне доручення №287 від 22.11.2005 на суму 200576,40 рос. руб. та №302 від 29.11.2005 на суму 200576,40 рос. руб.

Суд першої інстанції правильно встановивши, що акт про надання послуг за договором №09/05-09 від 03.11.2005 містить всі законодавчо передбачені реквізити, разом з тим дійшов помилкового висновку, що оскільки у особи, яка підписала вказаний акт зі сторони позивача, відсутні повноваження щодо його підписання, у суду відсутні можливості визначити достовірність вказаного акту.

Висновок суду першої інстанції про фактичне неотримання позивачем послуг за вказаним договором з посиланням на те, що повірена особа позивача (Ежаченко П. П.) на момент підписання акту надання послуг від 24.11.2005 не мала повноважень щодо його підписання, так як термін довіреності №1/14-167 від 07.11.2005 сплинув 11.11.2005, за встановлених обставин справи, фактичних дій сторін на вказаним вище договором, є помилковим, суперечить ст.241 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 у справі №5/184/07-АП за позовом між тими ж сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 у справі №5/184/07-АП скасовано. Постанову господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0 від 12.03.2007, № 0000180802/1 від 15.05.2007 (яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у сумі 46946,95 грн. на підставі акту перевірки № 80/08-02/00213428 від 26.02.07) скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Одночасно встановлено, що питання щодо отримання позивачем послуг за імпортними операціями від нерезидента ЗАТ «Экопси Консалтинг» за договором №09/05-09 від 03.11.2005 було предметом дослідження в межах справи Запорізького окружного адміністративного суду № 2а-25/10/0870 між тими ж сторонами.

Правомірність укладення позивачем вищезазначеного договору та факт отримання консультаційних послуг в межах вказаного договору встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі №2а-25/10/0870, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так судом встановлено, що надання консультаційних послуг за вказаним договором передбачено здійснювати в м. Запоріжжя, про що сторони домовились шляхом обміну листами, які відповідно до п.9.2 договору є його невід'ємною частиною (лист позивача від 07.11.05, лист ЗАТ «Экопси Консалтинг» від 07.11.05 № 120 - а.с.70, 71).

Факт надання консультаційних послуг за цим договором в м. Запоріжжя підтверджується розпорядженням позивача від 08.11.05 № 1188 «Про проведення тренінгу для відділу продаж «Розвиток комерційних компетенцій», листуванням між позивачем та його контрагентом, копіями проїзних документів та посвідчень на відрядження до м. Запоріжжя фахівців з проведення тренінгу, методичними матеріалами, які надавались учасникам тренінгу.

Метою проведення тренінгу відповідно до Програми центру розвитку (додаток № 1 до договору № 09/05-09 від 03.11.05), було підвищення комерційних навиків відповідних працівників по збільшенню обсягу продажу продукції, що безпосередньо пов'язано з діяльністю підприємства. Навчання проводились відповідно до плану підготовки та підвищення кваліфікації співробітників підприємства ВАТ «Запоріжтрансформатор».

На підтвердження виконання ЗАТ «Экопси Консалтинг» договору щодо надання послуг в області управлінського консультування №09/05-09 від 03.11.05 між нерезидентом та позивачем підписаний акт про надання послуг від 24.11.05, який містить всі реквізити відповідно до вимог, які ставляться Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи документи в повній мірі підтверджують факт надання позивачеві консультаційних послуг нерезидентом за договором №09/05-09 від 03.11.2005, а відтак у позивача відсутня прострочена дебіторська заборгованість по вищевказаному договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення позивачем відображення у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами простроченої дебіторської заборгованості в розмірі 401152, 80 рос. руб., нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680,00 грн. є безпідставним, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 №0001200802 є протиправним, підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 у справі №2а-9941/10/0870 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 №0001200802.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко