Рішення № 32331022, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/16660-2012 04.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК Ltd"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003"

про визнання недійсним договору застави

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники :

Від позивача: Клєц С.С.

Від відповідача: не з'явився,

Від третьої особи: Дячок І.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання недійсним договору застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір застави № 24 від 01.09.2006 зі сторони заставодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК Ltd» укладено Генеральним директором, який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.12 за вищезазначеним позовом порушено провадження, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13003» та призначено справу до розгляду на 06.12.12 року.

04.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.12.2012 судом оголошено перерву до 26.12.2012 року.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 5011-8/16660-2012 передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 5011-8/16660-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 31.01.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/16660-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/16660-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 31.01.2013 року.

У зв'язку із нез'явленням представника третьої особи у судові засідання ухвалами Господарського суду м. Києва від 31.01.2013 та 28.02.2013 розгляд справи відкладався відповідно на 28.02.2013 та 14.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.03.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/16660-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Шаптали Є.Ю. та Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2013 справу № 5011-8/16660-2012 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її розгляд на 04.04.2013 року.

04.04.2013 ухвалою суду розгляд справи відкладений у зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/16660-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Сташків Р.Б. та Літвінова М.Є., у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 справу № 5011-8/16660-2012 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її розгляд на 19.04.2013 року.

19.04.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про накладення арешту на майно у порядку статті 1057 Цивільного кодексу України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 та 30.05.2013 розгляд справи відкладався на 30.05.2013 та 13.06.2013 відповідно, у зв'язку із неприбуттям до судового засідання третьої особи та необхідністю надання додаткових пояснень у справі.

13.06.2013 за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу про продовження строка розгляду даної справи на 15 днів та відкладення розгляду справи.

Третьою особою 03.07.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подані письмові пояснення.

Оскільки суддя Сташків Р.Б. перебуває у відпустці з 01.07.2013, Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/16705-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Нечай О.В. та Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 04.07.2013 справу прийнято до свого провадження зазначеною вище колегією суддів та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.07.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та виклик колишнього Генерального директора ТОВ «ВКФ «АМК Ltd» Іржаненко О.М. для дачі пояснень з приводу обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2013 просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Під час судового засідання представник третьої особи виклав свою правову позицію по суті спору, яка також відображена у письмових поясненнях, які містяться у матеріалах справи.

Суд заслухавши представників сторін, з'ясувавши їх думку щодо можливості переходу до розгляду справи по суті, відхилив клопотання відповідача про виклик колишнього Генерального директора та відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Положеннями статті 30 ГПК України передбачено, що у судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під ча судового розгляду.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, зокрема у разі нез'явлення до судового засідання представників сторін, а також у разі необхідності витребування нових доказів.

Судове рішення не може ґрунтуватися на усних заявах представників сторін та на їх припущеннях при ненаданні чи відсутності у справі відповідних доказів, а стверджуючи про недійсність договору з підстав перевищення повноважень представника при підписанні договору, позивач має довести суду зазначені обставини належними доказами.

За приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Так, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (Банк), правонаступником якого є відповідач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 24-06V (а. с. 8-10).

За умовами зазначеного кредитного договору, Банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію у сумі 3500000,00 доларів США строком з 01.09.2006 по 31.08.2011 із сплатою 13,2% річних для поповнення обігових коштів.

У подальшому між сторонами внесено зміни до Кредитного договору № 24-06V від 01.09.2006 шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 11.09.2006 (а. с. 11), Додаткової угоди № 2 від 17.10.2006 (а. с. 12), Додаткової угоди № 3 від 17.10.2006 (а. с. 13), Додаткової угоди № 4 від 02.11.2006 (а. с. 14), Додаткової угоди № 5 від 20.05.2008 (а. с. 15), Додаткової угоди № 6/1 від 04.10.2008 (а. с. 16), Додаткової угоди № 7 від 14.10.2008 (а. с. 17), Додаткової угоди № 8 від 17.11.2008 (а. с. 18) та Додаткової угоди № 9 від 04.11.2009 (а. с. 19). Зазначеними додатковими угодами сторонами змінювались умови кредитного договору щодо розміру ліміту кредитної лінії, щодо графіку повернення суми кредиту, розміру відсоткової ставки річних за користування кредитними коштами, а також змінювалась редакція розділу 5 «Гарантії виконання позичальником зобов'язань по цьому договору» Кредитного договору № 24-06V від 01.09.2006 року.

Так, у редакції Додаткової угоди № 9 від 04.11.2009, п.5.1. викладений з наступним змістом: «В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Банку заставу згідно договору застави №24/2 від 01 вересня 2006 року, договору іпотеки від 05 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим № 7030, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим № 7067, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року, посвідчений під реєстровим №7061, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим № 7063, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим № 7065, договору іпотеки від 17 жовтня 2006 року посвідчений за реєстровим № 7992, договору іпотеки від 17 жовтня 2006 року посвідчений під реєстровим № 7990».

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Кредитним договором № 24-06V від 01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» укладено Договір застави № 24 від 01.09.2006 року (а. с. 85-87).

Відповідно до пункту 1.3. Договору застави, даним договором забезпечується виконання Заставодавцем основного зобов'язання по поверненню Заставодержателеві Кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору.

Предметом застави, п. 1.4. Договору, є акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003» (код ЄДРПОУ 03114260) номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1326687 штук, код випуску UA1009331000.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, стверджує, що йому стало відомо про існування Договору застави № 24, укладеного 01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd», із листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» № 37-1/8 від 01.11.2012 (а. с. 170). У зазначеному листі вказано, що ТОВ «Інвестофіс» здійснювало ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003» з 21.06.2005 до 20.01.2012 року. Крім того, у листі значиться інформація, що акції у кількості 1326687 штук, які належать ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd», знаходяться на зберіганні у Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та перебувають у заставі цього ж банку.

Підставою визнання Договору застави № 24 від 01.09.2006 недійсним, позивач зазначає укладання його особою - Генеральним директором Іржаненко О.М. із перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом.

Так, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» посилається на те, що Статут позивача визначає межі компетенції виконавчого органу та зборів учасників (а.с. 20-32).

Пунктом 10.1. статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або їх представників.

Відповідно до п. 10.5. статуту, збори учасників приймають рішення шляхом голосування та оформляють їх протоколами.

У пункті 10.13. статуту закріплено, що збори учасників правомочні приймати рішення з будь- яких питань діяльності товариства.

Положеннями 10.14. статуту встановлено, що повноваження, зокрема, передбачені, зокрема, підпунктом «н» - надання письмової згоди на укладення Генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи іншого відчуження майна товариства, - належать до виключної компетенції зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Виконавчим органом є генеральний директор, який обирається загальними зборами учасників товариства (п. 11.1. Статуту).

За приписами п. 11.4. статуту, генеральний директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Відповідно до п. 11.6.3. статуту, укладення генеральним директором правочинів купівлі- продажу, постачання, міни, дарування, застави чи інше відчуження майна товариства можливе лише за наявності письмової згоди на це учасників товариства, що оформлюється протоколом загальних зборів учасників товариства.

Як стверджує позивач, органами управління позивача (загальними зборами) не приймалось жодного рішення про укладення Договору застави № 24 від 01.09.2006 та про передачу у заставу акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13003» (код ЄДРПОУ 03114260) номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1326687 штук, код випуску UA1009331000.

Відповідач, заперечуючи проти позову, неодноразово звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності з тих підстав, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, з огляду на це та враховуючи, що укладений Договір застави № 24 датується 01.09.2006, позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений вимогами чинного законодавства.

Крім того, ПАТ «Брокбізнесбанк» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на положення ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає ввід її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. До того, відповідач стверджує, що ст.181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України чи будь-якою іншою нормою не передбачено обов'язку іншої із сторін перевіряти наявність обмежень повноважень, окрім тих, що внесені до ЄДР. Додатково, у якості доказу надання згоди на укладення Догоовру застави № 24, відповідачем подано до суду Витяг з протоколу засновників ВКФ «AMK Ltd» ТОВ № 4 від 29.08.2006 року (а. с. 182).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Як вбачається із Договору про заставу № 24 від 01.09.2006 заставодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» від імені якої на підставі Статуту діяв Генеральний директор Іржаненко Олексій Мойсейович.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Положеннями частини 3 вказаної статті встановлено,що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. При цьому рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до норм статті 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (ч. 1). У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства, як то перебачено положеннями частини 2 статті 145 ЦК України.

За приписами ч. 3 вказаної вище статті ЦК УКраїни, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань, при цьому такі питання, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК України).

Нормами статтей 58-60 Закону України «Про господарські товариства» визначені правові ознаки та аспекти вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю, чітко окреслено обсяги компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а також наведено порядок прийняття рішень загальними зборами. Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання Договору застави № 24 від 01.09.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Протоколом № 3 від 21.10.2005 Загальних зборів Учасників (Засновників) Виробничо-комерційної фірми «AMK Ltd» (товариства з обмеженою відповідальністю) та зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державної адміністрації 15.11.2005 року.

Так, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

До того ж, пункт 10.14. Статуту позивача містить перелік питань, що належать до компетенції Зборів Учасників, зокрема п.п. «н» визначено таке питання, як надання письмової згоди на укладення Генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи іншого відчуження майна товариства.

Витяг з протоколу засновників ВКФ «AMK Ltd» ТОВ № 4 від 29.08.2006, який наявний у матеріалах справи, з огляду на вищенаведені норми закону, не може вважатися підтвердженням надання повноважень Генеральному директору на укладання Договору застави, оскільки зазначений витяг оформлений із порушеннях норм чинного законодавства.

Дослідивши зазначений Витяг з протоколу, суд зауважує, що останній підписаний Генеральним директором Іржаненко О.М. та Головним бухгалтером Рябич Т.А., що суперечить положенням статті 60 Закону України «Про господарські товариства», якою передбачено, що голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів. Крім того, за приписами ч. 6 ст. 62 зазначеного Закону, генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Крім того, зі змісту Статуту позивача не вбачається підстав надання права генеральному директору товариства обіймати посаду голови загальних зборів, вести протокол зборів та надавати витяги з нього.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, факт відсутності повноважень у Генерального директора Іржаненка О.М. на укладання договору застави № 24 від 01.09.2006 підтверджений належними та допустимими доказами, а також не спростований відповідачем, що у відповідності до положень статтей 203 та 215 Цивільного кодексу України, є підставою визнання зазначеного правочину недійсним. Тому суд вважає позовні вимоги ТОВ «ВКФ «AMK Ltd» такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності, як того вимагає відповідач у своїх заявах, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до стаття 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено представником позивача у межах розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, що визнані судом належними та допустимими, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» дізналось про існування оспорюваного Договору застави № 24 від 01.09.2006 з листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» № 37-1/8 від 01.11.2012 троку. Тобто, позивач дізнався про наявність свого порушеного права у листопаді 2012 року та звернувся до суду у межах трьохрічного строку, як того вимагає положення Цивільного кодексу України, що також підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції відділу діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, який датується 22.11.2012 року.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Так, у предмет доказування обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів у даній справі входять обставини, що стосуються безпосередньо укладання, зміни, виконання даних правочинів та їх відповідність нормам законодавства у момент укладання.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про дотримання позивачем строків позовної давності для зверненням із позовом до суту, а тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні, а такі клопотання відповідача не підлягають задоволенню.

Щодо вимог, викладених відповідачем у заяві про накладення арешту на майно у порядку статтей 1057-1 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне. Оскільки судом не визнано оспорюваний правочини недійсним, тому суд вважає безпідставним застосовувати положення зазначеної статті з метою застосування наслідків недійсності Договору застави № 24 від 01.09.2006 року. Крім того, норми 1057-1 ЦК України застосовуються судом при розгляді справ, щодо визнання недійсності правочинів, укладених у термін після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012, тобто після 04.11.2012 року.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 49, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про визнання недійсним договору застави № 24 від 01.09.2006 - задовольнити повністю.

Визнати Договір застави № 24 від 01.09.2006, укладений між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) та Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» (01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 3; ідентифікаційний код 21490729) у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором № 24-06V від 01.09.2006 року недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) на користь Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «AMK Ltd» (01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 3; ідентифікаційний код 21490729) 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.07.2013 року.

Повний текст рішення виготовлено - 09.07.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Нечай

Суддя М.Є. Літвінова