Ухвала суду № 32330185, 10.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р.

Справа № 1570/6643/2012

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м.Одеси про визнання протиправної бездіяльність та стягнення коштів, –

В С Т А Н О В И В:

01.11.2012р. приватне підприємство "Вестра" (надалі – ПП "Вестра") звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси про визнання протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2285143,48грн. та податку на додану вартість у сумі 5096258,36грн., які були зараховані до бюджету, у загальній сумі 7381401,84грн., та стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2285143,48грн. та податку на додану вартість у сумі 5096258,36грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 7381401,84грн. /т.2 а.с.131-132/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2012р. між ПП «Вестра» та компанією «RANDLUX SALES INС» Panama укладено контракт №ВЕАА/12, відповідно до якого компанія зобов'язується постачати, а позивач приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки або інвойсів, оплата за товар здійснюється у вигляді передоплати або відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно інвойсів, умовами поставки є CIF Одеса, CIF Іллічівськ (в редакції Інкотермс 2000). /т.2 а.с.38-41/

На виконання контракту компанія «RANDLUX SALES INС» Panama поставила ПП «Вестра» товар загальною фактурною вартістю 33560561,05грн., згідно інвойсів.

Позивачем, в свою чергу, до Південної митниці були подані вантажні митні декларації задекларованого товару.

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях, у графі 22 та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 33560561,05грн.

ПП «Вестра» у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, в результаті чого загальна вартість товару склала 56756709,42грн.

В результаті збільшення митної вартості товару, збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита на суму 2285143,48грн. та податку на додану вартість на суму 5096258,36грн., у загальній сумі 7381401,84грн.

Зазначені ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

Згідно із відмітками Південної митниці на вантажних митних деклараціях позивачем було сплачено до державного бюджету мито в сумі 5618540,17грн. та податок на додану вартість у сумі 12475049,91грн., у загальній сумі 18093590,08грн.

30.07.2012р. ПП «Вестра» було направлено до Південної митниці заяву № 30-07/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ. /т.2, а.с.63-65/

Не отримавши відповідь, 30.10.2012р. ПП «Вестра» повторно звернулося із заявою № 30-10/1/5 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів. /т.2, а.с.67-68/

Листом від 08.11.2012р. №8/42-02/22492 /т.2 а.с.153/, митницею зазначено, що ПП «Вестра» було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД.

Разом з тим, порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів на час їх проведення був врегульований наказом Держмитслужби України № 314 від 20.04.2005 року «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» (далі Порядок № 314). Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що під час митного контролю і оформлення товарів підрозділом митного оформлення здійснюється, зокрема, перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які перемішуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. (ст.260 МК України)

Згідно із п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі Порядок № 1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пунктів 10,11 Порядку №1766 було передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку № 1766).

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару, що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача. Митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтями 261, 262 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно із ст.ст.266, 267 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 273 МК України митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, резервний метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості.

Відповідно до ст.273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Статтею 265 МК України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про визначення митної вартості.

У вантажно-митних деклараціях зазначені фактурна (договірна) вартість товару (графа 22, 42), митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості (графа 12, 45). У позивача наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти) та рахунки - фактури (інвойси), що були надані відповідачу митному органу під час митного оформлення товару.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №10222 №1570/6643/2012 від 25 березня 2013 року вартість товарів, відображена у вантажних митних деклараціяхна суму 56756709,42грн., на які нараховані митні платежі Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «RANDLUX SALES INС» Panama на адресу ПП«Вестра» у відповідності з вимогами контракту у розмірі 18093590,08грн., в тому числі: мито у розмірі 5618540,17грн., ПДВ у розмірі 12475049,91грн. (5618540,17грн. + 12475049,91грн. = 18093590,08грн.), документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ПП «Вестра» зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «RANDLUX SALES INС» Panama на адресу ПП «Вестра» у відповідності з умовами контракту у розмірі 7381401.84грн.. у тому числі мита у сумі 2285143,48грн. та податку на додану вартість у сумі 5096258,36грн. ( т.2, а.с.121- 128)

Таким чином суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару зазначена позивачем у вищевказаних ВМД за резервним методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів.

Відповідно до вимог ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів л відповідного бюджету.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України „Про виконавче провадження", та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 року №845.

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п.п.16,19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року №845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права, тому в порядку ст.200 КАС України постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: