Рішення № 32327441, 04.07.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/294/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Галіян І.М. Провадження № 22-ц/789/842/13 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Хоми М.В.

суддів - Загорського О. О., Козака І. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - пелянтів та їх представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. В обґрунтуванні позовних вимог посилаються на те, що згідно вироку Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.12.2012р., який вступив у законну силу, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за нанесення позивачу ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 7 495 грн. 66 коп., яка полягає у матеріальних витратах на лікування у сумі 2495, 66 грн., та 5 000 грн., витрачених на правову допомогу при розгляді кримінальної справи. Крім цього, йому спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінив у розмірі 50000 грн., яка полягала в тому, що ОСОБА_2 знаходився на тривалому стаціонарному лікуванні, терпів нестерпні фізичні болі, був позбавлений статевого життя, а також нормального святкування державних та релігійних свят, зустрічі з дітьми, батьками, родиною та знайомими, тривалий час не міг працювати, тому не мав заробітку.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок скоєного злочину їй завдано матеріальних та моральних збитків, а саме матеріальних на суму 666,74 грн. - на транспортні витрати по доставці до лікарні чоловіка та його відвідин у лікарні, та моральні збитки, що виразилась в довгостроковому хвилюванні за стан здоров'я чоловіка. Моральну шкоду позивачка ОСОБА_1 оцінила у сумі 22 000 грн.

Також позивачі просили стягнути витрати на правову допомогу по цивільній справі у розмірі 2000 грн.

Рішенням Монастириського районного суду позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 частково задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 4000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 894 грн. 66 коп. (вісімсот дев'яносто чотири грн.. шістдесят шість коп.) - витрат на правову допомогу, а в іншій частині вимог про стягнення цих витрат відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення суду і ухвалити нове в частині стягнення моральної шкоди, яким стягнути моральну шкоду в його користь у розмірі 50 000 грн., посилаючись на незаконність рішення суду та невідповідність висновків обставинам справи. Зокрема, вказує, що визначений судом розмір моральної шкоди 4 000 грн. є занадто малим, суд не в достатній мірі врахував, що відповідачем нанесено позивачу середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв"язку із вчиненням злочину позивач переніс значні фізичні та душевні страждання, порушився його звичний ритм життя, тривалий час він знаходився на стаціонарному лікуванні.

ОСОБА_1 не згідна із рішенням суду в частині відмови їй у стягненні матеріальної шкоди, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю. Посилається на те, що суд не врахував, що вона є потерпілою у кримінальній справі і в зв"язку з цим незаконно відмовив їй у стягненні матеріальної шкоди.

Крім цього, обоє апелянтів вважають, що суд неправомірно занизив суму стягнення витрат на правову допомогу, стягнувши в користь їх обох лише 894 грн. 66 коп, в той час як ними витрачено на послуги адвоката по 1000 грн. кожним, а всього 2 000 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянтів та їх представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року близько 16:00 год. на вулиці у с. Підлісне Монастириського району між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_2 один удар ногою в пах, а також декілька ударів ногами та руками по голові та тілу позивача. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що проявилась у струсі головного мозку; закритої травми калитки, що супроводжувалась забоєм яєчок та ускладнилась посттравматичним орхоепідідімітом зліва, гострою водянкою оболонок лівого яєчка, гематомою придатка яєчка зліва; синця, садна та рани на обличчі, синця та садна на правій руці; синців на ногах; садна на правій нозі.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправоміриними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У зв"язку із злочинними діями ОСОБА_3 ОСОБА_2 була спричинена матеріальна шкода у розмірі 7495, 66 грн., яку суд правильно стягнув із відповідача.

Разом з тим, стягуючи в користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., суд неповно з"ясував обставини справи, не врахував усіх обставин, які мають істотне значення, та визначив розмір моральної шкоди, який не відповідає глибині душевних та фізичних страждань ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вірно врахував, що в результаті незаконних дій відповідача ОСОБА_2 зазнав фізичних та моральних страждань, що виразились у втраті душевного спокою на тривалий час, спричиненні негативних емоцій та переживань, порушення звичного ритму життя, перебування на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні.

Однак судом не враховано характер правопорушення, вчиненого відповідачем, а саме умисне нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, не враховано характер нанесених ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та спричинених у зв"язку із цим моральними стражданнями.

Також судом не враховано, що оскільки робота ОСОБА_2 до вчинення відносно нього злочину була пов"язана із фізичною працею за кордоном, після перенесених травм ОСОБА_2 заборонена важка фізична праця, що стверджується медичною довідкою, у зв"язку із цим він позбавлений можливості працювати, що також викликає моральні страждання через неможливість матеріально утримувати свою сім"ю.

У зв"язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в користь ОСОБА_2 слід змінити, збільшивши розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 з 4 тис.грн. до 15 тис. грн.

В решті рішення суду є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд неправомірно відмовив їй у стягненні матеріальної шкоди у сумі 666,74 грн. - на транспортні витрати по доставці до лікарні чоловіка та його відвідин у лікарні, колегія суддів до уваги не приймає, так як дані доводи є безпідставними, судом вірно відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів про те, що суд неправомірно занизив суму стягнення витрат на правову допомогу, стягнувши в користь їх обох лише 894 грн. 66 коп, в той час як ними витрачено на послуги адвоката по 1000 грн. кожним, а всього 2 000 грн., оскільки судом на підставі Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", з врахування кількості та тривалості судових засідань, правильно визначено розмір витрат на правову допомогу у сумі 894, 66 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Монастириського районного суду від 23 травня 2013 року змінити в частині стягнення моральної шкоди в користь ОСОБА_2, збільшивши розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 з 4 тис.грн. до 15 тис. грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома