Ухвала суду № 32326606, 20.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2191/13 20.06.2013 20.06.2013 20.06.2013

Провадження №22-ц/784/1917/13

Категорія 37 Головуючий у першій інстанції Біцюк А.В.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю:

прокурора Добрікової І.В.,

представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення

Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року

за позовом

прокурора Казанківського району Миколаївської області в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області до Казанківської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту і свідоцтва про право на спадщину, скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року прокурор звернувся з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги він зазначав, що 19 січня 2000 року секретарем Дмитрівської сільської ради Баланенко Л.Г. зареєстровано заповіт складений від імені ОСОБА_6 на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Дімітрова, на користь ОСОБА_4.

ОСОБА_4 23 грудня 2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину. За її заявою голова Казанківської райдержадміністрації видав розпорядження за № 246-р від 15 травня 2009 року «Про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитрівської сільської ради», а 7 грудня 2009 року їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,93 га. в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району.

Проте заповіт є недійсним оскільки складений з порушенням встановленого порядку та неналежною особою. Крім того, заповіт підписаний від імені ОСОБА_6 іншою особою.

Посилаючись на це, прокурор просив визнати недійсними вказаний заповіт та свідоцтво про право власності на спадщину, скасувати згадане розпорядження, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачці, а також повернути земельну ділянку до земель державної власності.

Вказуючи, що прокурору стало відомо про заповіт, незаконні розпорядження та державний акт на земельну ділянку лише в серпні 2012 року, прокурор просив поновити строк позовної давності.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року позов задоволено. Прокурору поновлено строк позовної давності. Угоди та свідоцтво визнані недійсними, розпорядження скасовано, а земельна ділянка передана до земель державної власності. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову та залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що заяву подано від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи.

Прокурор заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 За життя, на підставі сертифіката на земельну частку (пай) виданого головою Казанківської державної адміністрації від 10 квітня 1997 року, вона мала право власності на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Дімітрова, розмірами 9,37 умовних кадастрових га.

20 січня 2000 року від її імені було складено заповіт на земельну частку (пай) на користь ОСОБА_4, 1989 року народження, яка змінила прізвище на ОСОБА_4.

Як виходить із спадкової справи після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 16 вересня 2008 року, надавши дублікат заповіту. 23 грудня 2008 року їй державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Встановивши, що в заповіті посвідчувальний напис не був скріплений печаткою сільради, заповіт не внесений до реєстру нотаріальних дій, та взагалі посвідчувався неповноважною особою, суд дійшов правильного висновку що заповіт укладено з порушенням вимог ст.ст. 541, 543 ЦК УРСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, що діяла на час укладення заповіту. У зв'язку з чим, суд обґрунтовано визнав вказаний заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом недійсними з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР.

Оскільки спірну земельну ділянку відповідачка отримала на підставі недійсної угоди, суд також обґрунтовано визнав розпорядження представника виконавчої влади щодо дозволу на розроблення технічної документації для виділення у власність земельної ділянки та відповідний державний акт про право власності відповідачки на земельну ділянку.

Доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильного по суті рішення суду.

Так, рішення суду не суперечить вимогам ст.152 ЗК України. Не суперечить закону рішення суду і в частині повернення вказаної земельної ділянки в державну власність, оскільки після визнання державного акту недійсним, земельна ділянка переходить в розпорядження того державного органу, який нею розпорядився.

До того ж, спадщина відкрилася в період чинності ЦК УРСР. Його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.

Посилання апелянта на недоведеність складання оригіналу заповіту з порушенням закону суперечить доказам у справі, в тому числі книзі реєстрації нотаріальних дій, в якій не зареєстрована спірна угода, та журналу «Документи нотаріальних дій» за спірний період, в якому значиться 46 зареєстрованих аркушів. В них відсутній спірний заповіт.

Щодо підписання заповіту, то при відсутності належного його посвідчення, він не може вважатися законним. До того ж з доказів у справи виходить, що оригінал заповіту підписаний не ОСОБА_6 За такого висновки суду про незаконність спірної угоди, згаданого рішення та правовстановлюючого документу є правильними.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: